У кого як минав тринадцятий… Претенденти на крісло мера Львова

Босоноге дитинство, служба в армії, перші кар’єрні кроки, громадська робота, злети та падіння претендентів на посаду мера Львова: факти та цифри

Мерська кампанія у Львові де-факто уже стартувала. Коло осіб, які заявили про намір поборотися за головне крісло львівської Ратуші, також уже фактично окреслилося. Можемо лише прогнозувати, що боротьба буде запеклою, адже на цих виборах по-перше – з’явилася альтернатива нині діючому міському голові, по-друге – головні претенденти на перемогу є достатньо потужними та впливовими політичними гравцями не лише львівського масштабу.

У кожного з них за плечима чималий життєвий, кар’єрний, управлінський, науковий чи бізнесовий шлях, який однозначно впливатиме на роботу того, кому львів’яни віддадуть свої симпатії. Тому у цій статті ми пригадаємо, як головні претенденти йшли до того, ким вони є зараз. Іншими словами трішки зазирнути у біографії кандидатів. А вже в наступних матеріалах ми більш детально розкажемо львів’янам про кожного з цих претендентів на посаду міського голови Львова, аби виборці могли мати більш повну картину про них.

Отже,

Дитинство босоноге,

Поклич мене в дорогу,

Я буду за тобою

Стежинкою іти.

Дитинство моє світле,

Кульбабкою розквітни

І запали у небі

Світила золоті.

Почнімо, мабуть, з нині діючого міського голови Андрія Садового, який хоче вже втретє увійти в одну й ту саму ріку. Маленький Андрійко народився 19 серпня 1968 року у Львові. Навчався у львівській середній школі № 2. У 1987 році закінчив Львівський технікум радіоелектроніки. З 1987-го по 1989-ий роки – радянська армія, де проходив службу в полку зв’язку Військово-повітряних сил. Цікаво, що дислокувався полк не де інде, як у Москві. Садовий виконував там обов’язки механіка-телеграфіста.

Потяг до радіоелектроніки привів молодого Андрія одразу після армії на Виробниче об’єднання «Львівприлад» – регулювальником радіоелектронної апаратури. Паралельно з роботою Садовий здобуває першу вищу освіту. У 1995-му році він закінчує ДУ «Львівська Політехніка», здобувши кваліфікацію інженера електронної техніки. У 1997-му – кваліфікацію економіста за спеціальністю «Фінанси і кредит». А вже у 1999-му році, коли вдруге на посаду Президента обирали Леоніда Кучму, Андрій Садовий закінчує Академію державного управління при Президентові України, отримавши кваліфікацію магістра державного управління.

Після «Львівприладу» у трудовій діяльності Андрія Садового значиться посада заступника директора Львівського відділення Фонду соціальної адаптації молоді, яку він обіймав з 1992-го по 1995 роки. І через два роки – неймовірний      стрибок: голова Ради та голова правління ВАТ «Південьзахіделектромережбуд» з 1997-го по 2005 роки. Величезне підприємство, яке ще за союзних часів було флагманом будівництва високовольтних мереж по всій території почилого в Бозі СРСР. Паралельно Садовий розвиває інший бізнес, який в подальшому і зараз є невід’ємною частиною формування його особистого образу, – розбудову власну медіа-імперію. У 2002-2006 роках офіційно є головою Ради ЗАТ «Телерадіокомпанія Люкс».

Щодо громадської діяльності, то у 2002-2003 роках Андрій Іванович директорує в Інституті розвитку міста, структурі, яка стала трампліном його першого невдалого походу на мерські вибори. З 2005 року – Андрій Садовий лідер громадського об’єднання «Самопоміч». Окрім цього пан Садовий є членом Українсько-польської Капітули поєднання. Протягом 1998 – 2002 років був депутатом та головою комісії економічної політики Львівської міської ради.

З 2006 по 2009 рік перебував у лавах партії «Наша Україна». А 26 березня 2006 року – вперше обраний на посаду міського голови Львова. У 2010 році повторно обраний на посаду міського голови Львова, як висуванець цього разу Республіканської християнської партії України.

