Біда на Грибовицькому сміттєзвалищі, або як її зараз називають – Грибовицька катастрофа – перезавантажила ставлення львів’ян та мешканців Грибович і інших прилеглих сіл до міської влади Львова. Після того, як найбільше в Україні отруйне сміттєзвалище убило чотирьох людей, мешканці почали вимагати від влади пояснень та звіту: чому за стільки років Грибовичами ніхто не займався? Куди йшли мільйони гривень, що їх виділялось у різний час на рекультивацію та інші нагальні проблеми? І коли, врешті-решт, цей епіцентр шкідливих викидів, куди везлися свого часу хімічні відходи з заводів України, закриють – раз і назавжди?!
Як не дивно, ці та інші питання хвилювали громаду і 10, і 20, і 30 років тому. Коли у 2006 році міським головою вперше обрали Андрія Садового, уже через півтора місяці після «коронування» він поїхав у село Великі Грибовичі і твердо заявив, що вирішить усі негаразди зі сміттям: від пільг на навчання дітям з зони лиха – до будівництва сортувальної станції і рекультивації Грибовичів.
Львівський портал отримав повний відеозапис з зустрічі Андрія Садового з мешканцями села у 2006 році, яке нам у розпорядження надав голова львівського Комітету екологічного порятунку Марко Шпікула.
Уже на початку свого виступу перед громадянами Андрій Садовий впевнено заявляє, що сміттєпереробного заводу ніхто будувати не буде.
«Ті іноземні фірми, які сюди хочуть приходити і будувати якісь заводи, я їм говорю: «Дякую, до побачення!» Ніякі заводи ми будувати не будемо. Бо якщо будувати заводи, то треба зразу будувати онкодиспансери», – запевняє він.
Також новоспечений міський голова Львова стверджує, що уже з наступного місяця почне рекультивацію сміттєзвалища.
«Потім має будуватись станція фільтратів, озера гудронів треба всі забирати – потрошки цю землю облагороджувати».
Далі Андрій Іванович жахається ситуацією на Грибовичах і називає її «Чорнобилем…без саркофагу». Він пропонує цей «саркофаг» будувати і вкладати туди великі гроші.
«Мені важко зрозуміти, чому 15 років були обіцянки і ніхто їх не контролював. Якщо люди домовляються і щось мають зробити, вони пишуть протокол, пишуть час виконання…».
Також у своєму виступі голова Львова запевняє, що йтиме крок за кроком до закриття Грибовицького сміттєзвалища. Ну що ж, повільні кроки – це теж кроки…А чи були взагалі зроблені кроки, про якій йдеться у промові мера, – то вже питання філософське.
«Чуда не буде! Бо сьогодні треба вивертати кишені, сьогодні треба забирати в тих, кому важко, щоб гроші давати сюди. Ви думаєте, що у Львові жирують?…У нас у Львові 99% – бідні, обдерті, обкрадені…», – переконує А. С.
Збирається Андрій Іванович кожного дня писати план дій, не спати ночами і за 5 років зробити те, що «не зробили за 30 років». Пройшло 10 років і таки наробив…
Запевняв у червні 2006 році очільник Львова і у тому, що звертатиметься до уряду, до іноземців та у всі можливі інстанції, де лишень можуть допомогти з Грибовицькою проблемою.
«Треба вкладати сотні мільйони грошей сюди, щоб навести порядок… Я в цьому зацікавлений. Ніхто, крім мене, вам цього не зробить», – переконує не надто довірливу громаду львівський мер.
Поки Андрій Іванович розповідав про свої кроки та невпевнено говорив, що колись таки Грибовицьке сміттєзвалище закриють, громада недовірливо дивилась на це і вимагала зробити це менше ніж за місяць. Переконання міського керівника у тому, що він кращий за своїх попередників і знає, що робити зі сміттям, сприймались місцевими мешканцями з обуренням.
Разом із собою до Грибовичів Андрій Садовий взяв Романа Шведу – представника датсько-української екологічної компанії, яка шукала вихід із ситуації на Грибовицькому сміттєзвалищі. Як з’ясувалося, не знайшла. Натомість назви своєї компанії та інформації щодо коштів, на які вона проводитиме роботи, представник фірми не надав.
На останку своїх перемовин із громадою, міський голова Львова згадав і за гудрони та нафтомаслозавод, якому ці речовини належать. Підприємство має платити гроші у сільську казну – переконаний бургомістр. І хоч мешканці під час усієї промови дивилися на мера з сумнівами, та тут навіть зааплодували. Хто ж знав…На прощання Андрій Садовий подякував: «Дякую, що не побили».
Фото: Соцмережі
Відео: Львівський портал
Олена ЖОЛКЕВСЬКА, Львівський портал