У Львові планують збудувати житловий будинок, який може зашкодити будинкам, що стоять поруч. Про їх аварійність свідчать беззаперечні і наочні факти. Але ані контролюючі органи, ані забудовник не хочуть цього помічати. Зате добре помітні ці тріщини лише тим, хто проживає у цих квартирах.
Йдеться про ділянку на вулиці Богдана Хмельницького, 27-а. ЇЇ продали на аукціоні виробничому підприємству «Гарант-Львів». Поруч розташовані будинки на вулиці Підмурній та Мулярській. Кілька будиночків утворюють так званий колодязь. Ділянка, яку купили, розташована між будинком № 23 та 27 на вулиці Богдана Хмельницького. Тут був будинок, який зруйнували під час війни. Зараз там проводяться археологічні розкопки, кількома роками раніше, не маючи жодних дозволів на проведення будівельних робіт, після проведення розкопок, заїхала важка техніка. Як наслідок, у деяких будинках з’явилися тріщини. Через наполягання мешканців самовільних забудовників у прямому сенсі вигнали із території. Та все ж дехто здатен притримуватися думки, що історія не лінійна, а циклічна. Відтак у 2013 році через 9 років будівельна фірма, тепер озброївшись, усіма дозволами і позитивними висновками усіх можливих інстанцій, прийшла реалізувати свої благі наміри – будувати житловий будинок. Так от тільки про сусідні споруди, які дихають на ладан і, як стверджують люди, що там живуть, від найменшого втручання розсиплються, як карткові хатки, ніхто не подбав. Так само і ніхто не може пояснити, як вийшло так, що 300 м кв., які були затверджені для продажу на аукціоні, перетворилися у 747 м кв. Як у земляному переділі були замішані колишні депутати Львівської міської ради і теперішні народні обранці, як замість передбачених 3-4 поверхів, буде цілих 6… Але про усе по-порядку.
Як міська рада два рази одну й ту саму ділянку продавала
Ішов рік 2000. 16 червня того ж року виконавчий комітет Львівської міської ради приймає рішення про затвердження проектів відведення та надає дозвіл на проведення продажу земельних ділянок шляхом конкурсу. Відтак у додатку до ухвали серед кількох паїв фігурує і вулиця Богдана Хмельницького, 27, а. Площа земельної ділянки, яку виставили на продаж, становила 300 м кв. Уже 29 червня 2000 року на сесії депутати приймають ухвалу про продаж вільних земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Тоді площа пропонованої земельної ділянки на Б. Хмельницького виростає на 51 м. кв. відтак міська рада пропонує охочим купити уже 351 м кв. Але і цього потенційним власникам виявилось замало. Через три роки 24 квітня 2003 року Львівська міська рада знову визначає перелік земельних ділянок для продажу на торгах. В ухвалі ЛМР №419 від 24.04. 2003р. в переліку земельних ділянок, призначених для продажу на торгах, знову фігурує вул. Богдана Хмельницького 27, правда уже площа збільшилася у два рази – становить 780 м кв. Пропоноване функціональне використання ділянки – житло, офіс, готель, заклад торгівлі на 3-4 поверхи.
Уже в липні того ж 2003 року, Львівська міська рада повторно своєю ухвалою на виконання двох попередніх ухвал «Про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу на земельних торгах», серед якої і згадана ухвала №419 від 24.04, 3003 року, де вказана адреса Хмельницького, 27, затверджує технічну документацію та стартові ціни ділянок. При чому попередня ухвала сесії про 300 м кв на вул. Б. Хмельницького 27,а залишається чинною, її ніхто не скасовує. Але незважаючи на це, міська рада все ж продає більшу територію. Після проведення аукціону та визначення переможців укладає з ними договори купівлі-продажу.
Відтак на ділянку удвічі більшу, ніж пропонована спочатку, з місцем розташування близько до центру уже через місяць з’явився покупець. 22 серпня 2003 року ВП «Гарант-Львів» купує цю діяльну за 400 тис гривень. 26 серпня 2003 року «Гарант-Львів» із міською радою укладає договір купівлі-продажу. Через рік 30 квітня 2004 року покупець оформляє право власності на землю за адресою вул. Б. Хмельницького, 27,а площею 747 м. кв.
