Голодний протест

Шестеро педагогів-музикантів відмовилися від їжі заради звільнення небажаної директриси.

Увірвався терпець шістьом викладачам Львівської дитячої музичної школи №6. У четвер вони оголосили акцію голодування з вимогою негайно звільнити заступника директора закладу Оксани Павлусь із займаної посади. Люди скаржаться, що з приходом пані Павлусь на директорське крісло мирна ідилія у школі кудись безслідно зникла, натомість почалися нещадне цькування деяких викладачів і навіть звільнення їх з роботи.

Одна із жінок-пікетувальниць із пов’язкою на чолі та красномовним написом «я голодую» викладач по класу сопілки і гітари Любов Голубка розповіла «Погляду», що музшкола №6 є єдиною у місті музичною школою, в якій

зберігся осередок вільних профспілок. Виявляється, вся суть згаданого конфлікту полягає, власне, у протистоянні між керівником школи та членами цієї структури. За словами моєї співрозмовниці, прийшовши у згадану школу на посаду директора три роки тому, Оксана Павлусь вирішила негайно ліквідувати вільну профспілку і робила це далеко не завжди етичними та допустимими методами.

Пікетувальниця розповіла, що на момент появи добродійки Павлусь у музичній школі майже всі вчителі були членами вільної профспілки. За її словами, нова директриса поставила вимогу перед кожною людиною негайно вийти з цієї профспілки і перейти до новоствореної офіційної профспілки. У разі непокори впертого викладача очікували неприємності, догани, приниження – аж до звільнення з роботи.

– Тиск був шалений, – згадує Любов Голубка. – А позаяк людина у деяких випадках є слабкою істотою, то багато наших викладачів перестали бути членами профспілки і перейшли на бік нового керівника. Залишилося 11 найстійкіших людей. Тому шестеро з нас вирішили сьогодні оголосити бестрокове голодування для усунення Оксани Павлусь із її теперішньої посади. Ми вичерпали всі методи протесту проти її свавілля, однак усі вони виявилися малоефективними. Тому нам нічого не залишилося, як обмежити себе в їжі, аби домогтися своїх прав та відновлення справедливості у межах нашої школи.

Моя співрозмовниця розповіла, що свого часу пані Павлусь незаконно звільнила з роботи працівницю школи, члена згадуваної вільної профспілки Наталю Караченцеву.

– Я представляла інтереси моєї колеги в суді, – продовжила жінка з пов’язкою на чолі. – І суд довів, що її було звільнення незаконно і постановив негайно поновити цю жінку на колишній посаді. Однак рішення суду так і залишилося невиконаним, а Оксана Павлусь так і не зазнала жодного покарання за свою поведінку. Натомість написала заяву і з директора стала заступником директора. Але назва посади нічого не змінює – вона й далі проводить свою лінію і виконує ту саму роботу.

А винуватиця усіх цих перипетій добродійка Оксана Павлусь у розмові з автором матеріалу переконувала, що жодного тиску на вільних профспілчан вона не чинили, а всі викладені вище обвинувачення, за її словами, є звичайнісіньким наклепом.

— Я ніколи ні на кого не тиснула, — запевняє О.Павлусь. – Але у своїй роботі я завжди домагала порядку і належної дисципліни. У цій школі завжди була непроста ситуація – протягом останніх восьми років змінилося 6 директорів. Тут завжди відбувалися внутрішні конфлікти. Тому керівництво управління культури міста вирішили обрати на керівну посаду саме мою кандидатуру, враховуючи мій великий досвід на такій роботі. Тому потрапивши сюди я вирішила поставити все на своє місце. А це сподобалося далеко не всім. Тому я вважаю цей конфлікт звичайною провокацією членів вільної профспілки, яким не сподобалися мої намагання навести врешті у цій школі лад…