Сергій Медведчук: відійти, щоб залишитись

Навряд чи багато львів’ян років із шість тому особливо звернули увагу на рядову (як тоді здавалось) подію – на посаду голови міської податкової було призначено мало кому відомого бізнесмена від медицини та освіти Сергія Медведчука. Новий податківець заінтригував хіба журналістів – насамперед родинними зв’язками із тоді ще не всесильним, але достатньо впливовим братом Віктором (до речі, те, як мало був засвічений Сергій, підтверджують і довгі тогочасні журналістські дискусії на предмет, чи справді брати є рідними), а також близькими стосунками із губернатором Михайлом Гладієм. Тодішній Медведчук-молодший активно підкреслював саме приналежність до аграрного клану Гладія, вперто наголошуючи на свому членстві в АПУ та дистанціюючись від стосунків з „братніми“ есдеками. До пори, до часу.

Подальша блискавична кар’єра податківця-неофіта уже нікого особливо не здивувала. Хіба що швидкість, з якою місце начальника обласної податкової для Медведчука звільнив податковий мастодонт Олег Волинський. Подейкують, щоправда, що Волинський підставився сам, “напрацювавши” на серйозну кримінальну справу, але Сергій Медведчук зумів використати ситуацію на сто відсотків.

Все, що було далі, особливо переповідати немає потреби. Відзначимо лише, що з кожним роком, і навіть днем, новий керівник податкової відчував себе все впевненіше, і поводився все нахабніше. Небезпідставно. І інформація про нову сходинку у блискучій кар’єрі Сергія Володимировича, що з’явилася на початку 2004-го – зайве підтвердження цьому.

Столичні аналітики схильні вважати, що призначення Сергія Медведчука на посаду першого заступника голови Державної податкової адміністрації стало реалізацією певного компромісу (втіленням формальних і неформальних домовленостей) на переговорах соціал-демократів і донецького економічно-політичного середовища. Моментальна заміна Олексія Шитрі теж на це вказує. Тому навряд чи варто шукати у новому призначенні Медведчука виключно “львівський слід”, як це поспішили зробити деякі наші стратеги. Швидше, виконуючи завдання-максимум, сценаристи української політики з президентської адміністрації скористались можливістю одночасно випустити пару із не в міру напруженого львівського політикуму.

Втім, справді, чому б не заробити кілька балів, і не повідомити привселюдно про те, що Медведчука молодшого звільнено саме під тиском націонал – демократичного середовища, яке було підняте на борню з СДПУ (о). І ось уже голова Львівської облради Михайло Сендак ейфорично заявляє, що Кучма „дослухався до голосу народу і здорового глузду“.

Здається, без здорового глузду дійсно не обійшлося. Не виключено, що неординарне переміщення було підказане Віктору Медведчуку його керівником аналітичного відділу, вихідцем з Львівщини Василем Базівим. Сьогодні, замінивши на посаді голови львівської ДПА свого брата, на іншого ставленика проесдеківського крила, глава адміністрації Президента отримує самі плюси. Він знімає політичну напругу в регіоні (передноворічне затримання одного із засновників „Львівської газети” і організатора „революції на граніті” 90-х стало чи не першою серйозною помилкою С.Медведчука), нівелює дії усіх бізнес-структур, які скаржились на „безпрєдєл” підлеглих Сергія Медведчука (тепер їх скарги буде розглядати … сам Сергій Медведчук), ставить під контроль СДПУ(о) як кадрові призначення, так і фінансові потоки ДПА України, робить свого брата „смотрящим” за поведінкою не вельми ним контрольованого генерала Юрія Кравченка (молодший Медведчук стає другою особою у податковій і заміщатиме Кравченка за його відсутності). Тобто, перед виборами президента Медведчук-старший отримав контроль над ще одним силовим відомством. Призначення Сергія Медведчука першим заступником голови ДПА “остаточно перепорядковує цей орган цілям президентської виборчої кампанії, а політизація цього силового органу набуде ще більшого розмаху. За випробуваною на „львівському полігоні” схемою, ДПА стає репресивним органом для залякувати тих підприємців чи ЗМІ, котрі схилятимуться до підтримки на виборах опозиційного кандидата.

