Незважаючи на заборони, штрафи і навіть небезпеку, українці, щойно зійде сніг, беруться спалювати торішню траву. Одні так хочуть позбутися сміття, інші сподіваються, що в такий спосіб ґрунт збагатиться природними добривами. Переконати у зворотному не можуть ні екологи, ні фахівці від сільського господарства, ні еменесники.
Вогонь допомагає лінивим
Придорожні смуги, шляхи обабіч залізниць, поля, навіть сквери виглядають так, ніби тут щойно пройшла орда: випалена трава, згоріле торішнє листя, обсмалені стовбури дерев і кущів. Нині багато хто обирає саме цей спосіб, аби боротися за чистоту і порядок. Навіть висока ймовірність спалахування пожеж не зупиняє паліїв.
“Є дуже багато причин, чому навесні спалюють траву, – пояснює Ігор Дубовицький, еколог. – У моїй практиці часто зустрічалася відповідь: так роблять всі. Люди просто не замислюються, а навіщо палити траву. А є оригінали, для яких вогонь символізує прихід весни. Це ж так гарно, коли горить. Але найчастіше навесні підпалюють сільськогосподарські угіддя. Ті, хто восени не скосив стерню і не хоче її прибирати вручну, так само беруться за сірники. Мовляв, швидко згорить і шкоди нікому не завдасть. Зрештою, потім буде легше орати, а це економія на пальному. Люблять випалювати траву і на пасовищах, бо чомусь людям здається, що нова трава скоріше буде рости і земля так швидше прогріється. Ще одна причина появи весняних згарищ – боротьба зі шкідниками, зокрема із кліщами. Натомість залізничники випалюють траву навколо залізничних станцій і біля залізничного полотна, у такий спосіб доглядаючи за цими територіями. Днями спостерігав, як залізничники спалили все на великий ділянці перед автостанцією, бо там, мовляв, багато сміття: пляшки, папір, коробки. Прибирати ж довго і нікому, а тут узяв та й підпалив, і за півгодини ні сліду від бруду. Байдуже, що вигоріла не тільки трава зі сміттям, а й обвуглилися стовбури дерев, не кажучи вже про те, що поряд багато споруд і вогонь міг перекинутися на них”.
За словами пана Ігоря, завдяки низовим пожежам у лісах проводять санітарні вирубки, тобто рубають дерева там, де, згідно з законом, рубати не можна.
Утім, весняні випалювання трави не завжди бувають навмисними. За теплої сухої погоди сухостій легко займається, і досить одного необережно кинутого недопалка, щоби буквально за кілька хвилин сталася пожежа.
Неабияк побільшало роботи в рятувальників, бо разом із травою горять житлові будинки, господарські будівлі, гаражі, дачі, ліси. Тільки за добу 18 березня сталося 63 пожежі через спалювання сухої трави і сміття, напередодні, 17 березня, – 50 пожеж. 20 березня на території області виникло 29 пожеж. Як наслідок, знищено 7 житлових будинків, дач і сараїв, повідомляють у ГУ МНС у Львівській області.
Наприклад, у селі Сілець Сокальського району разом із сухою травою на території двох тисяч квадратних метрів згоріла й дерев`яна споруда, у Червонограді вогонь пошкодив стіну цегляного дачного будинку, а на хуторі Пришляки Пустомитівського району згорів дерев`яний житловий будинок. На хуторі Оплітна Жовківського району за вогнем пішло, крім 200 квадратних метрів сухої трави, ще п`ять гектарів самосіву молодого лісу.
Незважаючи на попередження, штрафи, завчасне інформування і зрештою пожежі, котрі десятками стаються щодня, люди не припиняють підпалювати суху траву. До речі, штрафи за випалювання стерні, луків, пасовищ, ділянок із степовою, водно-болотною та іншою природною рослинністю або її залишків передбачені у розмірі 170-340 гривень (з громадян) і 850 до 1190 (з посадових осіб).
На жаль, досить часто нема кого штрафувати, бо щойно винуватець пожежі бачить, що вогонь виходить з-під контролю, швидко покидає місце пригоди. А поки рятувальники борються з вогнем, палія нікому шукати.
Екологи та еменесники нині бачать один вихід із ситуації – штрафувати районні, сільські ради, комунальні підприємства тощо. Тобто тих, на чиїй території спалюють суху траву, адже не рідко ініціаторами пожеж є саме представники цих органів самоврядування з метою очищення територій від сміття.
Природі допомога не потрібна
Загроза того, що вогонь під час спалювання трави може вийти з-під контролю – далеко не найбільша проблема весняних пожеж. Згарища на місці полів, луків, скверів завдають непоправної шкоди природі та здоров`ю людей.
“По-перше, природа сама запрограмована на відновлення після зими, – продовжує еколог. – І їй зовсім непотрібно в цьому допомагати. Трава сама перегниє за зиму. По-друге, дехто думає буцімто, якщо спалити сухостій, нова зелена трава буде рости швидше. Насправді це тільки обман зору. Зрозуміло, що на чорному попелищі зелені пагінці більш помітні, аніж під шаром сірого торішнього листя та трави. Але, з іншого боку, процеси росту починаються значно раніше, ніж починають бути помітними. Тобто усе починає рости під землею, коли ми цього ще не бачимо. А якщо підпалити стару траву, то, зрозуміло, це не на користь новій. Найстійкішим до вогню є бур`ян. Тому після весняних випалювань, замість зеленої травички, ми отримуємо суцільні будяки. Якщо у багаторічних рослин є ще шанс на виживання, бо їхні корені розташовані глибоко, то в рослин, які сходять з насіння, що засіялося ще з осені, шансів на виживання практично нема”.