Перше пришестя забудовників
Того ж року окрилений своєю покупкою у червні місяці забудовник, щоб не тратити час, відправляє на свій об’єкт археологів для проведення розкопок.
Та замість віднайдення якихось раритетів та історичних цінностей, розкопки тільки наробили шкоди. Коли заїжджала важка техніка, щоб копати і вивозити сміття та землю, тріснула несуча стіна на вулиці Мулярській, 2, що примикає до будинку № 27 на вул. Богдана Хмельницького і виходить на територію майбутньої забудови.
Про це розповідають люди, що тут живуть.
Пан Юрій Кіт мешкає у кв. № 9 на вул. Мулярській,2 якраз через його квартиру і пройшлася ця тріщина. Жоден ремонт не допомагає, її досі видно. Пан Юрій – завідувач кафедри охорони праці в НУ «Львівська політехніка». Каже, на цьому місці будівельні роботи узагалі проводити не варто, адже сусідні будинки, не укріплені і «попливуть» при найменшому втручанні.
«Ніхто не скаже, чи воно витримає. Фундаменти тут такі, що потрібно підсилювати. Вони більше втратять на тому. Адже якщо щось станеться – тоді крайнього не найдеш. Щось почнуть копати, навіть трохи зачепивши, – вся стіна «полізе». Тут нічого не може бути. Тут потрібно укріпити стіни, адже дім валиться на бік», – розповідає пан Юрій.
Слід сказати, що забудовники таки укріпили два будинки – №23 та №27 на вул. Богдана Хмельницького, але справа не тільки у цих будинках, якраз вони перебувають не в найгіршому стані. А навколо території, де планують будувати, розташовано аж 5 будинків. Але про це згодом. Зараз продовжуємо далі відстежувати хронологію придбання ділянки і оформлення будівництва.
Так, одразу після того, як тріснула стіна на Мулярській, мешканці виявилися активними і почали звертатися в різні інстанції стосовно цього будівництва. Зрозуміло, що жодної проектної документації, інших дозволів забудовник не мав. Ще й крім того, прокуратура з’ясувала, що у 2003 році ця ділянка була виставлена на торги з порушенням норм чинного законодавства – не було позитивного висновку СЕС м. Львова на відведення земельної ділянки. Однак потім це порушення «усунули».
Також на звернення мешканців, Держуправління екології та природних ресурсів у Львівській області у серпні 2004 року видає приписи щодо недопущення будівельних робіт по вул. Б. Хмельницького №27, а. Адже ВП «Гарант-Львів» не має належних дозвільних документів в тому числі на знесення зелених насаджень. Також у цьому ж році мешканцям повідомляє про відсутність дозволу на проведення будівництва й інспекція Держархбудконтролю у Львівській області.
Відтак, змирившись, «Гарант-Львів» пішло збирати дозволи і на вул. Б. Хмельницького, 27,а з планами щось будувати ніхто не приходив уже майже 10 років.
Друге пришестя забудовників
Відтак зробимо теж стрибок у часі і перенесемось у 2013 рік, коли, позбивавши усі документи, забудовник знову повернувся з чіткими планами реалізовувати будівництво. В тому зовсім не має нічого поганого, будувати, це безумовно добре, головне, щоб не шкодило іншим. Так, у центрі Львова, у зоні, яка входить до культурної спадщини ЮНЕСКО, у забудовників виникають проблеми, оскільки не завжди вдається все погодити з органами охорони культурної спадщини та історичного середовища Крім того одразу на захист культури стають всі можливі і неможливі громадські організації, а якщо ще й археологам пощастить знайти якусь історичну річ, то бідному забудовнику можна пакувати валізи і свої благі наміри побудувати офісний центр чи готель ще й під спалахи, фото-, відеокамер, під диктофони нав’язливих журналістів – реалізовувати, ну якщо і вдається, то з деякими труднощами. Однак у так званій буферній зоні, як от початок вулиці Богдана Хмельницького проблем не мало би бути. А про те, чи заваляться сусідні будинки від будівництв, чи ні – то вже справа третя. Хто б то переживав, що людям не буде де жити – побудуємо багатоквартирний будинок – прошу дуже, купуйте…
Це звісно іронія. Повернувшись на свою ділянку, і маючи за душею цілий стос документів, ВП «Гарант –Львів» впевнене, що хоч зараз зможе розпочати будівельні роботи і цим нікому не зашкодить, адже усі висновки і погодження є.