У грудні 2012 Садовий створює політичну партію «Об’єднання «Самопоміч» та стає її головою.

Андрій Іванович одружений. Разом із Катериною Кіт-Садовою виховує п’ятьох синів: Івана-Павла, Тадея-Луку, Михайла, Йосипа та Антонія.

Є у мене Левеня – Незвичайне «кошеня».

А у нього – вушка, хвостик,

І маленький дуже носик.

Гострі кігті, довгі лапки,

Взимку він не просить шапки.

Свій рецепт розвитку міста Лева має та намагатиметься реалізувати також народний депутат України Ігор Васюник. Маленький Ігорко побачив світ 1 серпня 1969 року в смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області. У 1986 році закінчив Великолюбінську середню школу. 1986 – 1992 рр. – Львівський національний університет ім. І.Франка, економічний факультет (планування народного господарства). 1996 – 1998 рр. – Львівський інститут менеджменту (менеджмент організацій). 2004 – 2007 рр. – Академія державного управління при Президентові України (державне управління).

З 1988-го по 1989 року юний Ігор проходив службу в армії. З 1992-го по 1993-ій працював економістом відділу зовнішньо-економічної діяльності Львівської кондитерської фірми «Світоч». З 1993 р. по 2002 р. – директор приватних компаній у сферах сільського господарства та торгівлі. З квітня 2005-го по 2006 рр. – радник голови правління, керівник департаменту, заступник голови НАК «Нафтогаз України».

Коли на посаду прем’єр-міністра України призначили Віктора Януковича, наступного дня написав заяву про відставку.

З 2007-го по 2009 рр. – голова спостережної ради ТзОВ «Укркорпінвест». У 2009-2010 рр. – представник «Укрзалізниці» в Кабінеті Міністрів України. Квітень 2010 – серпень 2010 р. – державне підприємство «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України», заступник начальника управління з виробництва. З 2010-го по 2012 роки повертається на посаду голови спостережної ради ТОВ «Укркорпінвест».

Громадська та політична діяльність:

Громадською роботою Ігор Васюник почав займатися ще у 1990 році, коли заснував Благодійний фонд «Гуманітарні ініціативи», який працює до сьогодні.

2006 – 2010 рр. – депутат Львівської обласної ради. Червень 2012 р. – листопад 2012 р. – Львівський обласний осередок Громадської організації «Фронт змін», заступник голови. Грудень 2012 р. – листопад 2014 р. – Верховна Рада України, народний депутат України. Переміг по мажоритарному виборчому округу №117 м. Львова (Франківський, Галицький райони), як єдиний узгоджений кандидат від демократичних сил. Протягом всієї каденції був членом опозиційної фракції. Член Комітету ВРУ з питань енергетики.

У 2013-2014 роках як і більшість українців був активним учасником Революції гідності. Допомагав учасникам Майдану з Львова: кошти на технічне забезпечення, лікування поранених майданівців (в тому числі за кордоном).

З листопада 2014-го року по сьогодні – вдруге обраний народним депутатом України. Член коаліції. Перший заступник голови Комітету з питань транспорту і зв’язку.

Ігор Васюник активно допомагає українським військовослужбовцям спорядженням, технікою та фінансово. З серпня 2014 р. – по сьогодні за ініціативи Ігоря Васюника у Львові запрацював Центр правої допомоги учасникам АТО, який надає безкоштовні юридичні консультації військовим та членам їхніх сімей.

Ігор Васильович одружений, має доньку Олесю та сина Тараса.

Кіт-рибалка у човні

Мріє на світанні:

От якби зловить мені

Карася в сметані.

 

 

 

 

Які ж вибори міського голови Львова останніх років без Володимира Гірняка? Який народився 2 жовтня 1977 року у Львові, у родині службовців. З 1984-го по 1994-ий маленький Влодко навчався у Львівській середній школі № 63. Протягом 1994 – 1999 років – навчання у ЛНУ ім. Івана Франка на юридичному факультеті за спеціальністю «Правознавство». Після закінчення отримав кваліфікацію юриста. У 2002 – 2005 роках Володимир здобував другу вищу освіту у Львівському університеті ім. І. Франка на економічному факультеті.

