Великий “дерибан” Львівського аеропорту

Микола САВЕЛЬЄВ, "Ратуша"

|

Спостерігачі впевнені: клани свідомо знищують авіапідприємство заради землі.

19 грудня 2003 року єдине підприємство — ДАП “Львівські авіалінії”, до якого входив і аеропорт, і авіакомпанія — за наказом покійного нині міністра Георгія Кірпи розділили на дві юридичні особи. Авіакомпанія з літаками — одна юридична особа “Львівські авіалінії”, а аеропорт і його будівлі, земля перейшли до ДП “Міжнародний аеропорт “Львів”. На кінець грудня 2003 року, скажімо, “Львівські авіалінії” отримали 725 тисяч доларів кредиту в “Експрес-банку”, і не було жодних заборгованостей ані перед бюджетом, ані перед пра­цівниками. В Донецьку, Тернополі, Рівному після схожих розподілів аеропорти згодом планомірно доводили до банкрутства, передавали в комунальну власність, і нині вони в плачевному стані. Після розподілу львівська аероструктура теж сміливо може претендувати на термін “дзядовство”…

Спланований економічний “штопор”

Якщо раніше йшлося про реконструкцію злітної смуги із залученням серйозних інвестиційних коштів, щоб Львівський аеропорт міг приймати літаки міжнародного класу (“Боїнги” чи “Аеробуси”), розширення пропускної спроможності аеровокзалу, збільшення кількості рейсів, то нині ці теми вже давно відійшли у небуття. Всі стратегічні рейси моментально перехопили авіакомпанії “Аеросвіт” та “МАУ”. 20 лютого 2007 року працівників підприємства попередили про звільнення “у зв`язку із змінами в організації виробництва, а саме: про скорочення чисельності працівників та оптимізацію кадрового складу”. На ДАП “Львівські авіалінії” середньо спискова кількість працівників за 2006 рік становила 453 особи, а середньомісячний фонд заробітної плати за минулий рік — 780 тис. грн, середня зарплата — 1722 грн. Як повідомила заступник начальника управління праці та соціального захисту населення Львівської ОДА Ярослава Міклош, на 1 лютого 2007 року заборгованість із виплати зарплати на ДАП “Львівські авіалінії” становила вже понад 1,2 млн грн. Якщо так відбуватиметься й далі, невдовзі від цього повітряного гіганта залишиться лише вивіска… І, звичайно, ж найдорожчий нині товар — земля…

Спочатку було слово

З інтерв’ю керівника ЛОДА Петра Олійника “Урядовому кур’єру”: “За три дні після призначення на посаду скеровую листи про незадовільний стан “Львівських авіаліній” підприємства міністру транспорту і зв’язку у Державіаслужбу. Підставою для звернення було те, що “Львівські авіалінії” перерахували 20 млн грн на так звану аерофотозйомку для облавтодору. Це була перша ознака великого кримінального злочину, бо комерційне підприємство, де працюють близько 500 осіб, жодного стосунку до автомобільних доріг не має. На превеликий жаль, реакції на звернення не було. Лише з третьої спроби, коли я до листа додав аналітичну записку, в якій було зазначено, що літаки продають за заниженими цінами, і це є джерелом виплати заробітної плати, був замінений керівник “Львівських авіаліній”. Тепер, коли підприємство доведено до банкрутства, коли не ви­плачують заробітної плати, почала працювати комісія Міністерства транспорту і зв’язку. Якщо міністерство не зарадить, хай передадуть підприємство у комунальну власність. Ми знаємо, що робити”…

Не словом, а ділом

А потім — “Рішення № 973 від 04.08.2006 Про оформлення права комунальної власності на об’єкти нерухомого майна цілісного майнового комплексу на вул. Любінській, 168″.

“З метою захисту інтересів територіальної громади м. Львова, враховуючи ухвалу міської ради від 06.07.2006 р. № 92 “Про надання згоди на передачу цілісних майнових комплексів ДАП “Львівські авіалінії” та ДП “Міжнародний аеропорт “Львів” по вул. Любінській, 168 у власність територіальної громади м. Львова”, керуючись ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” etc, etc, etc, виконавчий комітет вирішив: Залізничній районній адміністрації оформити та зареєструвати у встановленому порядку право комунальної власності на об’єкти нерухомого майна цілісного майнового комплексу на вул. Любінській, 168, що належать територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради: адмінбудинок (штаб) під літерою “КI-2” загальною площею 1611,5 кв.м, адмінбудинок аеродромної служби під літерою “Й-2” загальною площею 260,0 кв.м,…” (далі — перлік ще близько 100 об’єктів загальною площею 28 731,4 кв. метра. — Авт.)… включно з готелем “Тустань”. Контроль за виконанням рішення покласти на першого заступника міського голови. Міський голова А. Садовий”.