Зараз на цьому місті працюють археологи, кажуть, виконують роботи на замовлення відомої у Львові компанії «Будінвест».
«Дозволи в нас є на цю ділянку. Дозвіл міністерства культури і відкритий лист на проведення археологічних розкопок. То є приватна власність. Ми просто виконуємо роботу», – пояснив «Погляду» Назарій Войтович, молодший науковий співробітник Рятівної археологічної служби, керівник проведення археологічних розкопок на цій ділянці.
Однак мешканці знову насторожі, кажуть, громадських слухань не було, представники компанії-забудовника не з’являлися, нічого людям не пояснювали.
Щоб перевірити, чи є всі погоджені документи і що конкретно будуть будувати на вул. Б. Хмельницького, 27,а, звертаємося в департамент містобудування Львівської міської ради.
Директор департаменту Андрій Павлів розповів, що зараз Львівська міська рада не має жодного стосунку до цього будівництва і контролювати, що там робиться не має права – це завдання інспекції Держархбудконтролю.
«Рішенням виконкому від 28. 01. 2005 № 64 року було дозволено проектування та будівництво ВП «Гарант-Львів». Архітектурно-планувальне завдання було видано 24.11. 2005 року також і були видані технічні умови п’ятиповерхового з мансардним та підвальним поверхами офісно-торгового будинку», – каже Андрій Павлів.
Стосовно громадських слухань, Андрій Павлів сказав, що згідно із законом, громадські обговорення проходять тільки генплани міст та детальні плани. Він дав зрозуміти, що зараз міська рада ні при чому, оскільки продавали і давали дозвіл на проект ще до каденції чинного міського голови Андрія Садового.
Депутатський слід у справі забудови на вул. Хмельницького 27,а
Однак, як виявилося, скасовували деякі не зовсім зручні ухвали міської ради саме за каденції чинного міського голови, який не побачив проблеми у тому, що продали ділянку у два рази більшу, аніж це було зазначено у попередньому документі.
Йдеться про ухвалу Львівської міської ради №889 від 24.05.2007 року про відміну ухвали міської ради від 29.06.2000 року № 688. Адже це була перша ухвала, згідно з якою продавати мали не 747 м. кв на вул. Б. Хмельницького, а саме 351 м.кв. Ця ухвала була до цього часу чинною і суперечила ухвалі 2003 року, згідно з якою продали у два рази більше землі на вул. Б. Хмельницького. Скасувати ухвалу додумалися аж через 4 роки після оформлення процедури купівлі-продажу. Очевидно, деякі учасники фірми-забудовника, на той час ставши депутатами Львівської міської ради, зметикували, що так буде краще. І без жодних на це причин, а лише, як вказано, у самій ухвалі «з метою забезпечення законного та раціонального використання земельних ресурсів територіальної громади міста Львова» міська рада відмінила неугодну ухвалу.
Правда, багато-хто не розуміє, як без вагомих причин, не маючи ані протесту прокурора, ані визнання незаконною рішення суду, міська рада скасовує свою ухвалу. Не вносить зміни, а скасовує, залишаючи більш вигідний для певних бізнес-інтересів варіант.
«Звичайно, такі речі є неприпустимі, – розповідає Юрій Кардашевський, який був свого часу депутатом по округу № 2 у який входить згадана адреса – вул. Б. Хмельницького. – Два рази виставляти землю на продаж – це неприпустимо. Але тоді такі речі відбувалися, що на сесії виносилися рішення без погодження з комісіями. Іноді навпаки в комісіях робили одне, а міський голова не знав про це».
