Доктор філологічних наук, професор, проректор з науково-педагогічної роботи Львівського національного університету імені Івана Франка Ярослав Гарасим про Закон України № 2145-VІІІ «Про освіту»:
«Якщо порівняти проект, який виносився після першого читання, з остаточною редакцією, то є прогрес, але все ж таки Закон України «Про освіти» мене теж не задовольняє. Він мене не задовольняє з двох причин. Перша причина – він є гібридним. Нас привчили до гібридності. Гібридність стала нормою нашого життя. Цей закон критикують як ультраправі, так і національні меншини. Він не може стати джерелом національного компромісу. Ця можливість здобувати початкову освіту мовою нацменшин є вірусом гібридності. Він суперечить трактуванню Конституційного Суду, де чітко сказано, що мови національних меншин можуть застосовуватись і вивчатися, але не здобувати нею повну освіту.
Друга причина – немає чіткою регламентації, що ж таке володіння державною мовою. В законі Ківалова-Колесніченка було зазначено, що кожен має право навчатися будь-якою мовою, якою хоче. Крім того там було прописано, що всі зобов’язані знати державну мову в обсязі, який дозволяє їм інтегруватися в українському суспільстві. В нас тут є люди, які живуть з 1939 року, і той їх обсяг дозволяє інтегруватися в українське суспільство. Вони абсолютно не відчувають дискомфорту, знаючи українською кілька слів.
Нинішній закон покращує цю норму: в частині 2 статті 7 пише, що люди мають знати державну мову в обсязі, що дає змогу провадити професійну діяльність у вибраній галузі. Але, знову ж таки, це поняття неконкретизоване. Ми б мали випускників початкових шкіл проатестувати на знання державної мови. Потрібно чітко прописати, який стандарт цей випускним має виконати. Кожна мова має свої стандарти: рівень А1, А2,… Має бути напрацьовано, яким рівнем державної мови потрібно володіти. Якщо б ця регламентація відбулася, цей закон був би позбавлений гострої критики з боку націоцентричних сил».
Фото: galinfo.com.ua
Соломія Григор'єва