Вже з 1997 року працював юрист-консультантом в інвестиційній компанії «Галицькі інвестиції». У липні 1997р. був учасником школи європейського права (перша літня школа в Україні). У грудні 1997р. отримав сертифікат торговця цінними паперами. У квітні-липні 1998 р. Володимир Гірняк проходив стажування в Парламенті Канади. З квітня 1999 р. по грудень 2001 р. був заступником Виконавчого директора у Фонді розвитку Львівщини.

З грудня 2001 р. по серпень 2002 р. був виконавчим директором ЗАТ «Промбудприлад». З серпня 2003 р. по березень 2004 р. – директором ТзОВ «Кіномакс», з березня 2004р. – директор ТзОВ «Житлово-будівельна компанія». З січня 2005 р. Володимир Гірняк – Генеральний директор ТзОВ «Юридично-інвестиційна компанія «Правосвіт».

Громадською роботою Володимир Гірняк почав займатися ще у студентські роки. У 1996-1999 роках був членом Об’єднання студентів-правників юридичного факультету ЛНУ ім. І. Франка. Змінив декілька партій. У 1997 – 1999 роках – член Народного Руху України. У 1999-2002 роках був членом ПРП. У 1998-2002 роках Володимир Гірняк був депутатом Львівської міської ради. У 2005 році вступив у лави Української Народної Партії.  У 2006 році обраний депутатом Львівської міської ради за списками УНП, секретар постійної депутатської комісії землекористування. У 2010 році також обраний депутатом Львівської міської ради від партії «Україна Соборна», член постійної депутатської комісії з питань землекористування.

Володимир Олегович одружений, виховує доньок Марту та Ольгу, і сина Ігоря.

Стоїть баба снігова,

В неї біла голова.

Позирають діти скоса:

– Де ти, бабо, діла носа?

Баба їм відповіла:

– Зайчику дала…

 

Про свій намір боротися за посаду міського голови Львова заявила також народний депутат України від УДАРУ, уродженка села Коти Яворівського району Оксана Юринець. Маленька Оксанка на світ з’явилася 27 лютого 1978 року. Проте школу закінчувала не у рідних Котах, а в селі Підбірці Пустомитівського району у 1995-му році.

У 2001-му юна Оксана здобуває вищу освіту у «Львівській Політехніці» за спеціальністю економіка і менеджмент та отримує диплом магістра. Саме з «політехом» пов’язана уся трудова та наукова кар’єри Оксани Юринець. У 2005-2012 роках вона очолювала Раду молодих вчених інституту економіки та менеджменту НУ «Львівська політехніка». У 2005 році закінчила достроково аспірантуру Національного університету «Львівська політехніка». 2005-2008 роки – працювала асистентом, а з 2008 р. і до сьогодні – доцентом кафедри менеджменту організацій НУ «Львівська політехніка». У 2006 році Оксані Василівні присуджено науковий ступінь кандидата економічних наук, у 2008 – нагороджена Почесною грамотою НУ «Львівська політехніка», а у 20011-му – присуджено вчене звання доцента. Того ж року одержала премію Львівської облдержадміністрації та обласної ради за наукову діяльність. З 2012 року очолюю Раду молодих вчених НУ «Львівська політехніка». Член Ради молодих вчених України. З 2005 року і до сьогодні – фізична особа-приватний підприємець. Член Асоціації підприємців Пустомитівщини.

Політичну діяльність пані Оксана розпочала у 2010 році – була обрана депутатом Львівської обласної ради. 2012 року пробувала свої сили у 117-му виборчому окрузі Львова на парламентських виборах, але львів’яни не довірили їй представляти свої інтереси у Верховній Раді, обравши до парламенту Ігоря Васюника (про якого ми говорили вище). І лише у 2014 році, на позачергових виборах Васюник звільняє округ, і Юринець стає депутатом ВРУ від Блоку Петра Порошенка.