Тоді у попередній каденції депутатом Львівської міської ради за списками БЮТ, ще й членом надзвичайно корисної для депутата земельної комісії був не хто інший, як один із засновників фірми забудовника Михайло Мужилівський. У його офіційній біографії із сайту Львівської міської ради так і сказано: з липня 1998р. по березень 2003р. – директор ТзОВ «Гарант-Львів», з квітня 2003р. по вересень 2004р. – заступник директора ТзОВ «Будінвест», жовтня 2005 року – і до тепер віце-президент ТзОВ «Будінвест».
Річ у тім, що ВП ТзОВ «Гарант-Львів» просто купило земельну ділянку, ліцензії будівельної фірма не має, тому усім фактично займається відома у Львові будівельна компанія «Будінвест».
Про це «Погляду» розповів ще один із засновників і «Гарант-Львів» і «Будінвесту» Ігор Миколайчук, який теж хотів бути депутатом міськради за списками БЮТу у 2006 році. До слова, засновниками «Будінвесту» є і брати Дубневичі – старший Богдан Дубневич – депутат Львівської обласної ради, молодший Ярослав Дубневич – нинішній депутат Верховної ради. Однак за інформацією «Погляду», два роки тому брати офіційно вийшли із співзасновників «Будінвесту».
Також слід додати, що ще у 2003 році другим учасником в аукціоні на цю земельну ділянку було ТзОВ «Передзвін», яке теж пов’язують з братами Дубневичами і з сумнозвісним скандальним будівництвом на пл. Соборній, 14, 15. Тобто, одразу було все «схвачено», аукціон провели про людське око – так чи інакше, перемогли одні й ті ж люди.
«І «Гарант-Львів», і «Будінвест» – це я. Я є засновником обох фірм. Ми самі замовляємо і самі будуємо. «Гарант-Львів» не має будівельної ліцензії, тому робить усе «Будінвест». «Гарант-Львів» купило земельну ділянку, бо, можливо, у «Будінвеста» не було на той момент грошей на рахунку чи ще щось», – розповідає Ігор Миколайчук.
За документами усе законно
Він також зазначив, що усі ці 9 років фірма збирала потрібну документацію. І запевнив тоді ж кілька років тому, з мешканцями розмовляли і розповідали їм, що планують будувати. Зараз тратити свій час на них не будуть, адже за документами усе законно і нічого нікому не загрожує.
«Якби там була якась невідповідна відстань, чи наше будівництво могло би призвести до руйнування будинків, то нам не дали усіх цих дозволів на проведення будівельних робіт. А завжди будуть мешканці, які будуть проти», – каже Ігор Миколайчук.
Він також розповів, що зараз фірма направила у міську раду документи для погодження змін у проекті-будівництва. Адже спочатку мав бути офісний центр з підземними паркінгами. Але зважаючи на те, що підземні паркінги можуть призвести до руйнувань, фірма вирішила обійтися без них.
«На цій території буде звичайний житловий будинок без паркінгів, на 5 поверхів з мансардою. Він прилягатиме до будинків на вул. Хмельницького до Мулярської», – розповів «Погляду» архітектор проекту, що веде авторський нагляд Петро Підсаднюк.
На зауваження, що в ухвалі про визначення переліку земельних ділянок, призначених для продажу, вказано, що максимальна кількість поверхів – 4, архітектор теж відповів так само як і віце-президент компанії – якби ті поверхи заважали комусь чи були недоречними, то їх би не погоджували.
Так, дійсно. У відповідь на інформаційний запит «Погляду» в інспекції Держархбудконтролю у Львівській області повідомили, що ВП «Гарант-Львів» видано дозвіл на виконання будівельних робіт №1/29-09 від 18.02.2010 року (перереєстрація дозволу за цим же номером від 16.01.2009 року).
