Компанію “Західенерго”, до складу якої належить Бурштинська, Добротвірська та Ладижинська теплові електростанції, Фонд держмайна виставив на продаж. Зрозуміло, що приватизація такого потужного об’єкту викликає чимало дискусій, адже виробництво електрики не порівняти з виробництвом автомобілів чи навіть металів. Якщо не дай Бог зупинять роботу енергогенеруючі компанії — зупиниться усе. Проте в усіх розвинених країнах такі об’єкти належать саме приватним інвесторам, і там вони не просто працюють, а приносять прибуток. У той час як наші електростанції ледве зводять кінці з кінцями. І якщо з приватизацією почекати, то за кілька років доведеться їх не просто продавати, а віддавати майже задарма.
Або інвестувати, або закривати
Добротвірська ТЕС — одна з найстарших в Україні. Її почали будувати ще у п’ятдесятих роках. “Обладнання уже відпрацювало свій ресурс, – каже головний інженер Добротвірської ТЕС Юрій Купровський. – Найновіше обладнання — 1964 року. З таким обладнанням важко працювати, потребуємо модернізації. У другій половині наступного року виводимо один з блоків на реконструкцію — це дозволить продовжити його ресурс на 15-20 років. Але орієнтовна вартість цієї реконструкції — 900 мільйонів гривень”. Застаріле обладнання “зжирає” надто багато вугілля для виробництва електроенергії (сучасні котли потребують значно менше сировини, щоб виробити таку ж кількість електрики). Крім того, воно постійно виходить з ладу, тож величезні кошти йдуть на те, аби підтримувати його в робочому стані. Таким чином собівартість електрики на Добровірській електростанції вища за ціну, за якою її продають.
На Бурштинській ТЕС — ті ж проблеми. Ця електростанція трохи молодша (її збудували “лише” у 60-х), але обладнання уже віджило своє. Для Бурштинської електростанції проблема модернізації стоїть особливо гостро. Ця ТЕС працює у режимі так званого Бурштинського острова (вона від’єднана від української енергосистеми і працює спільно з енергосистемою Європи), і має можливість працювати на експорт. Проте собівартість електрики надто велика, аби конкурувати з європейською.
“На жаль, нині у нас надто висока собівартість, тому що на старе обладнання неекономне. Якщо ж не вкладати кошти у модернізації електростанції, то за кілька років її доведеться закрити, – каже директор Бурштинської ТЕС Мирон Романів. Цього року за допомогою компанії ДТЕК ми провели ремонтні роботи, але старе є старе. Якби ви його не латали — це не надовго. Нам потрібні інвестиції, а їх може дати лише приватний капітал. Треба залучати приватних інвесторів, а тоді уже займатися реконструкцією чи заміною нових блоків. Плануємо збудувати ще два потужних енергоблоки, які матимуть високі показники корисної дії. Уже маємо навіть проект майданчику під будівництво. Але це все потребує коштів. І йдеться навіть не мільйони — це мільярди гривень. Таких грошей не має ані наша компанія, ані держава”.
Питання приватизувати чи не приватизувати “Західенерго”, “Київенерго” (його також виставили на продаж) та інших енергогенеруючих компаній навіть не стоїть. Питання у тому, кому і на яких умовах продавати. Адже те ж “Західенерго” це не лише три електростанції з загальною потужністю у 4,7 тисячі Мвт. Це ще й майже дев’ять тисяч працівників. Це і дитячі садочки, спорткомплекси та інші соціально-культурні об’єкти, що перебувають на балансі підприємств “Західенерго”. Зрештою, електростанції — це містоутворюючі підприємства, і від їх роботи залежить життя усього Бурштина, Добротвору чи Ладижина, що також не можна не враховувати.
Початкова ціна — вдвічі вища за ринкову
Проте, так виглядає, що на приватизації “Західенерго” уряд України вирішив непогано заробити. За 45,1% акцій компанії Фонд держмайна з подачі Кабміну “скромно” запросив 1,92 мільярда гривень. Експерти вважають, що така стартова ціна майже вдвічі перевищує ринкову, особливо враховуючи, що останнім часом котирування акцій як українських, так і європейських енергогенеруючих компаній падають. Проте, як тільки стала відома початкова ціна “Захід-” та “Київенерго”, вартість їх акцій відразу пішла вгору. “Окрім того, що інвестору доведеться викласти гроші за виставлені на приватизацію пакети акцій підприємств, треба розуміти, що йому також доведеться серйозно витратитись на їх модернізацію та реконструкцію”, – каже аналітик інвесткомпанії NRG Capital Евгенія Радомська. А підрахунками “Західенерго”, новому власнику доведеться вкласти у компанію щонайменше 40 мільярдів гривень за найближчі десять років.