Оксана Василівна приймала активну участь у Революції гідності.

Оксана Юринець заміжня, виховує двох дітей.

Дзвонить дятел цілий день

дзінь-дзень дзінь-дзень

чується веселий стук

вилізай шкідливий жук.

 

 

Вірогідно за бургомістерське крісло у Львові побореться депутат Львівської міськради Валерій Веремчук. Щоправда на світ маленький Валерик з’явився навіть не на Львівщині. А у місті Нововолинську Волинської області. У 1997 році закінчив з відзнакою СШ № 2 того ж міста. З 1997-го по 2002-ий навчався у ЛНУ ім. І. Франка на географічному факультеті та здобув повну вищу освіту за спеціальністю «географ – геоморфолог, викладач». Того ж року продовжив навчання в аспірантурі у ЛНУ ім. І. Франка на кафедрі політології філософського факультету.

З 2006-го – учасник семінарів та тренінгів Інституту Політичної Освіти, у 2010-му – випускник Української Школи Політичних Студій.

Трудова діяльність пана Валерія з 2002-го по 2010-ий роки налічує кілька підприємств: ТзОВ ТД «Маркет-Груп», ПП «Компанія «Віта Плюс», ПП «Компанія «Перспектива Плюс», ТзОВ «Західінтергруп».

З 27 січня 2014 року і дотепер − керівник Органу самоорганізації населення громадського формування з охорони громадського порядку в місті Львові «Народна Самооборона».

Громадською діяльністю почав займатися з 2000 року – член молодіжної громадської організації «Молодий Народний Рух». З 2002-го по 2014-ий − член політичної партії «Народний Рух України». З 2003 року по 2006-ий − голова Львівського міського осередку громадської організації «Молодий Народний Рух». З 2006 по 2010 − голова Львівської крайової організації «Молодий Народний Рух». У тих же роках – депутат Львівської міської ради, член постійної комісії молодіжної політики, спорту та оздоровлення. З 2010 року і дотепер − депутат Львівської міської ради, член постійної комісії інженерного господарства, транспорту і зв’язку.

Пан Веремчук також є співзасновник благодійного фонду соціальних інвестицій «Витанія».

Є одним із засновників та активних діячів Комітету Опору Диктатури (з серпня 2010р.) та Комітету Майдану Львівщини (з листопада 2013р.). З 28 листопада 2013р. − координатор Центру відправки на Євромайдан, комендант Центру розміщення майданівців в «Київ Експоплаза». З травня 2014р. і дотепер − координатор Центру забезпечення військових.

Валерій Веремчук одружений і виховує двох дітей – сина та доньку.

Бігло сіре мишеня,

Стріло сірого коня.

Загордилось мишеня,

Я ж бо схоже на коня!

Підросту лиш день за днем,

Може стану теж конем.

Народний депутат України Дмитро Добродомов народився 13 січня 1977 році у Львові. З 1984-го по 1992-ий Діма навчався у Львівській спеціалізованій школі №45. У 1996 році закінчив електромеханічний факультет Львівського технічного коледжу за спеціальністю «Технічне обслуговування та ремонт електричних апаратів» (молодший спеціаліст). У 1996–1999 роках навчався на електромеханічному факультеті Національного університету «Львівська політехніка» (незакінчена вища освіта). А у 2004 році закінчив факультет післядипломного навчання науково-педагогічних працівників Львівського національного університету ім. І. Франка за спеціальністю «Журналістика» – нарешті повна вища освіта.

Журналістська кар’єра Дмитра Добродомова була такою:

1998 р. — журналіст в газеті «Експрес» (Львів).

2002 р. — директор департаменту власних кореспондентів газети «Експрес».

2005 р. — оперативний редактор видавничої групи «Експрес».

2007 р. — перший заступник стратегічного редактора «Експресу».

2008 р. — співзасновник ТзОВ «Агенція журналістських розслідувань», відповідальний редактор газети «Інформатор».

З вересня 2010 р. — генеральний продюсер телеканалу ZIK, автор і ведучий програми журналістських розслідувань «Хто тут живе?».

