Одномандатний виборчий округ № 121 (Центр – місто Дрогобич. Межі: міста Борислав, Дрогобич, Трускавець, Дрогобицький район)
Діючий депутат – Роман Ілик (ВО «Батьківщина»)
На парламентських виборах 2012 року у цьому окрузі переміг кандидат від об’єднаної опозиції, висуванець ВО «Батьківщина» Роман Ілик. Переміг тріумфально, з величезним відривом, зібравши майже 50% голосів виборців.
Сьогодні Ілик прагне повторити свій успіх. Троє його найсильніших суперників, які й на трьох не спромоглися на результат Ілика, теж включилися у боротьбу, прагнучи реваншу.
У боротьбу також вступили ще кілька непростих людей. Тож змагання за депутатство у цьому окрузі обіцяє бути напруженим. Не виключено, що лише фотофініш визначить, чи спроба реваншу по-дрогобицьки таки відбудеться..
Роман Ілик – 51 рік, народний депутат України, висуванець партії «Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина»
Отож, на минулих парламентських виборах на цьому окрузі Роман Ілик здобув більш, ніж переконливу перемогу – майже 55 тисяч голосів виборців. Великі надії на електорат Дрогобицького району покладає і цього року. Під час останнього з’їзду партійний лідер Юлія Тимошенко оголосила, що Роман Ілик відмовився від прохідного місця у списку і вирішив йти по своєму рідному округу кандидатом-мажоритарником.
За освітою Роман Ілик є стоматологом. Навчався в Бориславському медичному училищі, Івано-Франківському медичному інституті, закінчив аспірантуру Київського інституту післядипломної освіти імені Шупика.
Спочатку працював лікарем-стоматологом, а потім завідувачем у Дрогобицькій стоматологічній поліклініці. А з 2001 до 2009 року викладав у Львівському медичному університеті ім. Данила Галицького. Має вчене звання доктора медичних наук.
Також Романа Ілика у Дрогобичі знають, як власника та головного лікаря «Клініки стоматології Р.Ілика». Хоча, сам політик заявив, що кілька років тому сімейний бізнес передав своїй старшій доньці Олені. Тепер вона фігурує як власниця клініки стоматології «Рома». Сам нардеп називає себе «типовим представником середнього класу», будує будинок, але офіційно декларує дохід менше 34 тисяч гривень в рік.
У 2006 році Р.Ілик був обраний депутатом Львівської обласної ради за списками БЮТ. У 2009-2010 роках обіймав посаду першого заступника голови Львівської обласної ради.
У 2010-му став головою обласної організації ВО «Батьківщина» на Львівщині. Вважається,що лобіювали його кандидатуру львівські олігархи брати Дубневичі, які у той час контролювали значну частину партійної організації. Однак згодом Ілик серйозно побив горщики зі своїми покровителями. Відтак, напруженими є стосунки Ілика з близьким до Дубневичів головою міських бютівців Михайлом Мужилівським.
Свій намір вдруге потрапити до Верховної ради депутат пояснює бажанням завершити те, що розпочав. А тому на позачергових виборах 2014 року балотується з програмою дворічної давності. Найбільшим здобутком партії за два роки вважає повалення режиму Януковича та звільнення Тимошенко з ув’язнення.
Ходять чутки, що, незважаючи на показову відданість партійному лідеру (Роман Ілик голодував у Львові на знак солідарності з Юлією Тимошенко), у політика доволі напружені стосунки з колегами з обласної партійної організації. Його часто критикують за гру «на два табори». З одного боку – він публічно оголошує процес внутрішньої партійної люстрації, з іншого – закриває очі на «заробітчанство» своїх помічників у штабах політичних конкурентів. За даними Львівського порталу, такі факти викликають значне невдоволення всередині «Батьківщини».
За час свого депутатства Р.Ілик лобіював питання визнання свого рідного міста Борислава зоною надзвичайної екологічної ситуації, активно критикував міську раду Стебника за низку земельних махінацій, був автором законопроекту, відповідно до якого лікарня «Феофанія» мала відчинити двері для всіх верств населення, а не лише для обраних.
Михайло Коваль – 45 років, голова ради директорів Корпорації “Інститут українського бізнесу”, висуванець Блоку Петра Порошенка
Михайло Коваль є узгодженим кандидатом від Блоку Петра Порошенка. На сьогодні офіційно не належить до жодної з політичних партій.
У 2006 році був обраний депутатом Львівської обласної ради від Української Народної партії. Очолював профільну депутатську комісію з питань екології, природних ресурсів та рекреації. У цьому напрямку проводив доволі активну депутатську діяльність.
Михайло Коваль був заступником голови Львівської обласної організації УНП з економічних питань. Організацію на той час очолював його близький друг, генеральний директор компанії «Львівхолод» Богдан Козак.
