Нещодавно у Львові запрацював сучасний медичний лабораторний центр НДІ епідеміології та гігієни ЛНМУ ім. Данила Галицького, який з часу початку епідемії розпочав проводити високоточну діагностику методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) на наявність коронавірусу у львів’ян. Це результат співпраці Львівського медуніверситету, Львівської облдержадміністрації спільно із Львівською міською радою.
На сьогодні тут проведено більше 3000 аналізів хворих з підозрою на коронавірус. Нашим співрозмовником є директор науково-дослідного Інституту епідеміології та гігієни ЛНМУ ім. Данила Галицького, професор Борис Кузьмінов.
– У свій час у львівських ЗМІ Ви поінформували читачів про СOVID-19. А на сьогодні після постійного зменшення кількості хворих в області, ми маємо стрімкий зріст показників, нові «антирекорди», і панічні настрої. Всі задумалися: в чому причина, карантин працює чи не працює, що означають ці результати? Складається враження, що ніхто не може пояснити людям, що насправді відбувається?
Так, за останній тиждень в Україні різко зросла кількість людей, які інфіковані коронавірусом. З чим це саме пов’язано: із погіршенням чи поліпшенням лабораторної діагностики, чи з ігноруванням протиепідемологічних заходів та правил карантину? Безумовно, відповідь на ці запитання хвилює багатьох: президента, уряд, голів місцевих державних адміністрацій чи міських голів великих міст України.
Перш ніж коментувати ситуацію, необхідно згадати ключові поняття епідеміології. Їх всього є два: захворюваність та поширеність. Тоді буде зрозуміло, до скількох людей відноситься подія і чи зростає та зменшується ризик. Поточна статистика, за даними сайту Міністерства охорони здоров’я. станом на (9.00) 21.06.2020 року наводить наступні цифри: всього інфіковано – 36 560 людей, з них смертельних випадків – 1002, натомість одужали – 16509 пацієнтів.
Тому тут важливим буде обстеження на коронавірус усіх громадян. Наприклад, у Львівській області проживає трохи більше чим 2,5 млн мешканців, а за період епідемії проведено не більше 20 тис. аналізів на COVID 19. Власне, за останній тиждень цю кількість збільшили, але, відверто кажучи, не за рахунок наших можливостей, а через те, що відправляли аналізи в інші міста, зокрема, у Київ та Тернопіль. До прикладу, порівняємо із Південною Кореєю, де проживає біля 50 млн мешканців. Вони в один день робили тестування 25 тисяч пацієнтів. Для того? Щоб робити певні висновки. А ми за три місяці, тобто за час епідемії, зробили не більше 20 тисяч аналізів в області. Тому аналізувати хід епідемії за кількістю позитивних результатів інфікування – це недостовірна статистика для аналізу епідемії.
Чому? Результати, яких пацієнтів туди входять? Це в першу чергу пацієнти, які знаходяться на лікуванні, далі – медичні працівники, потім люди, які були у контакті, але не мають ніяких клінічних ознак та просто пацієнти приватних клінік, які хотіли дізнатися, чи є у них вірус. Чим більше ми будемо робити аналізів, тим більше ми будемо виявляти інфікованих. Адже сьогодні відома репродуктивність цього вірусу, тобто це – показник, скількох людей може інфікувати один пацієнт із COVID 19. При контакті та за умов недотримання правил карантину інфікуватися можуть від 2 до 2,5 осіб.
Практично поза статистикою знаходяться люди, які не мають жодних симптомів, але вони є реальними носіями вірусу. За останніми даними, їх частка може складати від 30 до 40%. На цю проблему вже звернули увагу в Всесвітній організації охорони здоров’я.
Наступний момент, який дуже важливий, а чи ми подолали епідемічний поріг цього захворювання. Але не маючи повної статистики, ми не можемо дати відповіді на це запитання. Адже для кожної інфекції існує різний поріг, проте він не менший, ніж 5%, тільки для ВІЛ-СНІДУ – 1%.
До групи померлих від коронавірусу внесені і ті, у кого підтверджено наявність інфекції. А статистику хворих і цифри тих, хто одужали на тлі медичної реформи та ліквідованої санітарної служби, коментувати немає сенсу.
Тому основним показником для аналізу ефективності боротьби медицини проти епідемії я би вважав використовувати не кількість, а динаміку госпіталізованих пацієнтів, в тому числі середні та критичні випадки, кількість пацієнтів на апаратах штучної вентеляції легень.
Якщо провести аналіз госпіталізованих з коронавірусом в області, то наразі підстав стверджувати, що відбувається катастрофа немає, але і підстав для послаблення карантинних заходів я не бачу.