На думку керівника незалежної профспілки гірників Михайла Волинця, надто висока ціна приватизації може відлякати претендентів. З іншого боку, така ціна є запорукою того, що у торгах не братимуть участь компанії-спекулянти, які намагаються скупити активи за безцінь з перспективою їх подальшого перепродажу.
В умовах продажу “Західенерго” передбачено, що у торгах не можуть брати участь компанії, зареєстровані в офшорних зонах та в країнах, що внесені FATF до списку країн, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом. Не допускатимуть до торгів і компаній, у яких частка держави складає понад 25%.
Потенційним власником “Західенерго” зможе стати лише компанія, яка працює у сфері електроенергетики. Причому не менш, ніж три роки. Більше того, на придбання пакету акцій зможуть претендувати лише ті компанії, які за рік виробляють не менше 30% від електрики, що виробляє “Західенерго”. Таким чином автоматично відсіюються дрібні покупці. В Україні не рідкість випадки, коли величезні підприємства купують фірми, зареєстровані буквально за кілька днів до подачі заявки на торги. У даному випадку за пакет “Західенерго” зможуть позмагатися лише компанії, які є реальними гравцями на енергетичному ринку. За оцінкою Фонду держмайна, на пакети акцій енергогенеруючих компанії претендуватимуть приблизно тринадцять українських та європейських компаній.
Працювати — на українському вугіллі
Ще одна умова, яку висувають перед потенційним власником, – електростанції повинні використовувати принаймні 70% українського вугілля. “Умова приватизаційних конкурсів, яка зобов’язує покупця українських ТЕС забезпечувати підприємства поставками вугілля з українських шахт, дозволить зберегти і забезпечить розвиток вугільної галузі України, – каже член Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Віктор Турманов. Крім того, власники ТЕС будуть зацікавлені інвестувати у вуглевидобування. Це особливо важливо для шахт Львівсько-Волинського вугільного басейну, які забезпечують вугіллям Добротвірську ТЕС. Їхнє вугілля — не найвищої якості, проте з огляду на близькість розташування, ТЕС вигідно закуповувати саме це вугілля, а не везти його через усю країну з Донбасу.
Проте, якщо керівників елекростанцій цікавлять насамперед інвестиції, рядових працівників — чи не скорочуватимуть штати. Люди бояться, що нове обладнання буде повністю автоматичним, тож вони виявляться просто непотрібними. Фахівці однак прогнозують, що після приватизації можливість скорочення штатів значно менша, аніж до приватизації. Адже якщо не буде коштів інвестора, обладнання доведеться поступового виводити з експлуатації. А от якщо електростанції працюватимуть не на повну потужність, то в людей не буде роботи і штат доведеться скорочувати. Натомість з інвестиціями на електростанціях планують будувати нові енергоблоки, отож потреба у працівниках буде зростати.
Зрештою, відповідно до правил приватизації, у перші півроку з ініціативи роботодавця не зможуть нікого звільнити — діятиме мораторій. У три наступні роки діятиме обмеження, за яким керівництво не зможе скоротити чисельність штату працівників більше ніж на п’ять відсотків буз погодження з профспілками. Крім того, інвестор бере на себе зобов’язання покращити умови праці відповідно до міжнародних стандартів, завершити будівництво житлових будинків тощо.
Прописані і жорсткі умови і щодо екологічних норм, адже величезна проблема українських теплових електростанцій — надмірні викиди у повітря, від яких страждають насамперед жителі тих населених пунктів, що розташовані неподалік станцій. Новий власник повинен буде розробити до 31 грудня 2013 року план заходів з охорони навколишнього природного середовища, яким передбачається, зокрема, здійснення заходів з охорони атмосферного повітря, у тому числі із скорочення викидів оксидів сірки, азоту та твердих часток, передбачивши початок його виконання не пізніше 1 січня 2015 року. Також компанія буде зобов’язана встановити прилади автоматичного контролю за кількістю та якістю забруднюючих речовин, що викидаються в повітрі з вугільних котлів.
Зіновія ВОРОНОВИЧ, «Високий замок»
Львівський портал