ОСТАННІ НОВИНИ

Непершокласні суми і справжній «рекет»: яка насправді ціна безкоштовної школи?

Катерина РОДАК, Львівський портал

|

Школа, як часто на цьому наголошують вчителі, це другий дім для дитини. Саме у школі дитина соціалізується, знаходить себе, і, зрештою, проводить величезний відрізок свого життя. Фінансування освіти в Україні – жива рана, яка кровоточить щорік з більшою інтенсивністю. Окрім того, це ніша, де налагоджені заскорузлі корупційні схеми, методи «відкатів» тощо. Побори у школах – це вічна проблема, з якою стикаються майже усі батьки, але мало хто розуміє наслідки. І з початком кожного навчального року батьки школярів все більше втягуються у цю зловісну павутину: хто з власної ініціативи, хто – «бо так треба».

3

Саме тому Львівський портал вирішив розібратись і розповісти, як можна допомогти своїй дитині, не здаючи на «лапу» чи на «фонд школи» класному керівникові або дирекції.

 «Діти, завтра треба принести 100 гривень на Фонд школи!»

Шкільна «каса» зазвичай наповнюється з двох джерел – державне фінансування (державна субвенція+ кошти з місцевого бюджету) та благодійні пожертви батьків. Цього року у міському бюджеті Львова передбачено 83, 5 млн грн на фінансування освітніх закладів і ще трохи більше 500 мільйонів з державного бюджету України. Якщо забрати суму на заробітні плати, то залишиться трохи більше 200 мільйонів гривень. Як повідомили Львівському порталу у міській раді Львова, ще більше 160 млн на ремонти шкіл закладено у бюджет розвитку міста.

З  цим джерелом надходження коштів, зазвичай, відбувається наступне: кошти реально виділяються, втім губляться на рівні відділу освіти чи дирекції. Звісно, у документах та звітах ці суми використовуються на придбання туалетів (сумнозвісних чаш у підлогах), заміну вікон (не найкращої якості), ремонти тощо. Це опис майже ідеального варіанту, коли у школі немає поборів і вона реально вживає за рахунок фінансування, а дирекція отримує свою «долю» з тих-таки коштів, роблячи неякісний ремонт, чи закуповуючи штори у знайомих за «відкат». Втім, часто ситуація набуває ще темніших відтінків: коли кошти, направлені на ремонт класу, розчиняються в повітрі, а ремонт робиться за батьківські кошти. Тоді у звітах картинка виглядає ідеально: ремонт зроблено, виділені кошти витрачено. А хто там буде розбиратися – куди воно пішло, де пса закопали?

1

Так от, давайте розбиратися. У львівських школах наказом міської ради «Про заходи запобігання проявів хабарництва, інформування громадськості про використання благодійних і спонсорських коштів» заборонено обіг готівки. Таким чином, ні класний керівник, ні директор, ні будь-хто інший не має права збирати якісь кошти з батьків. Та, за словами керівника Батьківської ради Львівщини Олени Пономаревої, цим наказом частенько нехтують і вчителі, і що головне – батьки.

«Багатьох вчителів все влаштовує – вони зрозуміли, що держава за них не дбає і вони можуть добре жити за рахунок батьків. У нас у школі «рекет» 90-х. Є директор школи, який чудово знає, що є наказ управління про заборону поборів. Вони чудово знають, що не можна готівки. Але неформально директорам школи кажуть: шановні, працюйте з батьками, бо інакше – може, вам не варто вашу посаду обіймати? Батьки думають, що вони все купляють. Хочете для дітей – ніхто ж не забороняє. Є закон «Про благодійну діяльність», будь ласка», – розповідає О. Пономарева.

За її словами, для батьків, які не хочуть залазити у корупційне болото, є три варіанти. Перший – це створити благодійний фонд, внесок в який робиться через переказ в банку. Другий варіант – це переказ коштів на спецрахунок конкретної школи з вказанням цільового призначення, і третій – це створення громадської організації, кошти до якої надходитимуть методом членських (необов’язкових) внесків. Таким чином, обігу готівки не буде, проте буде повна звітність, документація, за якою можна буде спостерігати, куди і на що пішли кошти. Важливо і те, що замовником послуг також буде не директор Іван, а батьківський комітет.