Скільки десятків чи навіть сотень гектарів державної землі можна закріпити за цими об’єктами – питання до прокуратури, відділів архітектури і землевпорядників. Зазначимо, що на момент підписання цього документа пан Садовий лише четвертий місяць керує містом, але вже вважає сам цей напрям пріоритетним… І, власне, хто тепер стане власником майна та власником чи орендарем земельних ділянок після переведення державних підприємств у комунальне підприємство?

Зареєструвати не можна не реєструвати

Вже 18.08.2006. Залізнична райадміністрація чітко виконала це рішення і власним рішенням № 1180 оформила право власності на нежитлові будівлі цілісного майнового комплексу на вул. Любінській, 168 на територіальну громаду Львова в особі Львівської міської ради та рекомендувала управлінню комунального майна ЛМР звернутися в обласне БТІ, аби там теж зареєстрували право власності, що управління і зробило. Тепер починаються нюанси. 07.03.2007 р. суддя Господарського суду Львівської області п. Березюк виніс ухвалу, яка зупинила дію рішення Львівського виконкому № 973 від 04.08. 2006 р., а БТІ наклало ЗАБОРОНУ реєструвати об’єкти на Любінській, 168. Позивач – “Львівські авіалінії”. Якби ж то позивач знав, що БТІ ще 26.09 2006 р. це право власності зареєструвало… Тобто, юридично міська рада зареєструвала своє право власності на нежитлові об’єкти цілісного майнового комплексу, а кажучи просто, стала власником ЧУЖОГО майна. Мінтранс чомусь радикальних заходів для захисту своїх інтересів не вживає. Є ще й витяг із ухвали Львівської міської ради № 555 від 13.02. 2007 р.: “Виконавчому комітету подати у встановленому порядку на розгляд ради: до 01.07.2007 р. пропозиції щодо створення Львівського комунального підприємства “Аеропорт Львів”. Фінансування видатків на будівництво терміналу аеропорту здійснювати після прийняття ухвали міської ради про створення підприємства та затвердження Програми “Аеропорт Львів”.

Юридичний бік: зайшли ззаду

Юридична довідка. Статутом Державного авіапідприємства “Львівські Авіалінії”, затвердженого наказом Міністерства транспорту України №119 від 19.02.2003 р. передбачено, що Державне авіапідприємство “Львівські авіалінії”, засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству транспорту України. Декрет Кабінету Міністрів України “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” покладає на міністерства й інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном. Положення про порядок передачі об’єктів права державної власності, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 р. № 1482 та прийняте на виконання Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, закріплює основні засади передачі об’єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст. Вказані нормативні акти встановлюють порядок і процедуру передачі об’єктів права державної власності у комунальну. Ні цей порядок, ні процедура не були дотримані Львівською міською радою під час прийняття ухвали №92 від 06.07.2006р. та рішення №973 від 04.08.2006р., якими без жодних юридичних підстав цей орган “привласнив” цілісні майнові комплекси ДАП “Львівські авіалінії” та ДП “Міжнародний аеропорт “Львів” на вул. Любінській, 168. Відповідно до вимог чинного законодавства, передачу об’єктів права державної власності ініціює орган, уповноважений управляти державним майном, яким у цьому випадку є Мінтранс України. Рішення приймає Кабінет Міністрів України або органи, уповноважені управляти державним майном, в останньому випадку — за погодженням з Мінекономіки, Мінфіном і Фондом державного майна. Безпосередню передачу об’єктів здійснює спеціально уповноважена комісія, яку у цьому випадку створює та призначає її персональний склад Міністерство транспорту України. Рішення про дозвіл на передачу майна оформлює наказ Мінтрансу, який, у встановленому порядку, погоджують із керівниками структурних підрозділів апарату Мінтрансу та заступниками міністра. Рішення Комісії оформлюють відповідним протоколом, який підписують усі члени Комісії. Передачу майна оформлюють актом приймання-передачі, з дати підписання якого виникає право власності на об’єкт передачі. Відповідно до Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”, передачу у комунальну власність аеропортів здійснюють за поданням Міністерства транспорту України та Міністерства оборони України. Тож, спробуємо пояснити, у чому, власне, фокус.