У 2010 році Коваль очолив виборчий штаб партії на місцевих виборах у Львівській області та отримав друге місце у списку партії до Львівської облради. Утім, того разу партія з тріском програла місцеві вибори на Львівщині, не провівши в облраду жодного свого представника. Керівництво обласної партійної організації до останнього моменту відмовлялося вірити у провал своєї виборчої кампанії, принаймні публічно заявляло, що більшість соціологічних рейтингів є купленими, а реальні результати виборів можуть суттєво відрізнятися. Власне, по цьому питанню «відстрілюватися» від надокучливих журналістів найчастіше доводилося керівнику штабу Михайлу Ковалю.
Після провалу виборчої кампанії обласна організація УНП увійшла у фазу затяжної кризи. Частина людей припинила своє членство, відбулася зміна керівництва. У цей період з УНП «зав’язав» і Михайло Коваль.
Коваля вважають близьким до братів Дубневичів. Особливо це проявилося під час спільного депутатства Михайла з Ярославом Дубневичем в облраді. Тоді обидва політики частенько діяли в унісон, хоч і належали до різних фракцій.
Однак відомий у Львові Михайло Коваль більше як бізнесмен, хоча сам більше полюбляє термін «роботодавець». Він є головою ради директорів корпорації «Інститут українського бізнесу», до якої входить три фірми, Основне зацікавлення підприємця Коваля – елітна нерухомість. Йому належить парк-готель «Древній град» на виїзді зі Львова у київському напрямку. Ковалю також приписують співвласництво у «Євроготелі» та великому офісному центрі на вулиці Водогінній. Свого часу також був співвласником готелю «Соната» на Сихові, але продав свою частку партнерові.
Іван Матковський – 32 роки, депутат Дрогобицької районної ради, висуванець партії «Народний фронт»
Іван Матковський є віце-головою Всеукраїнського Науково-культурологічного товариства «Бойківщина». Пише публіцистичні та наукові статті. Публікується в Україні, Польщі і Білорусії.
Здобув освіту філолога у Дрогобицькому педагогічному університеті ім. І.Франка. У 2010 році отримав ступінь доктора філософії у Вармінсько-Мазурському університеті у Польщі.
На попередніх парламентських виборах був довіреною особою кандидата ВО «Батьківщини» Ігоря Васюника. У Дрогобицькій районній раді очолює фракцію «Фронту змін». Сьогодні є членом політичної партії «Народний фронт». У народні депутати балотується вперше.
У своїй програмі Іван Матковський обіцяє сприяти відродженню газовидобування та нафтопереробки на Дрогобиччині, підвищувати престиж краю як всеукраїнської оздоровниці, на законодавчому рівні домогтися залишення рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються у Дрогобицькому районі, у місцевих бюджетах.
Своєю перевагою над іншими кандидатами вважає те, що є новим обличчям в українській політиці. Відповідно розраховує на підтримку електорату, який вимагає повного перезавантаження влади.
Павло Барнацький – 61 рік, головний консультант з юридично-наукових питань Секретаріату Комітету Верховної Ради України. Самовисуванець
Жартома Павла Барнацького називають вічним кандидатом в народні депутати. Він тричі брав участь у парламентських виборах, але завжди зазнавав поразки.
Востаннє балотувався в нардепи два роки тому по цьому ж округу. Виборчі перегони програв кандидату від ВО «Батьківщина» Роману Ілику. Набрав 9,6% голосів проти 49%, які виборці віддали представнику об’єднаної опозиції.
Павло Барнацький є одним з найближчих соратників лідера Партії захисників Вітчизни Юрія Кармазіна і очолює Львівську обласну організацію партії. Однак, на позачергових виборах до парламенту 2014 року балотується як самовисуванець.
Павло Барнацький хизується статусом Заслуженого юриста України. Сьогодні працевлаштований в Апараті Верховної Ради України.
Свого часу працював на різних посадах в УМВСУ у Львівській області. Особливо запам’ятався на посаді «дільничного Галицького ринку», з якої ніяк не хотів йти, незважаючи на пропоновані підвищення по службі. Мав неодноразові конфлікти з вищим керівництвом, зокрема з начальником львівської обласної міліції Іваном Мотринцем.
Барнацький відомий своєю викривальною кампанією, спрямованою проти чиновників Львівської обласної адміністрації та депутатів Львівської обласної ради. Зокрема, кілька років тому він публічно звинуватив обласних обранців у дерибані лісів Львівщини під патронатом чиновників ОДА. Після цього, окремі депутати навіть пригрозили П.Барнацькому судовими позовами, а в інтернеті з’явилися чутки про «темне минуле колишнього майора міліції».
Загалом за свою «незручну» для інших діяльність Павло Барнацький кілька разів піддавався тиску. Зокрема, у 2002 році заявив про підпал своєї квартири та напад на сім’ю.
А в жовтні 2004 року під час складання протоколу на території «Експоцентру України», де збула необлікована антиющенківська агітаційна продукція, побився з народним депутатом Нестором Шуфричем. Той, начебто, травмував йому ногу, після чого Барнацький переніс операцію і тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні. За цим фактом навіть була порушена кримінальна справа.