Між іншим, спостерігачі прогнозують, що незабаром вірного генерала Кравченка буде переведено назад на посаду керівника МВС, що у свою чергу призведе до низки міліцейських переміщень в обласних міліцейських структурах. Не треба забувати, що ще рік тому Кравченко розглядався як одна з серйозних фігур майбутніх президентських виборів на Україні за російським сценарієм приходу „твердої руки”. З відходом з посади голови ДПА України стартувати на президентських перегонах Кравченкові буде непросто – Медведчуками йому перекрито доступ до фінансових джерел. Нове призначення є не менш серйозним ударом і по Миколі Азарову. Саме через звільненого Олексія Шитрю Азаров фактично контролював ДПАУ. Зауважимо, що Шитря працював в податковій від початку створення цієї служби і на тлі “чужака” Кравченка був справжнім професіоналом. Після кадрових перестановок, проведених Кравченком, Шитря залишався одним із небагатьох справжніх професіоналів серед керівництва податкової.

Випускник інфізу Сергій Медведчук з’явився у податковій лише у 1997 році Втім, з того часу він встиг стати і доктором економічних наук, і заслуженим економістом України . Але, найголовніше, залишився “братом-2”. І в цьому його головна професійна цінність для людей, які готують кадрові призначення в цій країні.

Загадкою залишається хіба те, хто тепер стане податковим “смотрящим” на Львівщині. Прізвище наступника Сергія Володимировича дозволить відповісти на запитання, чи нова рокіровка таки стала результатом домовленостей між серйозними політичними гравцями, чи це самостійна есдеківська гра. Серед потенційних наступників експерти називають як відвертих медведчуківців Олексія Сторчила (керівника дрогобицької ДПІ та члена фракції „Соціальна справедливість“ в облраді) та Тараса Козака (який, втім, ще не встиг насолодитися усіма принадами Західної регіональної митниці), так і відносно нейтральних Анатолія Данилишина (депутат львівської облради, колишній заступник губернатора з питань економіки і перший заступник начальника податкової ще до приходу Медведчука), та Юрія Гриба (колишній заступник Сергія Медведчука і нинішній заступник Юрія Кравченка).

Крім Львівщини, медведчуківці серйозно претендують на керівництво ДПАУ Волинської (керівник львівської міської податкової Хом`як) та Рівненської областей (заступник голови ДПА Закарпаття Шкіп`як). Ставленики брата голови АП також освоїли Закарпатську область. До речі, на новій посаді Сергій Володимирович буде займатись нелегальним оборотом підакцизних товарів, від чого може поповнитись як державна скарбниця, так і скарбниця партії червоної троянди, або передвиборчий фонд майбутнього ставленика на президентських виборах від влади. Якщо згадати, що Президент України Леонід Кучма дійсно серйозно хворий (медики Баден –Бадена стверджують, що мова йде про захворювання онкологічної групи, і що лікарі, наближені до клану Медведчука, лікували гаранта в Україні вкрай погано), то поспіх при прийнятті рішень президентського рівня можна елементарно пояснити. Найближчим часом в Україні очікується і заміна керівництва Держмиткому України (Західне управління митниці віднедавна, але надійно контролює ставленик СДПУ(о) Тарас Козак), а також зміни на позиціях нового міністра економіки, будуть зміни на позиціях в енергетичному блоці, завершуються зміни на рівні прокуратур областей, очікується призначення на позицію керівника комісії з цінних паперів.

Виглядає на те, що на початку 2004 року провладні сили нарешті визначились з кандидатом і сьогодні Глава Адміністрації президента взявся робити все аби на президентських виборах уникнути будь-яких несподіванок. Лицар Червоної троянди нарешті зрозумів, як і проти кого сьогодні потрібно дружити. І головне – з ким.

Володимир СЕМЕНОВИЧ