На думку юристів, усупереч зазначеному порядку передачі об’єктів права державної власності, Львівська міська рада безпідставно та самовільно захопила ЧУЖЕ майно. Вона ухвалила надати згоду на передачу цілісних майнових комплексів ДАП “Львівські авіалінії” та ДП “Міжнародний аеропорт “Львів” на вул. Любінській, 168 у власність територіальної громади, хоча всупереч чинному законодавству не було про це рішення відповідних органів управління — Міністерства транспорту України, а також прийняла рішення про оформлення права комунальної власності на вказані об’єкти, хоча відповідну комісію не створили і апріорі рішення щодо цього не приймали, не складали акт приймання-передачі, що унеможливлює виникнення права комунальної власності. Отже, логічним є висновок про порушення органами та посадовими особами Львівської міської ради чинного законодавства та перевищення ними своїх повноважень. Знаючі люди стверджують, що пан мер просто реалізовував свої передвиборчі обіцянки перед нардепом Третьяковим, але хто це сьогодні доведе?

Нема людей — нема проблем

Тобто, попросту кажучи, спершу мало б бути рішення трудового колективу про те, що він не заперечує проти зміни форми власності, потім — розпорядження Кабміну про зміну форми власності, згодом — ухвала міськради про створення комунального підприємства і, врешті-решт, створення виконкомом чи райадміністрацією цього комунального підприємства. Але львівські можновладці все зробили по-іншому. Чому? “О, брат! Ти не знаєш, хто це?! Та це ж…”, — так казав підкорювач неба Карлсон. Потім він пояснював Малюку, з ким вони мають справу у цей момент. Якби міські райці пішли законним шляхом, то їм довелося б брати до себе на баланс цілісний майновий комплекс “Львівських авіаліній” з усіма проблемами, людьми та грошовими боргами. Довелося б вирішувати і питання про те, як обійти заборону на приватизацію аеропорту, як стратегічного об’єкта. А так хлопці зайшли з “дупи строни” і, не дуже напружуючись, перевели державну власність у комунальну. Незаконно, але надзвичайно швидко. Тепер, готовий закластися на 400-відсоткову премію райців із оточення Андрія Садового, в це КП потрошку мала б переходити і аеропортівська земля. “Яким саме чином?” – запитає наївний читач, котрому важко здобути у Львові навіть 10 соток під забудову…

Не літаєте зі Львова? Літайте з Жешува!

Спробуємо зрозуміти. Військові нині неспроможні утримувати летовище спільного базування аеропорт “Львів”, і весь аеро­дром утримують ЛИШЕ за кошти держпідприємства “Міжнародний аеропорт “Львів”. Це підприємство прагне отримати частину земель спільного використання, які нині є на балансі Міністерства оборони. Міністерство оборони, яке теж не проти застовбити тут свої економічні інтереси, бажає, щоб аеропорт забрав собі всі землі, які належать військовим — а це 280 га. Аеропорт же хоче взяти лише 110 га (злітна смуга та частина землі біля неї), бо частина земель залишається за військовими частинами, які ще не розформували. 10 січня 2007 р. на нараді з представниками Міністерства оборони (командування Повітряних сил і Повітряного командування “Захід”) вирішили підготувати проект постанови Кабміну про план передачі 110 га військового містечка у розпорядження ДП “Міжнародний аеропорт “Львів”. Нині землі Львівського аеропорту в значній мірі знаходяться на території Міністерства оборони. Військове містечко має оформлений відвід на земельну ділянку (ще радянського зразка), але не має державного акту на право пос­тійного користування ні радянського, ні українського зразків (на велике для себе горе — можна б було щось вирвати при розподілі пирога і собі). Львівському аеропорту приблизно в 50-60-х роках надали можливість користуватися земельною ділянкою на території військового містечка, і зараз ця земельна ділянка є просто у фактичному користуванні Львівського аеропорту. Тобто, більшість аеропортівської землі — ЮРИДИЧНО НІЧИЯ (зорієнтувавшись у ситуації, один із кланів вирішив, що 270 гектарів неслабо потім продадуться). І створюється КП, яке зайшовши з тилу, претендує не лише на передані споруди, а й на землю. Тож цьому КП доведеться “запускати” аеродром, спитають любителі далеких подорожей? Будьмо серйозними: згідно з проектом, реконструкція аеропорту мала б відбуватися в два етапи. Перший — продовження злітно-посадкової смуги на 700 метрів: 200 — у бік вулиці Городоцької і 500 — Кульпарківської. Загалом довжина смуги сягне 3 тис. 150 метрів. Вартість усіх робіт $ 21 млн (!), з яких 6 мав би теоретично вкласти аеропорт. Без інвестора такого тягаря не подужати, а інвестор ні в аеропорт, ні в “Львівські авіалінії” (де вже давно очікують корпоратизація й акціонування) не прийде, доки не вирішать земельне питання. А поки його остаточно вирішать, частину земель і споруд уже перехопить новостворене КП. Недоброзичливці стверджують, що політика навмисної руйнації авіапідприємства — ще й приховане і аж ніяк не лицарське лобіювання інтересів польського аеропорту Жешув. Остаточно залишившись без аеропорту, Львів, звичайно, відразу ж понизив би свій статус.