2012 р. — генеральний директор медіа-холдингу ZIK, автор і ведучий програми журналістських розслідувань «Народний Контроль».

Початком громадської роботи Дмитра Євгеновича можна вважати 2000 рік, коли він став членом Всеукраїнського громадського комітету опору «За правду!». 2002 р. — активіст громадського руху «Україна без Кучми». 2002 р. — балотувався до Верховної ради України по виборчому окрузі № 116 у м. Львові, як самовисуванець. Через 10 років – у 2012 р. — балотувався до Верховної ради України по виборчому окрузі № 115 у м. Львові (висунутий політичною партією «УДАР Віталія Кличка») і програв іншому кандидату від об’єднаної опозиції Михайлові Хмілю.

Лідер громадського руху «Народний Контроль», який нещодавно став партією. З 27 листопада 2014 р. — народний депутат України, фракція «Блок Петра Порошенка». 18 червня 2015 р. – виходить з фракції «Блок Петра Порошенка».

Дмитро Добродомов одружений, має доньку та сина.

Біля озера щодня

жаба бавить жабеня

обіймає лапкою

називає жабкою!

 

 

 

 

Поборотися за посаду міського голови Львова матиме намір також член ВО «Свобода» Руслан Кошулинський. Маленький Руслик народився 9 вересня 1969 у місті Львові. У 1986 році закінчив Львівську спеціалізовану школу-інтернат спортивного профілю. В 1991-му – Кооперативний технікум у місті Львові. У липні 2006 закінчив Тернопільський державний економічний університет за напрямом «Право» і отримав кваліфікацію бакалавра. З 1987-го по 1989-ий рік юний Кошулинський – солдат строкової служби армії СРСР. Службу проходив в Групі радянських військ у Німеччині.

Трудова діяльність пана Кошулинського головно пов’язана із закладами громадського харчування:

У 1991 – завідувач виробництва ресторану «Беркут» Яремчанського споживчого товариства села Яблуниця, Надвірнянського району, Івано-Франківської області.

У 1991–1992 – інженер з маркетингу МП «Плай», (м. Долина Івано-Франківської обл.).

У 1992–1995 – інженер-технолог МП ВТФ «Канон».

У 1995–1996 – кухар, артіль старателів «Полюс», Красноярський край, Російська Федерація.

У 1999–2001 – завідувач виробництва ДП АТК «Турист», м. Львів.

В 2001–2002 – помічник-консультант народного депутата України, апарат Верховної Ради України.

У 2002–2003 – заступник голови Правління ОСБ МЖК «Поступ», м. Львів.

В 2004–2006 – помічник-консультант народного депутата України, апарат Верховної Ради України.

В 2006–2007 – приватний підприємець СПД ФО Кошулинський Р. В.

Політична діяльність Руслана Володимировича тісно пов’язана із його членством в Соціал-націоналістичній партії України, до лав якої вступив у 1996-му році. Згодом партія міняє назву на ВО «Свобода», і з серпня 2008-го року Кошулигнський стає заступником голови партії. З листопада 2010 – голова фракції Всеукраїнського об’єднання «Свобода» у Львівській міській раді, член постійної депутатської комісії фінансів та планування бюджету. На парламентських виборах 2012 Руслан Кошулинський займав посаду голови центрального виборчого штабу ВО «Свобода». З грудня 2012-го – народний депутат України. Пройшов до Верховної Ради України за партійним списком Всеукраїнського об’єднання «Свобода» під номером 12. 13 грудня 2012 був обраний Верховною Радою України на посаду віце-спікера.

Приймав активну участь у Революції гідності.

В результаті парламентських виборів у 2014 році не пройшов до Верховної Ради, оскільки «Свобода» не подолала прохідний бар’єр.

5 лютого 2015 року Руслан Кошулинський отримав повістку і був мобілізований до лав ЗСУ у рамках першого етапу четвертої хвилі мобілізації.

Руслан Володимирович одружений, виховує сина та двох доньок.

Фото: Alex Kovalchuk