Під час сьогоднішньої прес-конференції аналітики Громадянської мережі ОПОРА оприлюднили результати вимірювання всеукраїнського Індексу публічності місцевого самоврядування. Дослідження, базоване на спеціально розробленій методології, презентує рівень відкритості, прозорості та підзвітності місцевого самоврядування, а саме: міського голови, виконавчих органів та депутатів – трьох основних об’єктів вимірювання. Про це повідомляє прес-служба ОПОРИ.
За словами Олександра Неберикута, координатора кампанії «Вимірювання Індексу публічності місцевого самоврядування», дослідження націлене на те, щоб зрозуміти наскільки публічно приймаються рішення і втілюється в життя політика муніципалітету, і яким є внесок основних суб’єктів місцевого самоврядування в цей процес. Загалом вимірювання охопило 11 обласних центрів України – Донецьк, Івано-Франківськ, Луганськ, Луцьк, Львів, Миколаїв, Одесу, Рівне, Черкаси, Чернігів та Ужгород.
Протягом останніх чотирьох місяців у цих містах представники мережі ОПОРА та партнерських організацій надсилали запити на інформацію, ходили на прийоми до чиновників та депутатів, відвідували пленарні засідання рад, аналізували контент офіційних веб-сайтів та друкованих видань рад. Результатом такої роботи стали відповіді на оперативні питання (всього – 202), що дало змогу об’єктивно оцінити роботу органів та посадових осіб місцевого самоврядування та скласти рейтинг публічності муніципалітетів.
«Рівень публічності місцевого самоврядування Львова відповідно до запропонованої методології Індексу вимірювання визначено задовільним», – продовжує Ірина Швець. Із загальним показником у 61%, Львів, поряд з двома іншими муніципалітетами – луцьким та івано-франківським, замикає трійку міст, які стали першими у рейтингу.
Попри те, публічним орган місцевого самоврядування вважати не можна. Відповідно до запропонованого методу ранжування, Львову не вистачає 20 позицій (третина існуючих показників), щоб бути класифікованим як публічне місто. Що стосується окремих об’єктів, рівень публічності яких вимірювався та впливав на позицію Львова серед інших міст, то їхні показники у запропонованому рейтингу дещо відрізняються. З-поміж трьох об’єктів дослідження, виконавчі органи Львівської міської ради визначені більш публічними, ніж міський голова та представницький орган територіальної громади – рада.
Так, публічність діяльності головної посадової особи міста Андрія Садового оцінена у 66%. У рейтингу 11 міських голів він посідає четверте місце, поступаючись своїм колегам з Донецьку, Луцьку та Івано-Франківську. Поряд із загальним Індексом місцевого самоврядування Львова, показник публічності міського голови має задовільний рівень. Відсутність практики звітування головної посадової особи місцевого самоврядування перед територіальною громадою на відкритій зустрічі та низький рівень особистого залучення мешканців міста до участі в управлінні місцевими справами – знижують рейтинг міського голови.
Найвищий ступінь публічності з-поміж трьох суб’єктів визначено за виконавчими органами Львівської міської ради – 73%. Загалом цей показник у рейтинговому співвідношенні є одним з провідних, та поступається лише муніципалітету Івано-Франківська. Найбільш вагомою стала практика звітування виконавчими органами про свою діяльність на відкритих зустрічах з львів’янами, а також пасивне інформування мешканців про послуги, функції та контактні дані чиновників, які їх надають. Найменший показник Індексу публічності серед досліджуваних об’єктів має представницький орган територіальної громади – 46%. Депутатський корпус Львова отримав низький рівень публічності та займає п’яту сходинку у загальному рейтингу 11 міських рад.
Незважаючи на те, що змістово офіційна веб-сторінка місцевих обранців є прикладом для наслідування іншими Радами та доброю практикою прозорості в Україні загалом, однак неврегульованість процедури та невизначеність термінів звітування на місцевому рівні – позбавляє членів територіальної громади права на інформацію про діяльність своїх обранців.
