Лісівники стверджують, що суцільна вирубка лісу на горі Маківка була вимушеним кроком

Вирубка лісу на святій для галичан горі Маківці, де розміщено меморіал Українським січовим стрільцям, стала темою сьогоднішніх громадських слухань у культурному центрі “Просвіта”. Скандал навколо Маківки розгорівся близько місяця тому, коли надбанням громадськості стали фотографії суцільного знищення лісових насаджень навколо меморіалу. Меморіал на могилі січових стрільців, в оточенні карпатських смерек, було урочисто відкрито у серпні 1999 року. Нині навколо пам’ятників усусам – лисі гори.

Представники об’єднання “Львівліс”, що були представлені на слуханнях серйзною делегацією, аргументували вирубки на Маківці санітарною необхідністю. Зокрема, головний лісничий “Львівлісу” Ярослав Целень повідомив, що від 50 до 70 відсотків смерек, що росли там, всихали, і вилікувати їх було неможливо. А в цьому випадку для лісівників не існує інших рецептів, ніж кардинальна заміна лісових насаджень. “Ми консультувалися з науковцями, вихід один – потрібно проводити суцільні санітарні рубки і міняти склад насаджень” – заявив Целень.

Ярослав Целень також повідомив, що ця проблема стосується не лише Маківки, а й всіх смерекових лісів у Карпатах. Смереки у наших горах масово всихають, особливо в місцях однорідних насаджень. За словами головного лісничого, пошкоджено близько 2 мільйонів кубометрів смереки. Найближчим часом повинна відбутися спільна колегія міністерства лісового господарства та міністерства екології саме з проблем господарювання в ялинниках, що висихають.

Тим не менше, інформація лісівників не зовсім задовільнила представників громадських організацій, що проводили слухання. Основні претензії зводилися до наступного: проводити вирубки навколо меморілу потрібно було за попередньої згоди громадськості; сама вирубка велася по-варварськи, без жодної зауваги до святості навколишнього місця; сміття на місці вирубки ще йдосі не прибране; навколо меморіалу треба було зразу ж насадити високорослі насадження, а не кількасантиметрові – загалом все зводилося до того, що лісівники легковажно поставилися до меморіального статусу лісу.

Представники “Львівлісу” у своїх відповідях були більш фаховішими. Головний інженер заповідного лісфонду Михайло Оприск, для прикладу зауважив, що сміття на місці вирубки – це зовсім не сміття, а деревні відходи, залишені для того, аби перегнивши, стати поживою для молодого лісу. Повідомив пан Оприск і про те, що лісівники не радилися з громадськістю хоча б тому, що єдиним документом, який регламентує їх роботу на Маківці є постанова про оголошення урочища Маківка заповідником зі збереження високопродуктивних насаджень. Зі всиханням смерек на Маківці мета діяльності в заповіднику, зрозуміло, змінилася.

Принагідно Михайло Оприск заперечив звинувачення працівників “Львівлісу” у неповазі до національної святині. “Важко звинувачувати у цьому людей, які власноруч тягали на гору каміння для спорудження меморіалу” – заявив він.