Науковцям відомо, що завжди статистичні цифри для розуміння процесу треба з чимось порівняти: смертність за сьогодні та за аналогічний період минулого року. Можна взяти статистику, наприклад, від грипу – це буде показово.
Суть карантинних заходів в тому, щоб стримувати поширення вірусу, перш за все, людей, які у групах ризику. 5% від всіх інфікованих будуть у важкому стані. І завдання якраз полягає зменшити кількість таких хворих, вберегти від перевантаження медичні заклади – ось це суть карантинних заходів. Якщо ми бачимо, що медичні заклади не є перевантажені, значить всім нам вдалося виконати цю стратегію.
Тут зрозуміло, що не все так страшно. Але що чекає нас далі? Як діяти в умовах обмеженого чи інтелігентного карантину. Кому слід більше остерігатися? Коли ми взагалі зможемо вийти із карантинних обмежень?
Почалося літо, воно прийшло із рясними дощами. І я вже бачу, що тон у всіх вірусологів став вже не таким позитивним. Якщо у них був спочатку оптимістичний сценарій на сухе і тепле літо, вони його проробляли, рекомендуючи масові заходи на відкритому повітрі, то при дощовій погоді таке неможливо. Безумовно, заходи у закритих приміщеннях, де люди будуть перебувати 50 і більше хвилин, без засобів захисту суттєво збільшують ймовірність інфікування. Слід уникати скупчень людей у закритих приміщеннях. Мені сподобалася стаття американського імунолога доцента Массачусетського університету в Дартмуті Еріна Броміджа. Він пише, що в першу чергу люди інфікуються та починають хворіти у себе вдома. Часто молодь, що хворіє безсимптомно, інфікує своїх старших родичів. І це якраз і є небезпечно.
Наступна важлива група, на яку слід звернути особливу увагу – це медики. Вони працюють в умовах постійного ризику інфікування внаслідок впливу біологічного фактору – присутності значної кількості збудників. Аналізуючи статистику по Львівській області, ми із директором департаменту охорони здоров’я Львівської ОДА Орестом Чемерисом побачили цікаве співвідношення всіх інфікованих медпрацівників (більше 100 людей) до тієї кількості працівників, які інфіковані, але працюють у спеціалізованих інфекційних лікарнях (всього двоє осіб). Це означає те, що працівники львівських інфекційних лікарень чітко дотримуються всіх вимог – це гарний показник.
Щодо можливостей зменшення карантинних вимог. Виконання вимог карантину, особливо серед інфікованих у легкій та середній формі, у нас впирається у рівень культури. Тобто, в першу чергу треба спитати у себе, а не шукати які є помилки у влади . Якщо людина захворіла, то вона має залишитися вдома! Різко послаблювати карантинний режим і повноцінно запускати громадський міський чи міжміський транспорт вважаю зараз передчасним.
Ще один нюанс, на яких слід звернути увагу це те, що не зовсім вірна була тактика, коли, наприклад, працівники підприємств лікувалися і їм за це мали оплачувати гроші сам бізнес. Людям варто було йти на лікарняний і їм би здійснювали оплату за вимушені прогули із спеціальних державних соціальних фондів. Тобто у випадку наявності симптомів респіраторного захворювання пацієнти звертаються до сімейних лікарів, оформлюють листок непрацездатності і одержують від держави ліки. Ми ж, у свою чергу, мали б повну епідеміологічну картину у Львівській області. Результати нашої ПЛР-лабораторної діагностики становлять додаткову інформацію, яка потрібна виключно лікарю і робиться для того, аби скерувати до медичної установи або фахівця. Лікар бачить пацієнта, з’ясовує наявність клінічних ознак, і якщо дійсно пацієнт інфікований, то треба відстежити всі контакти і провести відповідну роботу по всіх людях, які недавно із пацієнтом контактували.
– Наскільки велика похибка у ПЛР-тестуваннях? Складається враження, що частину хворих із наших медустанов інфікованими просто відпускають додому?
Ну, дивіться, є стандарт ВООЗ, де чітко прописано, що спочатку робиться ПЛР-аналіз – це єдина на сьогодні методика, хоча у ній теж присутня похибка. Якщо ж робити, наприклад, лише імуноферментний аналіз (ІФА), то він теж не може дати повної картини. Бо при негативному результаті можуть бути варіанти: пацієнт ще не хворів або у нього тільки початок захворювання і достатньої кількості антитіл ще немає. Тому, щоб отримати повну картину, при від’ємному результаті ПЛР-аналізу доцільно робити ще і ІФА-аналіз. Наголошу, що це має бути експрес-тест ІФА, а повноцінний із визначенням імуноглобуліну G та M .
