Артменеджер, колекціонер мистецтва та музикант Павло Гудімов про важливість інноваційного підходу до ревіталізації спадщини Львова, а також про те, яку роль у цьому процесі відіграють самі львів’яни:
«Спадщину будує Львів. Ні для кого не є секретом, що Львів – це антураж архітектури, антураж старовини. Але спадщина – це не тільки минуле. Спадщина – це те, що відбувається тут і зараз, за годину чи дві, а потім і, власне, стає історією. Ми хотіли би не говорити про спадщину старою, заскорузлою мовою: брили, руїни… Ми хотіли би говорити про потенціал спадщини. В чому нюанс таких акцентів? От, наприклад, рік Левинського (2019-й проголосили у Львові роком архітектора Івана Левинського, – ред). Ми всі розкрутили Левинського настільки, що до нього їдуть, подивіться, в музеї етнографії стоять черги!
Але коли ми говоримо про фокус Львова у 2020 році на культуру, то це не може бути лише на один рік. Фокус на культуру у Львові має бути завжди, це є вбудована програма. Проте коли ми говоримо про велику долю спадщини, то я вважаю: цей рік у Львові має бути інноваційним у сенсі комунікації, ми маємо говорити з мешканцями про те, що ж ми називаємо спадщиною. Тобто про будинки, про людей і їхні історії, адже це теж є спадщиною, про парки. Хоча парки у Львові зараз є досить олдскульні, треба переймати сучасні ландшафтні тенденції…
Новостворене Бюро спадщини має займатися івентами, комунікувати і доносити для всіх важливість усього того, що ми називаємо архітектурною, урбаністичною спадщинами. Найголовніше у тій комунікації – у тому, що люди мають бути об’єднані ідеєю збереження Львова, не просто жити у ЖЕКівських під’їздах, а любити кожен камінець, кожну плиточку на дорозі. І достукатися до них можна через знання, яке має стати популярним».
Наталя Дуляба