Але сталася суперечка інтересів. Під час останнього візиту до Львова відомий захисник народних інтересів міністр транспорту Микола Рудьковський, зокрема, заявив: “На жаль, упродовж року здійснювалась системна політика щодо доведення компанії до банкрутства. Загальна заборгованість досягла 20 млн грн. Органам місцевого самоврядування слід вжити необхідних заходів щодо передачі землі І БУДІВЕЛЬ Міністерству транспорту та зв’язку для ДП “Міжнародний аеропорт “Львів”, оскільки, відповідно до Земельного кодексу, ця земля є в державній власності. Вже у наступному році ми зможемо частину коштів закласти у центральний бюджет для реконструкції злітної смуги. Щодо будівництва пасажирського терміналу, то ми будемо розглядати, можливо, комплексну форму фінансування, з залученням ПРИВАТНИХ коштів”. Очевидно, ці слова стали реакцією на інформацію директора ДП “Міжнародний аеропорт “Львів” п. Загреви, який на нараді 29 березня 2007 року поінформував власного шефа: ”, що“ існує невизначеність статусу ДП “Міжнародний аеропорт “Львів” в частині відведення земельних ділянок і приналежності будівель, які знаходяться на балансі міської ради, Міноборони, що унеможливлює подальший розвиток підприємства”. Надміру хитрим натякнули, що пріоритетне право на левову частку здобичі мають крупні хижаки, і лише потім до об’їдків допустять інших представників фауни…

І даремно військовий фактор дехто недооцінив. За даними джерел, котрі зі зрозумілих причин побажали бути неназваними, нещодавно підписали всі документи, згідно з якими близько 200 гектарів аеропортівської землі закріпили за цікавою структурою „УАТК”, а ще 70 га залишили для користування. Розтлумачимо: державне підприємство Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія”. (скорочене найменування — “УАТК”) створили відповідно до Концепції економічної та господарської діяльності Збройних Сил України в сучасних умовах, схваленої Указом Президента України від 19 квітня 1997 року №353. “УАТК” зареєстрована у Подільській районній державній адміністрації у місті Києві 25 липня 1997 року. Статутний фонд цієї структури — 191 222 405 (сто дев’яносто один мільйон двісті двадцять дві тисячі чотириста п’ять) грн. Cтаном на 30.06.2006 р. кількість штатних працівників (з філіями) становила 904 (дев’ятсот чотири) особи. Державне підприємство Міністерства оборони України “Українська авіаційна транспортна компанія” засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України. Функції з управління майном, що є загальнодержавною власністю, здійснює Орган управління майном (Міністерство оборони України). Тобто, всі охочі погодуватися з загальнодержавного столу можуть вийти на кухню…

Були вже і пропозиції певних чиновників Львівської міської ради продати землі аеропорту під житлові забудови, а на виручені гроші збудувати новий аеропорт в Стрию чи Черлянах, та, на щастя, депутатський загал їх не підтримав. Проти перенесення крилатих велетів у Стрий на колишній аеродром стратегічного значення виступив і голова ЛОДА Петро Олійник. Та й потрібного терміналу тут не було… А щодо Черлян, то, як влучно і афористично висловився Петро Михайлович: “Тут уже все продано до нас”…