«Кожна школа має свій спецрахунок – спеціальний з кодом. З того рахунку ніхто (районні відділи освіти) не може взяти кошти і перевести їх на іншу школу. Це суто кошти цільового використання. Придбали якусь необхідну річ і згідно акту передачі передали. І більше питань – хто кого обкрадає – не вникне. Якщо це Громадська організація, то може бути збір коштів як членський внесок. От чому не зробити ГО «Школа №1»? Але ті внески не є обов’язковими, хтось може бути просто учасником і не сплачувати», – зазначає Олена Пономарева.

Щодо благодійних фондів, то голова Батьківської ради застерігає: створення таких фондів при школі – це легалізація поборів. Громадський активіст наполягає на тому, що благодійні фонди треба створювати окремо від школи.

«Ми категорично проти благодійних фондів при школі. Це  легалізація поборів. При школі фонд не можна створити, бо, згідно із законом, не можна займатися благодійною діяльністю, де є родинні зв’язки, а це ж наші діти. З тих фондів ідуть вчителям премії без дозволів батьків, і це законно. Ви можете окремо зробити собі фонд «Дзвіночок». Тобто при школі фонд не може існувати – там так багато є «але», – застерігає О. Пономарева.

Платити не можна відмовити

Окрім самого факту зборів незаконних поборів, часто обурює і сума коштів, яку вимагають щомісячно (а іноді, о, абсурд, і влітку) здавати на потреби школи. В більш елітних школах, гімназіях можуть і 200, і 500 грн брати з батьків, а це, перепрошуємо, до 12 тисяч з одного класу в місяць.

4

«Насправді, 20 гривень в місяць – достатньо зібрати на всі потреби школи. Це якщо не закупляти картриджі для директорів, не міняти директорам меблі, не робити  вчительській ремонти, не купувати миючі засоби тощо», – каже О. Пономарева.

За словами мами учня 7-го класу однієї зі шкіл Львова Марії, у їхньому навчальному закладі на батьків, не соромлячись, скидають усе.

«На зборах заявляють, що наш клас потребує ремонту. Перед тим стояло питання поміняти вікна. У нас в класі є 23 дитини, з них 4 дитини відкидаємо, бо там батьки не в змозі щось оплатити, лишається  приблизно 20 учнів. Ну 3 вікна поміняти – виходить, з людини треба мінімум 800 грн. здати. Так, дирекція школи в кінці кінців вирішила написати колективного листа Андрію Садовому, щоб він поміняв вікна, але подальша доля невідома…Тепер нам кажуть, що ми маємо скинутися, аби зробити стелю у клас і побілку. Кожного року стоїть питання, і хоч-не хоч здаємо гроші. Ми міняли двері у своєму класі, сусідньому і ще й заучці міняли. Руками батьків роблять все», – бідкається пані Марія.

Як розповіла Львівському порталу мати учня 4 класу з іншої школи Уляна, витрати в їхній школі йдуть на благо навчального закладу. Кошти перераховуються на рахунок школи в добровільно-примусовому порядку, але батьки в стані оплатити цей внесок, щоб дітлахам затишно вчилося.

2

«Школа насправді в доброму стані і не потребує капітальних ремонтів. Але ми збираємо з учня в місяць по 120 гривень на фонд школи, які ідуть на оплату охорони (на вході і приватна охорона для комп’ютерного класу)+ різні поточні шкільні витрати. Насправді дітьми займаються, видно, що в хорошому стані заклад», – зазначила пані Уляна.

Додамо, що згідно офіційних даних з управління освіти міськради Львова, з 2014 до 2016 року  у дев’яти навчальних закладах Львова були зафіксовані факти незаконного збору та використання батьківських коштів (школи №34,69,73,86,92,98, «Тривіта», «Школа радості», ЛНВК ім. В. Стуса).

Куди ще?

Охорона. Цікаво, що на охорону кошти у школах надходять виключно із батьківських коштів. За словами О. Пономаревої, було би не зле, якби з’явилася ставка охоронця, адже безпека сьогодні – понад усе.

