Вкрадені підвали Львова

У Ратуші діє „організоване злочинне угруповання”?

Користуючись правовою необізнаністю мешканців, мерія приймає один за одним незаконні рішення, позбавляючи людей їх майна — нежитлових і допоміжних приміщень в їх будинках, таку заяву оприлюднив депутат Львівської міської ради Теодор Дяків. Підвальні, цокольні приміщення, горища і подвір’я, які мали б належати до спільної власності мешканців будинків, спочатку надають в оренду (забираючи при тім кошти, які мали б належати мешканцям будинків, скеровувати ж їх мали б на підтримання в належному стані їх будинків і прибудинкових територій), а згодом нежитлові приміщення приватизовують. Таким чином, необізнані розгублені мешканці втрачають своє майно, а за те отримують нових незручних сусідів: ресторани, кав’ярні та гральні автомати в підвалах своїх будинків.

Таке діється, здебільшого, тому, що мешканці часто не знають: під час приватизації квартири у спільну власність мешканців переходять і допоміжні приміщення у будинках (горища, сараї, підвали, цокольні приміщення й інші нежитлові приміщення). Відповідно до Закону „Про приватизацію державного житлового фонду” допоміжні приміщення передають у власність квартиронаймачів безоплатно, тож окрема приватизація для них не передбачена. Винятком є лише ті приміщення, у яких на момент прийняття закону розміщувалися приміщення торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування, які повинні були б бути передані у комунальну власність (ст. 8 ч. 9 ЗУ „Про приватизацію житлового фонду”).

Виконком Львівської міської ради приймає ухвали про відчуження і приватизацію нежитлових приміщень „з метою забезпечення надходжень до міського бюджету м. Львова від приватизації”. Майже як Робін Гуд, щоправда, з точністю до навпаки. Депутат Теодор Дяків назвав такі дії „організованим злочинним угрупованням”.

Масова приватизація нежитлових приміщень, зазначив пан Дяків, розпочалась ще в червні 2007, тоді затвердили перелік 126 об’єктів, право спільної власності більшості з яких належало мешканцям, через три місяці — 79 нежитлових приміщень, згодом — 59 нежитлових приміщень. Один із найбільш резонансних випадків, про який під час вівторкової прес-конференції розповіли депутат Теодор Дяків і координатор Громадського форуму Львова Олег Мацех, — позбавлення права власності на нежитлові приміщення мешканців будинку на вул. Рилєєва, 8, які намагаються повернути 78 квадратних метрів їх будинку, орієнтовна вартість, за інформацією пана Мацеха, — 1 млн грн. Лише нещодавно, після кількох років поневіряння в судах, представник мешканців О. Вєренцов отримав перші позитивні результати — суд задовольнив клопотання голови ОСББ позивачки, мешканки будинку і прийняв ухвалу зупинити дію рішення виконавчого комітету ЛМР „Про оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення по вулиці Рилєєва, 8″. Загалом, на думку правозахисника Олексія Вєренцова, таке рішення можна вважати прецедентом, адже досі суд не призупиняв рішення виконкому. Крім того, суд виніс і усну ухвалу — долучити заступника голови виконкому Синютку як другого відповідача. „Суд ухвалив, що Синютка має персонально прийти і дати пояснення. Справа триває. Але показовим є те, що на нежитлове приміщення, яке стало предметом позову, вже накладено арешт, тобто мешканці можуть заспокоїтись, і ніхто другим особам не перепродасть приміщення, не приватизує і не здасть в оренду. Крім того, відповідачем в суді визнано посадову особу — першого заступника міського голови”, — повідомив пан Вєренцов.

Поради окраденим мешканцям від правозахисника Олексія Вєренцова

Якщо нежитлові приміщення в вашому будинку були передані в оренду чи приватизовані без згоди співвласників, найперше, аби мати можливість оскаржити таке рішення міської ради, мешканці мають отримати інформацію, яким чином новий власник набув їхнє приміщення. Основним документом є рішення виконкому, мешканець має дізнатись номер рішення, тоді він може це оскаржити. Номер рішення можна знайти на сайті міської ради. Коли є номер рішення — його потрібно оскаржувати в суді. Навіть якщо нежитлові приміщення вже були кілька разів продані — є великі шанси довести, що міська рада в особі виконкому порушила закон і завдала матеріальної шкоди мешканцям. В такому випадку можна вимагати, якщо не повернення приміщення, то бодай є сенс позиватись до виконкому з вимогою компенсувати його вартість — має бути зроблена експертна оцінка вартості того приміщення, і мешканець має вимагати від виконкому компенсації її вартості.