За інформацією, отриманою в інспекції Держарахбудконтролю, проектна документація погоджена управлінням архітектури департаменту містобудування ЛМР, Львівською обласною СЕС, Галицьким РВ ГУ МНС України у Львівській області, теруправлінянм інспекції з енергозбереження у Львівській області, також поданий комплексний висновок Львівської обласної державної експертизи.
«Беручи до уваги, що проектна документація погоджена вище переліченими службами, органом місцевого самоврядування, в інспекції станом на сьогодні зауважень немає. Згідно з погодженнями проектної документації, це будівництво не створює загори прилеглим житловим будинкам», – йдеться у відповіді за підписом начальника інспекції Держархбудконтролю у Львівській області Михайла Сірківа.
Також в інспекції повідомили що останні раз перевіряли територію 30 травня. «Розпочатих будівельних робіт не зафіксовано. Рух техніки з боку вул. Підмурної відсутній», – йдеться у відповіді.
Забутий усіма сильними міста цього аварійний будинок
Якраз цього «руху техніки» і бояться мешканці будинку №24 на вул. Підмурній. І хоча цей будинок не примикатиме безпосередньо до території забудови, але він, за словами людей, постраждає найбільше.
Ще у 1998 році Шевченківська райадміністрація, до якої в той час належав будинок на вул. Підмурній, 24, визнала його стан незадовільним та аварійним. Перевірка встановила, що по стінах вуличного і дворового фасадів спостерігається розповсюдження тріщин, покрівля, сходова клітка потребують ремонту.
«Потребують ремонту – це м’яко кажучи. Ми вже 15 років добиваємося у влади, щоб щось нам зробили. Уже погодили проектну документацію, виявилось – нам потрібно 1 млн гривень. Одразу, звичайно, таких грошей не дали, але призначили фірму підрядника, яка частково поремонтувала дах, однак через те, що міська рад не виплатила фірмі за попередні роботи, фірма відмовилася щось робити, – розповідає мешканка кв. №7 на Підмурній, 24 Тетяна Шварц, і додає, – Так, на третьому поверсі люди підставляють миски. Оскільки тече дах постійно».
Так, проектно-кошторисна документація була складена у 2010 році і становила 1 млн 50 тис грн. У 2010 році ПП «Геральд» виконало роботи з ремонту даху та перекладки аварійних парапетів, однак їм за це не заплатила міська рада. Відтак роботи припинили.
У 2011 році комісія, до складу якої входили також депутат Львівської міської ради Анатолій Крачковський та начальник управління житлового господарства Львівської міської ради Юрій Голець констатувала, що будинок потребує ремонту невідкладного, інакше це може призвести до непередбачуваних наслідків.
Як розповідає пані Тетяна, досі жодного ремонту ніхто більше не проводив, дах далі протікає, а крайні стіни будинків промокають від останнього до першого поверху.
Пані Зоряна Фігурська, яка проживає на Підмурній, 26, каже, що коли заїде будівельна техніка будинок №24 може завалитися, разом із собою потягнувши частину №26 будинку, оскільки вони з’єднані між собою.
«Ми не проти будівництва. Але хай будують згори на тих 300 м. кв, які були вказані раніше, де і стояв будинок, який зруйнували під час війни. А не лізуть униз, бо буде біда. Ми ведемо переписку з усіма інстанціями – всі затикають нам рота, кажуть уже погоджено. Навіть, щоб звернутися кудись у правоохоронні органи, не можемо знайти адвоката. Коли дивляться спочатку на документи – кажуть, виграшна справа, але коли взнають, хто за цим стоїть – усі відмовляються, мовляв, нічого ви не докажете тут. Мені неофіційно знайомі в прокуратурі сказали, – поки щось не завалиться, доти нічого ви не докажете», – розповідає пані Зоряна.
Загалом люди не проти, щоб на цій території будували будинок, але хочуть, щоб до них прийшли представники фірми-забудовника і пояснили, що саме будуватимуть, довели що це будівництво безпечне, показали межі забудови, а не ховалися від людських очей, присилаючи когось замість себе.
Ольга ТКАЧЕНКО
«Новий погляд», 11 червня