Прибиральниця. А ось тут уже починається не зовсім чиста гра. Згідно чинного законодавства, до 7 класу за кожним класним кабінетом закріплена прибиральниця, яка має виконувати свою роботу. Та часто буває, що батькам ставлять ультиматум: або прибирайте самі, або скидайтеся по 50-70 гривень і прийде прибиральниця. Бо, мовляв, в її, визначені законом, 250 кв.м не входить площа вашого класу. Дурниці. Це не те що незаконно, це нечувано. А от з 8 року навчання діти нібито самі вже можуть прибирати свій клас, хоча частіше все ж таки батьківський комітет наймає прибиральницю – знову ж таки, це мають робити батьки, а не класний керівник.

Друковані зошити. Ніхто не має права змусити вас купляти дитині зошит зі біології чи географії. Чесно, тут роз’яснення від Міністерства освіти і науки. Учитель може лише порекомендувати вам купити той чи інший зошит, а вирішувати – вам. «З англійської у нашій школі підручники всі в обов’язковому порядку купляють – це більше 400 гривень»,- каже мама 4-класника пані Уляна.

Подарунки. У зв’язку із забороною обігу готівки – «конверти» одразу підпадають під злочин. Вітати чи не вітати вчителів зі святами – це вибір батьків, але надто дорогі презенти вважаються хабарем.

Підручники. Як відомо, цього року учні шкіл не забезпечені підручниками на 100%, тому батькам хоч-не-хоч треба витрачатись на книжки, щоб дитина здобувала знання.

«Діти забезпечені не більше ніж на 20% всіма підручниками. А вони дають статистику, що забезпечено на 80%. Це неправда. Така статистика тому, що батьки купили підручники за власні кошти. Це все величезна схема крадіжок, обману, неповаги до батьків», – пояснює О. Пономарева.

Мама 4-класника Уляна розповіла, що у їхній школі дітям довелось докупляти книжки, втім робили батьки це не окремо, а гуртом.

«Підручників було замало, ми скидалося на ті підручники, яких бракувало на клас. Так само запропонували варіант електронних книга, але цей варіант не підійшов нікому».

Репетиторство. Майже кожен вчитель сьогодні є репетитором – це хороший спосіб підзаробити чималу копійчину. Іноді і це доходить до абсурду. За словами О. Пономаревої, буває і таке, що вчителі навмисно не дають потрібного матеріалу, щоб дитина йшла до них чи їхніх колег на додаткові заняття – усі виручають один одного, а тим часом довіра до педагога тріщить по швах.

«В мене дитина, коли перейшла з початкової школи, вона була відмінником. Як пішла в старшу школу, то успішність почала падати. Я казала своєму малому, щоб, якщо щось не зрозумів питав у вчительки. Одного дня дитина повернулася і школи: «Мам, я не зрозумів, підняв руку, а вчителька сказала:» Відкриєш вдома зошит – і все зрозумієш». Я з 5 класу дитині беру репетитора», – розповідає мама 7-класника Марія.

Відверті хабарі. Хабарництво у школах зустрічається рідше, ніж побори, оскільки тут вже мова йде про серйозну кримінальну відповідальність. Але і це трапляється. При тому з ініціатива йде як і від батьків, так і від освітян.

«В початкових класах, коли були директорські контрольні, де треба було здавати завучу, щоб в конверт покласти…Не думаю, що зараз щось змінилось», – згадує мама 7-класника Марія.

Про солідніші суми мова забігає при вступі у школу, особливо, якщо це якийсь «елітний» заклад. А якщо школа ну дуже «понтова», то гроші беруть у доларах. За словами Олени Пономаревої, батьки часто звертаються до неї з проблемами таких «внесків», втім заяви до поліції писати ніхто не хоче – бояться, що дитину згноять потім у школі.

То що ж робити зі всіма цими поборами, хабарями і хаосом у школах?

«Побори будуть до того часу, коли не буде політичної волі – ухвала, закон – повна заборона. Заборонити побори – і все. А вже коли батьки збираються, вони самі вирішать, як їм допомогти своїм дітям. Ніхто не має права їм вказувати. Ніхто не має права вимагати», – вважає О. Пономарева.

Мабуть, тут варто ще додати, що і батькам варто переборювати байдужість і ставати відповідальними за свої дії, адже в корупційному злочині завжди винні обидві сторони.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.