Депутат Львівської міської ради Теодор Дяків :

— Рішення суду про те, що відповідачем у суді визнали посадову особу, насправді знакове і дуже важливе. Це перший прецедент, коли в суд викликають того, хто ставив це питання на голосування. Донедавна вважали, що посадова особа, начебто, не несе відповідальності за те, що депутати чи члени виконкому піднімуть руку і порушать при тому Закон. Також вважали, що посадова особа, нібито, зобов’язана винести питання на голосування. Однак міський голова зобов’язаний першочергово забезпечити дотримання Конституції України. І коли йому надають інформацію під час засідання міської ради чи виконавчого комітету, що питання, яке ставиться на голосування, на голосування виносять незаконно, і що відбувається порушення закону, він зобов ’ язаний зняти це питання, відправити в юридичне управління, додатково вивчити і лише після того поставити, або не поставити його на голосування.

Можна зробити висновок, що Львівська міська рада та міський голова за способом дії та за наслідками, до яких ці дії приводять, відповідають визначенню „організоване злочинне угруповання”. Адже їх повідомляють про те, що їх дії незаконні, їм пишуть депутатські звернення, посилаються на норми законодавства, доводять (у різний спосіб — і письмово, і усно) а вони і далі чинять незаконно. Тому таке визначення є логічним і обґрунтованим. І якщо таку цитату опублікують в ЗМІ — ніхто цього не заперечить і не відреагує, бо ніхто не зможе цього в суді спростувати. А якщо доведеться це доводити в суді, я це доведу.

Голова координаційної ради Громадського форуму Львова Олег Мацех :

„Минулого тижня представники Громадського форуму Львова зустрічалися з заступником міського голови паном Олегом Синюткою. Нині всі питання належності нежитлових приміщень мешканцям визнані і юридичним управлінням. Тому ми запропонували швидке вирішення проблеми — підписати меморандум, основним моментом якого є визнати право мешканців на ці нежитлові приміщення так, як цього вимагає Закон про приватизацію та рішення Конституційного Суду. Окрім того, необхідно скасувати низку рішень, або привести їх у відповідність до чинного законодавства і останнім пунктом визначити чіткий механізм повернення цих приміщень мешканцям, передачі їм права власності, та передачі коштів, що надходять від оренди приміщень у розпорядження мешканців для ремонту, обслуговування і підтримання їх будинків у належному стані”.

Петро Адамик, голова фракції “ПОРА” у ЛМР:

— Пан Дяків звертався до мене як до керівника фракції, аби я підтримав його, і ми змогли віддавати ці підвали і приміщення. Була також заява “Свободи” віддавати ці підвали і дахи мешканцям будинків. Моя думка така: правового поля для того, щоб це робити і як це робити нема. Згідно із законодавством, ми можемо віддавати ці дахи громадянам багатоквартирних будинків, які об’єднуються в ОСББ, тоді вони разом приймають рішення, кому надати ці приміщення. Якщо ми зараз, у будь-якому будинку, де не має ОСББ, віддаватимемо підвал і дах, то як ми маємо поділити цю не дуже велику площу серед тих людей? Я готовий усе віддати, будь – яке майно, яке належить громаді міста, але за умови, якщо це майно утримуватимуть у належному стані. Підозрюю, що на мансарду в центрі претендуватимуть більше осіб, аніж на анало­гічну мансарду на Науковій. Якби ті панове виробили прозорий механізм цієї передачі, то нема проблем. Це мені нагадує популізм. У нас, у Львові, є значно важливіші проблеми. Що краще для пересічного львів’янина — чи виконують ЗУ “Про дітей війни”, чи краще роздати всім підвали та дахи? Для мене це виглядає, як піар. Тобто, “ми того реалізувати не зможемо, але пообіцяти можемо”.

Мирослав Гавриляк, заступник начальника юридичного управління ЛМР:

— У кожній справі необхідно перевірити, чи справді громадяни мають законне право власності на оспорюване приміщення, чи вони помилково або зловмисно намагаються отримати собі у власність коштовне нерухоме майно, яке належить територіальній громаді м. Львова, розраховуючи на помилку чи некомпетентність суду та представників міської ради.

Відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України та ст. 143 Конституції України територіальна громада м. Львова здійснює своє право власності в особі Львівської міської ради та її уповноважених органів, оскі­льки комунальна власність є матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування.

Коментарі взяли Олена КОС та Наталя ГОРБАНЬ