ОСТАННІ НОВИНИ

Мертві душі Хілтона. Чому львів’яни проти будівництва готелю на місці 200-річного цвинтаря?

Наталя ДУЛЯБА

|

Нещодавно у Львові виник скандал довкола запланованого будівництва готелю-свічки на території Парку культури. І дискусія полягає не лише щодо висоти будівлі, не лише щодо того, як вона «впишеться» в панораму історичного Львова і навіть не щодо законності такого будівництва.

Мало хто знає, що ще двісті років тому на цих теренах був великий цвинтар, на якому хоронили людей, що померли від тифу, холери та чуми. Власне у першу чергу через це почали бити на сполох мешканці прилеглих вулиць, які бояться поширення небезпечних інфекцій.

Львівський портал зібрав думки активістів, небайдужих львів’ян та істориків щодо будівництва готелю на вул. Лижв’ярській, 1.

Передісторія

Зводити готель планують на земельній ділянці площею 1 га, зараз на ній знаходиться колишній музей історії військ Прикарпатського військового округу. Ділянку минулого року Львівська міська рада погодилась продати за 18,5 мільйона гривень ТзОВ «Апартготель». Водночас підприємство ще у 2016 році отримало містобудівні умови та обмеження на реконструкцію будівлі музею під апарт-готель. Натомість тепер підприємці хочуть внести зміни до виданої містобудівної документації і збільшити висоту майбутнього готелю із 34 до 72 м, а також замінити замовника з ТзОВ «Апартготель» на ТзОВ «Парк Спейс».

Занедбаний музей на вул. Лижв’ярській, 1

Зазначимо, що ділянка на вул. Лижв’ярській, 1 входить у буферну зону ЮНЕСКО, будівництво і навіть реконструкція у якій є суттєво обмеженою, а також в історичний ареал Львова. На готель висотою до 34 м раніше було виготовлене історико-містобудівне обґрунтування, адже кілька років тому така процедура була обов’язковою. Натомість тепер Міністерство культури відмінило необхдність такого документу для робіт в історичних частинах міст, тож забудовник, здається, вирішив використати свій ласий шмат землі на повну і звести на ньому 72-метровий готель-хмарочос із підземними паркінгами, конгрес-холом, ресторанами та відпочинковими зонами. За попередніми даними, готель має бути всесвітньо відомої мережі «Hilton».

На таку ініціативу у Львівській міськраді відреагували досить бурхливо: мер Андрій Садовий, який раніше говорив про цей готель як про «витвір мистецтва», відверто був здивований трьома вежами, продемонстрованими на одному з засідань виконавчого комітету. Очільниця міського управління охорони історичного середовища Лілія Онищенко теж не знала, звідки взялася висота у 72 м.

Зрештою, наразі оновленого містобудівного розрахунку на готель у Парку культури мерія ще не видала, а забудовник пообіцяв провести міжнародний архітектурний конкурс. Проте цей інцидент викликав неабияке обурення і жваву дискусію серед активістів, пам’яткоохоронців та простих львів’ян.

Готель на кістках

На місці майбутнього luxury-готелю ще понад дві сотні року тому був заміський Стрийський цвинтар, який магістрат Львова заснував у 1783 році. На ньому стали ховати людей, що померли від «різних пошестей» (масове заразне захворювання, – ред.) за часів польського короля Яна Казимира. Кладовище розташовувалось на території сучасних Стрийського та Парку культури та мало досить велику площу. Цвинтар складався зі старої частини, яку закрили у 1823 році, та нової.

Інформації про те, хто ж похований на старому Стрийському цвинтарі немає, адже такі дані знищила пожежа у Ратуші 1848 року. Натомість на новій частині кладовища захоронювали померлих під час епідемії холери (понад 5000 людей), що лютувала у 1831, 1848, 1849 та 1855 роках, померлих під час епідемії віспи та черевного тифу.

(червоним кольором умовно позначено стару та нову частини Стрийського цвинтаря, жовтим – територію будівництва майбутнього готелю)

Як розповів історик, директор Львівської обласної універсальної наукової бібліотеки Іван Сварник, Стрийське кладовище проіснувало до кінця XIX століття, а закрити його лише через брак місця для поховань. Втім у 1914 році, коли до Львова прийшли більшовики, вони продовжували тут захоронювати солдат, що помирали від хвороб, у тому числі й інфекційних.