За останні два тижні багато приватних лабораторій це у Львові вже робить. Ми також готові і будемо це робити вже на наступному тижні. Сьогодні у нас у Львові є багато досвідчених лікарів, які без лабораторної діагностики при певних показниках, зокрема, втрата нюху чи смаку, встановлять, чи є у пацієнта коронавірусна інфекція.
І коли у реальних умовах буває, що період між забором аналізів та проведеним ПЛР-аналізом проходить три тижні, а період інкубації інфекції – 14 днів, то коментування таких результатів втрачає свій сенс. Тут людина або вже перехворіла, або це був транзиторний вірус, або тієї кількості вірусу, для того щоб людина захворіла в неї просто не було. Були випадки, коли зверталися пацієнти, в яких був позитивний ПРЛ-аналіз на коронавірус, а через деякий час, кілька днів, переробили в іншому місці і діагноз не підтвердився. Одразу стверджую, гіпердіагностика по ПЛР-аналізу вірусу неможлива. Можливі помилки, коли від’ємний аналіз. Позитивний аналіз зробити із помилкою практично неможливо. Ми ж не ставимо в прилад по одній пробі. Прилад видає по всіх пробах результат чітко. Досвідчені працівники, що сьогодні працюють у нашій лабораторії, можуть одразу сказати, яка це стадія захворювання: початок, середина чи кінець процесу.
Чи можливі тут похибки? В межах норми звичайно, адже сьогодні відомо, що є аж 4 штами цього коронавірусу. Тест-системи, які розроблені раніше, можуть не відреагувати на новіший штам.
Щодо послаблення карантину та майбутніх кроків в боротьбі із епідемією. Давайте проаналізуємо, що у нас відбулося із госпіталізацією та захворюваністю, тоді можна робити висновки. Інакше ми знову повертаємося до прогнозів. Тому коли ЗМІ нас дають кількість інфікованих по Львівській області, я коментую Вам інформацію наступним чином: ця інформація не дає нам права робити висновки ні в ту, ні в іншу сторону.
– Фактично Ви стверджуєте , що є над чим задуматися, але без нагнітання паніки?
Так, звичайно. Якщо б ми згорнули ПЛР-діагностику, то нових інфікованих було значно менше або ж взагалі не було. А що ситуація змінилася? Все ж треба спостерігати у динаміці: спочатку робилося всього 200 тестів, потім 300, 400. Не можна в наукових дослідженнях спиратися на емпіричні цифри, які є сьогодні перед Вами.
На чому хочу наголосити, провідні вірусологи ,які є сьогодні у світі, дуже занепокоєні ситуацією, що у майбутньому ми можемо мати mix-інфекцію. Епідемія коронавірусу розпочалася у нас навесні, починаючи із березня. Натомість у світі раніше: фактично в період, коли грипу вже в нас не було. Осінню нас чекає друга хвиля коронавірусу і грипозна респіраторна інфекція, які можуть накластися. Мене особисто ще турбує небезпека мутації mix-інфекції із туберкульозом. Туберкульоз – це проблема величезна, яка існує і в нашому регіоні. Коронавірусна інфекція – це другий рівень біобезпеки, а туберкульоз –третій. Чи не буде в нас проблем із цим міксом біоінфекції, але на це повинні дати відповідь вже науковці.
– Уряд прийняв рішення, що скоро в Україну будуть впускати іноземців із країн, у яких закінчилася епідемія. До прикладу, в Словаччині коронавірусу вже не фіксують, а у Польщі він ще є поширений, так само як в Україні. Львівщина межує із Польщею та має активний міжкордонний обмін. Як це може вплинути на ситуацію в області ?
Повертаємося до ситуації із санітарно-епідеміологічною службою, яку недавно всю у нас ліквідували. На кордоні повинні працювати спеціалісти. І взагалі, при всіх рішеннях, які приймає Уряд, повинні бути фахівці. Вони якраз забезпечать процес так, щоб на територію нашої країни іноземців із клінічними ознаками не пропустили. Або при прибутті така людина йде на обсервацію чи карантин. Так в свій час було зроблено в Ізраїлі і ми до цього скептично відносилися. У них, коли тільки епідемія у світі розпочалася, всіх гостей без винятку відправляли на 14-денний карантин. Ми єдина країна у світі, яка залишилася без санітарно-епідеміологічної служби завдяки міністру-реформатору, який у нас був із Грузії. Але в Грузії санітарну службу вже відновили. Варто зазначити, що в нас немає не тільки санітарної служби, але й – навіть санітарного законодавства.
Як в цій ситуації прем’єр-міністр чи президент можуть бути впевненими, що нам, через кордон не завезуть додаткової інфекції? Хто таке рішення має прийняти? В будь-якому випадку, якби ситуація не повернулася, будуть претензії. Тому що на сьогодні у нас немає інструментів та механізмів санітарного захисту.
Юрій КМІТЬ для Львівського порталу