Мешканці Дрогобича шоковані — з райцентру перестали вивозити сміття. На деяких вулицях міста без протигазу просто не обійтися. Від куп відходів сморід такий, що паморочиться у голові.
Блокада “дороги сміття”
Складнощі з вивезенням твердих побутових відходів у Дрогобичі, як в відомо, були віддавна. Але критичним днем для місцевих мешканців стало 23 липня. Саме тоді розлючені жінки з Борислава перекрили дорогу до свого міста сміттєвозам з Дрогобича. Безпорадні водії простояли кілька годин біля мікрорайону Губичі з навантаженим “добром” і повернулися. Так у Дрогобичі почалася справжня біда — ні тобі відчинити вікно у спеку, ні на вулицю вийти. Місто поволі перетворювалося на смітник, який щодня збільшувався і набував загрозливих форм.
Аби уникнути невдоволення, міська влада почала переговори з колегами з Борислава і Стрия. Лише четвертого дня після блокади під Бориславом, 27 липня, вдалося домовитися про вивезення відходів до Стрия. Перший заступник міського голови Петро Суда (міський голова Дрогобича Микола Гук до серпня перебував у відпустці — Ю.О.) навіть похвалився “довічною” угодою на вивезення сміття на стрийське звалище. Мовляв, проблема вичерпана, і все тепер буде гаразд.
Купи непотребу на вулиці Святого Юра
Місто і справді очистили. Але частково. Бо на багатьох вулицях й досі височать чималі гори сміттєвих завалів. У цьому минулого тижня на власні очі переконалися кореспонденти “УіЧ”, які у перших числах серпня завітали до Дрогобича.
Наша машина від Привокзальної площі їде у центральну частину. Вулички, тротуари, будівлі видаються охайними і прибраними. Однак це лише на перший погляд. Варто звернути у провулок, як від позитивних вражень не залишається і сліду. Одразу ж на вулиці Горішня Брама помічаємо кількаметровий насип з пакетів, пластикових пляшок та ганчір`я. Їдемо далі. Неподалік, на вулиці Святого Юра, навколо чотирьох напівпорожніх контейнерів теж купи сміття. На протилежному боці сидять два чоловіки пенсійного віку.
“Більш ніж два тижні не прибирають відходи,” — бідкається один з них. — Дрогобич — уже не місто і не село, бо в селах спалюють сміття, а тут хоч задихайся, усім байдуже. Ще трохи, і похворіємо всі”.
— Таж домовилася влада вивозити сміття до Стрия…
— Який там Стрий! Приїхала машина, робітники вибрали сміття лише з ящиків, а на те, що лежало знизу, навіть не глянули. За все своє життя не пригадую, щоб у місті таке було. Наш мер може тільки гарно співати “Севастопольський вальс”, і більше нічого.
За іронією долі, одразу ж біля купи непотребу стоїть будинок Анатолія Царана — чиновника міськради. На відміну від своїх сусідів, він налаштований оптимістично і вважає, що явище це тимчасове — не сьогодні-завтра все приберуть.
Ольга Кудлик та Емілія Комар теж живуть на вулиці Святого Юра.
“Блювати хочеться від того запаху. У мене діабет. Коли падає дощ, то перейти вулицю не можу, — скаржиться пані Емілія. — Ми за вивезення відходів платимо гроші. Але куди вони діваються? Чиновники про людей геть забули”.
Подібна картина й на вулиці Івана Франка. Одразу біля цвинтаря у вічі впадають гори непотребу, у яких порпаються кілька собак. Попри спеку вікна у будинках навпроти наглухо зачинені. За метрів 200 від цього смітника розташувався ще один. Люди, які мешкають поблизу, скаржаться, що днів з десять звідси ніхто не забирав відходи.
Зрештою, що там говорити про кладовище, якщо й у самісінькому центрі міста, на вулиці Чорновола, неподалік пам`ятника Шевченкові, стоїть смердюча купка, яку перехожі намагаються чимдалі оминути.
Стихійні “приймальні пункти”
Ситуація із вивезенням твердих побутових відходів у Дрогобичі оголила й іншу проблему — стихійних смітників.
“Ви поїдьте на вулицю Наливайка, — порадила мені одна жінка, — подивіться, що там діється. Сфотографуйте ті звалища і надрукуйте в газеті, може, тоді влада зверне на них увагу”.
Розвертаємося з вулиці 22 січня на Наливайка, проїжджаємо метрів сто, і справді, перед нашими очима постають такі собі міні-Грибовичі. Серед розкиданих поліетиленових сміттєвих пакетів — гори будівельних відходів: бита цегла, обгорілі двері, кахель… Упереміш із гнилими харчами та різноманітним мотлохом ці кучугури тягнуться на метрів тридцять уздовж дороги.
“Колись тут стояли контейнери, — пояснює Володимир Мазур, пенсіонер, будинок якого розташований біля звалища. — Зранку щодня приїжджала машина і вивозила сміття. Потім контейнери забрали. Але люди все одно викидають тут непотріб. І не тільки місцеві. Я бачив не раз, як сюди приїжджали невідомі особи і висипали гори сміття. Якщо пройтися далі вулицею, то натрапите на ще одне звалище”.
Від дрогобичан дізнаюся, що вулиця Наливайка — не єдина у місті, де виник стихійний смітник. Скажімо, за словами місцевого люду, ще один такий “пункт приймання” розташований на Млинках, на горі поблизу пам`ятного хреста, та в інших районах міста..
Прийшла біда — відчиняй ворота
Загалом випадок з Дрогобичем, зокрема з вивезенням твердим побутових відходів, а отже, з виникненням стихійних смітників, засвідчив, наскільки уразливим є стан міської господарки і неготовність влади до таких викликів. Цей випадок може стати добрим уроком і для інших міст області. Передовсім для Львова.
Поінформовані дрогобичани кажуть, що проблеми з вивезенням сміття почалися ще п`ять років тому. Спочатку, до 2002 року, його вивозили у Броницю — село поблизу Дрогобича. Згодом дрогобичани укладають угоди зі стриянами та бориславцями, які дозволяють використовувати звалища на термін від двох тижнів до місяця. Минає час, і у квітні 2007 року Стрий, як колись Броницька сільрада, теж забороняє вивезення сміття. У терміновому порядку чиновники Дрогобича звертаються до Борислава. Але домовленості між містами раптово перекреслюють 30 бориславських жінок, які заблокували дорогу сміттєвозам. Тепер міська влада Дрогобича знову знайшла порозуміння зі Стриєм. І то на доволі кабальних умовах — за кожен кубометр вивезеного сміття Дрогобич платитиме чималі кошти. От тільки де взяти ті гроші і чи надовго їх вистачить — питання відкриті.
Юрій ОЛЕНЕЦЬ, «Україна і час»