P. S. Львівський аеропорт відповідатиме європейським стандартам.

Уряд визначив сім українських аеропортів, які впродовж кількох років мають адаптувати до світових стандартів. У цей перелік потрапило й Львівське летовище. Як повідомив на прес-конференції міністр транспорту і зв’язку Микола Рудьковський, таке рішення стосується й Харківського, Одеського, Дніпропетровського, Донецького, Сімферопольського аеропортів та аеропорту “Жуляни” в Києві. Йдеться про стандартизацію за світовими зразками злітних смуг, навігаційного обладнання та пасажирських терміналів, повідомляє “proUA”. Окрім того, пан Рудьковський також зазначив, що уряд не ставить питання приватизації аеропортів.

Коментар

Роман Зафійовський, депутат Львівської міської ради, НСНУ:

– Чим керувався депутатський корпус, коли погоджувався на створення комунального підприємства і переведення на баланс цього комунального підприємства об’єктів і земель під об’єктами, коли юридичних норм не виконано?

– Чим керувалася рада? Рада керувалася, напевно, тими документами і тою інформацією, яку підготували в авральному порядку виконавчі структури. Тобто, виконавчі структури винесли на розгляд ради питання щодо, відповідно, переведення на баланс Львівського аеропорту.

– На чому базувалась ця авральність?

– Це питання винесли, бо було озвучено, що всі домовленості у цьому питанні досягнуті, все, як то кажуть, буде добре, і Львівський аеропорт буде нашим. Нам це аргументували тим, що вже досягнули всіх домовленостей на рівні Кабінету Міністрів, на рівні відповідних служб, і місто Львів може брати на баланс це майно. Жарти були, як завжди кажуть, давайте ще візьмемо пошту, телеграф і так далі, тобто жартували, бо десь глибоко подивившись, зрозуміли, що це не таке просте питання не одного дня, але довірялися виконавчим службам. Передовсім ми керувалися тим, що ми — львів’яни, і що ж поганого в тому, що Львів отримає у власність Львівський аеропорт, розпоряджатимемося ним, відповідно, отримуватиме з нього прибутки, буде можливість реалізовувати інвестиційні проекти і так далі і тому подібне?

– Що тепер робитиме Львівська міська рада, тому що вже ж є і певне рішення, і реєстрація в БТІ, скажімо, Залізнична райадміністрація працює на виконання вказівки мера зі створення комунального підприємства “Аеропорт Львів”?

– Після ухвали Львівської міської ради прийняли рішення виконкому, в якому було чітко виписано те, про що ви казали, були дані доручення адміністрації на виготовлення свідоцтв права власності (хоча нині адміністрація вже не має таких повноважень). Я як заступник голови комісії майна хочу винести це питання на одне з найближчих засідань комісії. Проситимемо відповідних працівників виконавчих служб доповісти про існуючий стан речей. Я наразі не можу зараз відповісти, чи скасовуватимемо ми цю ухвалу, чи, по ідеї, якщо ухвалу прийняли з порушеннями, внесена на сесію з порушеннями законодавства, то мав би бути якийсь протест прокурора. Протесту прокурора немає, питання у підвішеному стані. Шукатимемо вихід.

– Це питання погано підготували юридичні служби?

– Так. І всі помилки зробили саме через поспіх.

Скажу в доповнення — місто Львів хронічно, як одне з тих, що входить в десятку найбільших міст України, просто зобов’язане мати нормальний міжнародний аеропорт. Аеропорт, передовсім, не земля, а повітря, тобто, будь-який аеропорт потребує повітряних коридорів, які спеціально розведені, розрегульовані, і повітряний простір спеціально поділений. У Львівській області нині є Львівський аеропорт, є Черляни та Стрий. І у Львові на базі аеропорта, який є на території Львівської міської ради, організувати такий аеропорт міжнародного класу є з багатьох причин неможливо. Хіба що ми перенесено мости, залізниці, населені будинки, масив Наукова — Кульпарківська. Ті спеціалісти, з якими ми консультувалися, кажуть, що все це дуже складно, і інвестиція може бути значно більшою. Чому б ми не могли спробувати реалізувати такий проект для Львова в Черлянах. Підуть інвестиції, дороги, і що в цьому поганого? Як усе це вирішуватиметься, бачення міської влади відсутнє повністю. Оце — найбільша проблема.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...