МКП “Львівводоканал” розпочало 2007 рік із запланованим фінансовим дефіцитом у розмірі майже 25 мільйонів гривень. Погашати їх повинна б місцева влада з власної казни.
Однак бюджет міста уже сформований, а ця стаття витрат у ньому не передбачена. За законом з`єднаних посудин, збитки мусить покрити споживач…
Згідно з обчисленнями “Львівводоканалу”, щодня до Львова подають приблизно 280 тисяч кубометрів питної води. Найбільше — понад 60 відсотків — її споживають мешканці. Проте далеко не всю воду, що потрапляє до споживача, належно обліковують, а отже, й не за всю платять. До ще одного із сегментів комерційних втрат узялися на підприємстві з початку року.
Йдеться про власників особняків. Їх у Львові — майже 10 тисяч. І далеко не в кожному встановлено прилад обліку спожитої води. В 1,2 тисячі таких будинків прописано по одній особі, за відсутності лічильника їм нараховують до оплати за нормою 6,4 метра кубічного на місяць. Виходить, одноосібний власник будинку, обладнаного сауною, басейном, використовуючи воду для поливання газонів чи парника та миття автомобіля, платить менше, ніж мешканець багатоповерхівки. За теоретичними підрахунками, тільки через приватний сектор “Львівводоканал” втрачає щонайменше 400 тисяч гривень за рік.
Протягом грудня 2006 року та січня 2007 року “Львівводоканал” надіслав усім власникам індивідуальних будинків рекомендовані листи з вимогою встановити прилади обліку. Відгукнулося кілька десятків. Однак, як запевняє заступник директора “Львівводоканалу” Олег Капко, підприємство відступати не буде і вже з 1 квітня в разі відмови абонента виконати рекомендації вважатиме використання води безобліковим, отже, її витрати розраховуватиме за пропускною здатністю ввідної труби.
У разі відмови від оплати у гру має намір вступати дочірнє підприємство “Водомір”. Спочатку боржника обіцяють штрафувати. Фіскальну суму розраховуватимуть за спеціальною схемою: якщо ввідна труба має у діаметрі стандартних 15 міліметрів, то за кожну годину централізованої подачі води протягом однієї “штрафної” доби треба буде заплатити по 42 гривні. Таким чином у випадку, наприклад, цілодобового постачання це становитиме 1008 гривень, якщо воду подають 6 годин на добу, то 252 гривні. Звичайно ж, за рішенням суду. Злісним неплатникам погрожують від`єднанням від міської мережі водопостачання. І не пізніше як уже у травні.
Те, що встановлення у помешканні приладів обліку чи то газу, чи води швидко себе окуповує — факт незаперечний. За тарифами “Водоміра”, ціна такої послуги коливається в межах 150-200 гривень. Її, як і вартість лічильника, оплачує абонент. Хоча є винятки. У бюджеті місцевих органів влади Львівщини у програмі допомоги дітям війни, воїнам УПА та багатодітним родинам для цієї мети передбачено 700 тис. гривень. Здавалося б, для переважної більшості власників індивідуальних будинків сума мала б бути цілком “підйомною”, утім, за станом на середину березня лічильники встановили аж 64 абоненти і ще 11 попросили відтермінувати строк до травня.
А якщо загалом, то ця спроба “Львівводоканалу” стимулювати абонентів належно оплачувати свої послуги виглядає вкрай кволою. Адже суть проблеми не стільки в наявності кількох тисяч “одноосібників”, скільки у відсутності будь-якої цивілізованої тарифної політики за оплату комунальних послуг. Адже згідно з минулорічними ухвалами Львівської міської ради, до 1 грудня 2006 року мали бути укладені угоди між “Водоканалом” та міськими комунальними підприємствами (ЖЕКами) на справляння плати за водопостачання та водовідведення з мешканців. Однак й донині львів`яни платять за щомісячними квитанціями або розрахунковими книжками. Причому, хто як вважає за потрібне: затяті — по 1,15 гривні, помірковані — по 1,57 гривні, законослухняні — по 1,84 гривні за кубометр.
Для економічного обґрунтування та встановлення остаточної тарифної плати за водокористування потрібен один показник — фактично реалізованої “Львівводоканалом” води. Такого показника немає. Тому друге засідання створеної тільки минулого місяця робочої групи, яка мала б розглянути подальшу діяльність водопостачальників, закінчилося дебатами прихильників і противників старих та нових тарифів. Отже, якщо дотримуватися букви закону, чинною ціною кубометра спожитої води залишається 1,15 гривні, яка діє згідно з постановою міськради № 604 ще з 27 грудня 2002 року.
Зате є інші цифри. Одну оприлюднив минулого тижня Олег Капко. Якщо вірити їй, то львів`яни почали більше і частіше митися: споживання води, облікованої індивідуальними лічильниками, зросло з 5,9 кубометра наприкінці 2003 року до 8,1-8,4 кубометра на людину на початку 2007-го. Другу назвав екс-міський голова Любомир Буняк: за його каденції втрати води у дорозі до споживача ніколи не перевищували 30 %, нинішня влада заклала на поточний рік 37,4 % втрат. У той час як за чинною програмою цілодобового забезпечення міста водою, ухваленою у квітні 2003 року, ця цифра, за його словами, не мала б перевищувати 20 %.
І це ще не все. Виявляється, тисячі приладів обліку води, які масово коштом споживачів встановлювали на початку реалізації програми під умовною назвою “Вода для Львова — за два роки”, вже непридатні до експлуатації. Принаймні, як стверджує Олег Капко, частина з них, хоч й була належно сертифікована, на практиці вичерпала свій ресурс у середньому вже після року-півтора експлуатації. Подібну проблему має й ВАТ “Львівгаз”. Минулого року підприємство забракувало й вилучило з експлуатації 698 мембранних та 3800 роторних лічильників. Похибка їх показників за мінімального споживання газу становила 99 %. Тепер заміни чекає ще 60 тисяч таких приладів. Відповіді на запитання про те, як потенційний банкрут “Львівводоканал” зможе замінити лічильники води без порушення майнових прав своїх абонентів також немає.
Свого часу і не так давно для вирішення проблеми водопостачання місто взяло у Світового банку 25 млн. доларів США кредиту. За словами фахівців, майже 20 мільйонів з них пішли на заміну та реконструкцію міських підземних водних комунікацій. Це дало свої результати. Нині 27 % львів`ян мають у крані воду цілодобово, 53 % отримують її за розширеним графіком, решта, як завжди — не більше 6 годин на добу. За незалежними оцінками, програма забезпечення міста водою виконана приблизно на 80 %. Гроші закінчилися, починає спрацьовувати закон з`єднаних посудин.
Роман КОСМА, “Україна і час”