Доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Іван Патриляк в інтерв`ю Радіо Свобода сказав, не бачить великого сенсу в примиренні ветеранів Другої світової війни, які воювали в радянській армії і тих, які воювали в Українській повстанській армії.
“Треба розглядати УПА комплексно, – пояснив науковець. – Це був рух, який виріс із довоєнного націоналістичного руху і який не закінчився після війни. Їхня війна – це не була Друга світова війна. Це була війна за незалежність, яка тривала десятиліттями, тягнулася від тої першої війни за незалежність 1917-1921 років і протривала до 1960-го.”
Іван Патриляк говорить, що саме так стають зрозумілими мотиви та поведінка учасників визвольного руху: “Тоді зрозуміло, чому, наприклад, коли вже німці відступали з України, було прийняте рішення не нападати на них. Бо вже не було смислу. Вони вели свою війну, яка частково наклалася на Другу світову, хронологічно наклалася”.
Роль і місце воїнів УПА в українській історії, на думку Івана Патриляка, залежить від позиціонування сучасної Української держави: “Якщо ми її позиціонуємо як продукт права української нації на власну державність, на самовизначення, то очевидно, що УПА й ОУН – це типові національні антиколоніальні визвольні рухи, які (звичайно з певними особливостями) існували в усьому світі: від Ірландії, від Латинської Америки до В’єтнаму”.
Іван Патриляк у 2012 році опублікував наукову працю на основі його докторської дисертації «Встань і борись! Слухай і вір…»: українське націоналістичне підпілля та повстанський рух (1939—1960 рр.) http://cdvr.org.ua/node/1693/. У вересні 2012 року вийшла друком нова книга Патриляка – науково-популярна історія УПА та ОУН від Коновальця до Кука, від зародження мережі до загибелі останнього повстанця “Перемога або смерть: український визвольний рух у 1939-1960 роках” http://cdvr.org.ua/node/1718/ .