Михайло Задорожний – 48 років, голова правління Дрогобицької райспоживспілки. Самовисуванець
Михайло Задорожний балотується в народні депутати по 121-му округу вдруге. Два роки тому на парламентських виборах за нього свій голос віддали 7 тисяч 313 людей (6,5%), що вивело його лише на четверте місце в загальному рейтингу на окрузі.
Кандидат закінчив факультет «Товарознавство продовольчих товарів» Львівської комерційної академії. У 1994-1996 роках був директором ПП «Лівач». З 1998 року і до сьогодні є головою правління Дрогобицької райспоживспілки.
У 2006 році сам став депутатом Львівської облради за списком БЮТ, був головою постійної комісії з питань розвитку підприємства, торгівлі та регуляторної політики. У 2010 році знову пройшов до облради, але вже як мажоритарник і приєднався до фракції ВО «Свобода». У цей період був головою комісії з питань промисловості, ЖКГ, енергоефективності, транспорту та зв`язку.
Опоненти Михайла Задорожного звинувачують його у частій зміні політичних поглядів. Йому закидають членство в НДП, СДПУ(о) та в БЮТ. Сам депутат пояснював своє членство у скандальній СДПУ (о) вимушеним кроком задля збереження бізнесу. З БЮТу, за його словами, він пішов після того, як цю партію не допустили до місцевих виборів.
У 2012 році Михайло Задорожний став кандидатом у народні депутати в окрузі №121, хоча там уже був визначений єдиний кандидат від об’єднаної опозиції – Роман Ілик. Лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок тоді навіть назвав Задорожного зрадником.
Цього року цей кандидат балотується в народні депутати як безпартійний самовисуванець.
Денис Шмигаль – 39 років, заступник начальника Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Львівській області. Самовисуванець
Дениса Шмигаля призначили заступником начальника Головного управління Міндоходів у Львівській області лише у травні цього року. Ходили чутки, що він був одним з претендентів на посаду керівника податкової, однак ця посада дісталася іншому.
На новій роботі службовець практично одразу зорієнтувався у настроях суспільства і оголосив боротьбу з податковим свавіллям. На своїй сторінці у мережі Фейсбук управлінець анонсував акцію «Хабарників до в’язниці» і закликав усіх, кому відомі факти здирництва у львівській податковій, писати йому особисто.
Загалом у цього кандидата неймовірно насичений трудовий шлях. За освітою він економіст. Закінчив факультет економіки та менеджменту НУ «Львівська політехніка». Трудову діяльність розпочав з посади звичайного бухгалтера банку. Працював на Львівському автобусному заводі бухгалтером, а потім директором з економіко-стратегічного розвитку, разом з тестем заснував фірму, яка здійснювала розробки у сфері оптичної фізики. Має досвід роботи в інвестиційних компаніях.
Чиновником Денис Шмигаль став у 2009 році. На запрошення тодішнього керівника області Миколи Кмітя очолив головне управління економіки та інвестицій Львівської ОДА. Сам екс-губернатор високо оцінював професійні якості нового начальника управління і відгукувався про Д.Шмигаля як про висококваліфікованого менеджера.
У 2012 році Денис Шмигаль очолив головне управління економіки та промислової політики облдержадміністрації. Згодом став керівником департаменту економічного розвитку, торгівлі та промисловості. З цієї посади його звільнили в кінці минулого року.
Найчастіше Д.Шмигалю закидають співробітництво з режимом Януковича, оскільки він не звільнився зі своєї посади, коли Львівську ЛОДА очолив ставленик режиму Василь Горбаль. Сам чиновник у коментарі журналістам програми «Люстрація» на телеканалі ZIK заявив, що вважає Василя Горбаля високоінтелектуальною людиною та не вважає свою діяльність в ЛОДА роботою на злочинний режим.
Відомо, що колись кандидат в народні депутати був членом Української народної партії. На позачергових виборах до парламенту 2014 року балотується як безпартійний самовисуванець.
ЦВК також зареєструвала по цьому округу наступних кандидатів:
Григорій Дем’янчик – 43 роки, командир 15-го реактивного артилерійського полку Оперативного командування “Північ”. Безпартійний самовисуванець.
Ігор Курус – 44 роки, директор ТОВ “Бальнео група України”. Безпартійний. Суб’єкт висування – Радикальна Партія Олега Ляшка.
Богдан Матківський – 34 роки, генеральний директор ТОВ “ЗЕТ-Автор”. Безпартійний самовисуванець.
Сергій Розора – 47 років, підприємець, член партії «Воля», суб’єкт висування – політична партія “Воля”.
Сергій Телех – 26 років, секретар Дрогобицького міського комітету Комуністичної партії України, суб’єкт висування – КПУ.
Тарас Яцишин – 33 роки, комірник магазину “Лео Кераміка”, безпартійний, суб’єкт висування – політична партія «Всеукраїнське аграрне об’єднання “Заступ”.
Фото: tsn.ua
Олена ЖОЛКЕВСЬКА, Львівський портал