Криза в Україні: час проводити реформи і змінювати владу?

Слово криза стало одним із найбільш вживаних в Україні, адже всіх цікавить, скільки вона ще триватиме і що зміниться внаслідок кризи. Не меншу, а, може, й більшу цікавість викликають питання про те, що робити під час кризи і як пережити її з мінімальними втратами. Експерти, що наприкінці минулого тижня зібралися у львівському прес-клубі, намагалися поставити свій діагноз та дати рецепти лікування хвороби.

Фахівці від бізнесу та фінансів в один голос твердять, що причини кризи в її українському варіанті не лише у негативному впливі фінансової кризи в США, а й тому, що українська економіка влаштована, м`яко кажучи,  не зовсім правильно відносно українського споживача, а крім того, реформи, про які так довго ведуть мову всі довкола, так і не проведені.

Керівник Асоціації українських банків Олександр Сугоняко твердить, що криза в Україні зародилася в економіці і звідти перейшла в банківський сектор. Тому “лікування” слід починати саме з економіки. Але це лікування також дуже сильно зав`язане на політику, бо керування макроекономічними процесами є прерогативою саме урядовців. 

Пан Сугоняко налаштований дуже радикально — вихід з кризи розпочнеться лише за умови зміни влади, бо нинішні очільники не можуть поставити правильний діагноз, а відтак і прописати відповідні ліки.  На його переконання,  це породило дуже небезпечний феномен — кризу довіри. Довіру людей до дій і запевнень уряду, до банківської системи і так далі. Саме через брак довіри українці забрали з банків величезні гроші — до 60 млрд доларів США. 

«Називаються цифра від 40 до 60 млрд доларів, які перебувають «на руках», а ми стоїмо навколішки перед МВФ, щоб вони нам дали 2 млрд, або їздимо по країнах і просимо: «Дайте». А до народу власного не можемо звернутися, бо люди нам не довіряють», – підкреслив він.

Цю ж тезу підтримує віце-президент компанії Horizon Capital Петро Хархаліс, на думку якого, саме брак довіри призвів до паніки вкладників, що розпочалася восени минулого року під відділеннями Промінвестбанку. Якби банк разом з НБУ видав усі вклади і заспокоїв людей, такого виведення коштів із банківської системи могло б і не відбутися.

Що ж робити? Експерти кажуть, що варто спиратися на власні сили. Наша експортно-орієнтовна економіка мусить нарешті повернутися обличчям до свого споживача і працювати на задоволення передовсім його потреб. З іншого боку, проводити послідовний курс на виведення України з доларового ярма, яке ледь не стало для держави зашморгом, коли спекулятивний капітал почав масово покидати країну через проблеми на Заході.

Вже зараз треба думати про те, як жити після кризи. Що залишиться, що пропаде і що з усім цим робити. Як вийдуть з кризи українські хіміки, металурги і прив`язані до них галузі. Яким чином зміниться банківська система, що втратила величезну частину дрібних вкладників на значний термін і як ці гроші повернути з панчіх в обіг. 

Ну і третій пункт — реформи. Загальні, радикальні і системні. Вже майже два десятиліття Україна живе в страшному укладі. Декларовано капіталізм з усіма його ознаками, однак система управління залишається суто радянською, відтак всі похідні не змінилися, хоча СРСР спочив у Бозі ще 1991 року.

За даними А.Сугоняка, в Україні діє щонайменше 50 законів, які перешкоджають підприємництву.  Ставлення до бізнесу визначається ще й тим, що відкрити свою справу в Україні коштує бажаючому бізнесмену приблизно 60 тисяч гривень, а у Великій Британії — 100 фунтів стерлінгів. Навіть за теперішнім курсом ця сума є меншою за 1300 гривень.

Про решту можна вже й не говорити, хоча прес,  що його можуть влаштувати підприємцю фіскальні та правоохоронні органи, неймовірної ваги.

Влада надміру централізована, регіони при величезній відповідальності мають мінімум повноважень, передовсім фінансових для вирішення своїх проблем. Система працює на захист себе, а не людей.

П.Хархаліс каже, що криза це зручний час впроваджувати реформи, на які суспільство чекає майже два десятки років. Бо інакше ми ще довго можемо борсатися в цьому страшному пострадянському болоті за українською приказкою – “Із села втекло, до міста не добігло”.

Водночас експерт компанії “Конкорд капітал” Костянтин Фісун вважає, що криза може допомогти певній частині політиків уникнути відповідальності за бездіяльність, бо в таких часах саморегулятивні процеси стають набагато різкішими, а ефект від них значно сильніший. Відтак питання відповідальності “за  все” може залишитися відкритим, але хто з цього скористає — люди чи політики — зараз поки також невідомо.

Фото www.mk.ru.