Іван Сварник наголошує не лише на проблемі можливого поширення інфекцій у випадку будівництва готелю на Лижв’ярській, а й на аморальності такої ідеї: «На території, де раніше був великий цвинтар, без сумніву, жодне будівництво є неприпустимим і недозволеним. Це, радше, така моральна проблема, адже там, де є поховання, не можна будувати. Не буде там комфортного перебування людей, не буде щасливого життя, вдалого відпочинку для тих приїжджих. Взагалі це те, що має бути приманне людині – повага до своїх предків, повага до померлих, пошана і спокій для тих душ. В євреїв є дуже класна традиція: будь-яка територія цвинтаря є священною землею. На ній заборонені будь-які роботи, це є територія, яку потрібно залишити в спокої. У нас цього немає, однак я думаю, що саме таку єврейську традицію нам потрібно перейняти. Не можна будувати розвинену і сучасну державу, не шануючи своїх предків, не ставлячись по-цивілізованому до померлих людей».

Мешканці прилеглих до майбутнього готелю будинків також виступили категорично проти будівництва. Вони наголошують, що будівлю колишнього музею Прикарпатського військового округу спеціально довели до такого занедбаного стану, через що місцевим доводилось безуспішно боротися з безхатьками, антисанітарією та любителями випивки й наркотиків.

«Вже десь 20 років нам доводилось спостерігати за тим, як тут регулярно сиділи і безхатьки, і якісь наркомани, і просто підлітки якихось пригод шукали. Наші неодноразові скаргу в міську раду, на Гарячу лінію нічого не давали. Але коли зовсім випадково ми дізналися про будівництво 72-метрового готелю із підземними паркінгами, ми були просто шоковані. Ми почали детально вивчати різні історичні документи. Маємо довідку, яка підтверджує, що на цій території був цвинтар, де ховали людей, що хворіли на холеру, тиф та чуму. Ми навіть не можемо собі уявити, що нас чекатиме, коли почнуть активні будівельні роботи і зруйнуються труни. Також є дослідження, що тут є мокрі ґрунти… І найгірше, що коли почнуть копати, все те, що є внизу під землею, стосуватиметься не лише наших прилеглих вулиць, а й всього Львова», – наголосила мешканка вул. Лижв’ярської Ольга Біліченко.

Так може виглядати проектований готель у панорамі Львова

Про небезпеку такого будівництва на кістках говорить й вчений секретар УНК ІКОМОС, архітектор, доцент Львівської політехніки Василь Петрик. Він переконаний, що вилучення земельної ділянки, що входить у територію Парку культури, було протиправним, а про зведення готелю-хмарочосу у буферній зоні ЮНЕСКО мови взагалі бути не може.

«Ніхто не мав права вилучати цю землю із території пам’ятки садово-паркового мистецтва під будь-яку забудову чи взагалі яке-небудь інше цільове призначення. Її вилучення можливе лише за згодою державного органу з охорони культурної спадщини. Львівська міська рада чи будь-які інші структри не мали права вирішувати це питання. Я абсолютно підтримую мешканців, жодного готелю там в принципі бути не може», – підкреслив Василь Петрик.

Водночас він зауважив, що під будівлею занедбаного музею сьогодні вже немає поховань, їх знищили під час спорудження. Проте надалі розбудовувати цю ділянку не можна через ризик поширення інфекцій.

Зауважимо, що згідно з Державними санітарними правилами та нормами, ділянки, на яких раніше були розміщені кладовища, після належного впорядкування можна відводити лише під парки та сквери.

Загалом на території існуючих або проектованих кладовищ заборонене будівництво будь-яких будівель, крім об’єктів похоронного обслуговування. А проведення будь-яких будівельних робіт, реконструкцій у зонах, що примикають до кладовищ, має обов’язково погодити місцевий орган державного санітарного нагляду.

«Ця територія знаходиться за 10 метрів від мого будинку. І Будівництво на місці колишнього цвинтаря становить загрозу не лише нам і нашим дітям, а й усьому Львову, адже там поховані люди, які хворіли на тиф, холеру та інші небезпечні недуги. Уявіть собі, що під вашими вікнами будуть проводити будівельні роботи, що спричинять вимивання ґрунтів, поширення спор різних інфекційних хвороб. Я – проти цього. Цю занедбану територію потрібно впорядкувати, але аж ніяк не будувати на ній готелі. Це – вандалізм, такого бути не може», – додала жителька вул. Літньої Любов Трункіна.

Як не крути, а зведення готелю-«свічки» (неважливо, якої саме мережі) у буферній зоні ЮНЕСКО завжди буде дискусійним питанням. Урбаністи можуть скільки завгодно говорити про суцільні переваги таких об’єктів, необхідність розбудови сучасного Львова на фоні старовинних кам’яниць, а консервативні й поважні львів’яни – про те, як невпинно руйнується унікальне обличчя міста. Але коли мова йде про будівництво на місці, де раніше хоронили померлих від таких страшних інфекційних хвороб, то виникає логічне питання: а чи погодиться сам бренд Hilton вписувати своє ім’я у цю історію?

Фото: ЛМР, Google maps

Реклама партнерів
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...