Як пояснює науковець, зменшиться кількість видів рослин, натомість панівним буде бур`ян. Крім того, через спалювання трави та листя утворюється зола, яка після дощу стає лугом, а він знищує гумус, тобто родючий шар ґрунту. До прикладу, місця, де постійно розводили багаття (готували шашлик тощо), починають заростати рослинами лише через 4-5 років.
Якщо траву спалювати, то зменшується кількість мертвих органічних сполук у ґрунті. А саме гумус може забезпечувати пористість ґрунту, утримувати в ньому мінеральні речовини, не кажучи вже про протистояння водяним і вітряним ерозіям.
Крім різнотрав`я, у вогні гинуть і комахи, а також дощові черв`яки. Гадаючи, що знищують шкідників, люди завдають непоправної шкоди й тим організмам, які беруть безпосередню участь у творенні ґрунту. Ті ж дощові черв`яки є безцінними перетворювачами сухого листя і трави на натуральне і поживне добриво. Наприклад, у Європі та США на фермах, де вирощують екологічно чисту продукцію, використовують виключно добриво, перероблене черв`яком із залишків харчових продуктів.
Через весняні пожежі на луках залишають свої місця гніздування й безліч птахів, зокрема чайки, крякви, жайворонки тощо. Адже ці птахи свої гнізда мостять у траві. Дрібні ссавці теж стають жертвами весняних пожеж. Новонароджені зайчата, їжачки, якщо гинуть не безпосередньо від вогню, то задихаються від диму. Так само гинуть жаби, равлики. Одне слово, усі, хто живе у траві, на поверхні ґрунту чи у неглибоких норах. У будь-якому випадку такі втручання з боку людини призводять до зрушень в екосистемі: загибель одних видів дозволяє надміру збільшуватись іншим.
Крім того, велика ймовірність існує, що рослинність на випаленій території буде слабкою і схильною до хвороб. Оскільки під час пожежі гине уся корисна мікрофлора ґрунту, зокрема й та, що допомагає боротися з недугами.
Ще один украй небезпечний фактор спалювання сухої трави – їдкий чорний дим. Для людей, схильних до алергій, опинитися у зоні згоряння сухостою дуже небезпечно. Та найстрашнішим випалювання трави є в зоні міста, де на ґрунті і рослинах осідають важкі метали. Вдихаючи дим, люди отруюють свій організм солями важких металів. Крім того, спалюють не просто траву в містах, але й сміття, серед якого чимало пластику. На сільських полях можуть вигоряти залишки отрутохімікатів, які використовують для обробки ґрунтів чи рослин. Небезпечні елементи згоряння вітер здатен переносити на великі відстані, відтак можуть постраждати не лише безпосередньо палії, а й ті, хто ні сном, ні духом нічого не знає про весняне спалювання трави. При згорянні тонни рослинних залишків у повітря потрапляє приблизно 9 кілограмів шкідливих мікрочасток, здатних викликати рак. А онкозахворювання – це далеко не енцефалітні кліщі, з якими буцімто теж борються палії сухої трави. Від енцефалітного кліща можна захиститися щепленням, а від раку – ні. Відтак любителі палити сухостої ставлять під загрозу не тільки своє здоров`я, а й здоров`я своїх майбутніх поколінь. І їхні діти, і навіть внуки мають підвищені шанси народження з фізичними вадами чи схильністю до онкологічних захворювань, попереджають екологи.
Для еменесників же весняні пожежі – це й підвищений ризик займання торфовищ. Такі пожежі охоплюють великі площі і їх важко загасити, бо торф може горіти у всіх напрямках, незалежно від напрямку і сили вітру. Навіть невеликий дощ чи снігопад не здатні загасити палаюче торфовище.
Коли горить торф, він спалює коріння дерев, які від цього можуть падати, а густий дим дуже небезпечний. Тільки десята частина пожеж на торфовищах стається через самозаймання, більшість випадків – винні люди, зокрема, коли підпалюють суху траву.
Після спалювання трави життя рослин і комах на цій території може відновитися не раніше, ніж через 5-6 років.
Оксана ДУДАР
Коментар для “Погляду”
Михайло КОСТЮК, голова Львівської облдержадміністрації
“Я звертався з цього приводу до людей по телебаченні. Адже на момент спалювання у повітря виділяється велика кількість важких металів, хімічні сполуки. На жаль, постійного й ефективного впливу на процес, окрім свідомості людської, шукати складно. За це питання потрібно братися восени, скошувати залишки сухих трав на прилеглих територіях до населених пунктів, лісових масивів. Сільські голови на Львівщині вже отримали доручення організувати скошування сухих бур`янів на пасовиськах, аби попередити їх спалювання. Мені дуже шкода, що є масові спалювання сухої трави. Там горить пташка, заєць, який вивів своє потомство. Шкода для екології дуже велика. Тепер будуть масово штрафувати порушників”.
«Новий погляд», 23 березня