На порозі нового політичного сезону – 2. Дамоклові мечі Андрія Садового

Роман ОНИШКЕВИЧ

|

Недурний чоловік колись зазначив, що зійти на вершину легше, ніж на ній втриматися. Для будь-якого політика, який сягнув владного Олімпу, рано чи пізно настає час істини. За лихою традицією, для керівників Львова такий непевний час настає з початком осінньо-зимових холодів.

Труднощі, які виникають через об’єктивні та суб’єктивні обставини (неплатежі населення за спожитий газ, ожеледиця на дорогах, критичні для транспортного руху снігопади тощо, низька ефективність роботи комунальних служб), створюють ідеальне тло для політичних опонентів влади. Останнім залишається лише зробити кілька публічних штрихів, аби перед очима громади з’явився гнітючий портрет бездіяльного міського голови. Портрет виглядає особливо вражаючим, якщо під час передвиборчої кампанії майбутній переможець геть пускався берега, обіцяючи електорату всезагальне благоденствіє. Тоді до лямби “БЕЗГОСПОДАРНИЙ” цілком органічно припасовується лямба “БРЕХУН”. Під час своєї кампанії Андрій Садовий наобіцяв три міхи щастя. Сьогодні ж усі його обіцянки поступово перетворюються на дамоклові мечі, котрі з фатальною невідворотністю звисають над його русочубою головою.

Меч перший. Тарифно-тепловий

Ніхто не хоче платити більше, навіть якщо для подорожчання є об’єктивні причини. Жоден міський голова не захоче піднімати тарифи на тепло і водопостачання, якщо матиме можливість розрулити ситуацію по-іншому. Тим більше, коли йдеться про Андрія Садового. Адже активісти його “Самопомочі” вішали локшину на вуха посполитих, іноді закликаючи мало не бойкотувати “несправедливі” тарифи. Дивно, якщо б після приходу Садового до влади народ масово кинувся сплачувати комунальні борги. Пастка, яку Андрій Іванович готував для Любомира Буняка і Зеновія Сірика, тепер роззявила свою пащеку і на свого автора.

На сьогодні, як повідомляє прес-служба ДК «Газ України», борг «Львівтеплоенерго» становить 9,4 млн. грн. Нехай зараз міська рада віднайшла можливість виділити кошти на сплату боргу. Нехай початок опалювального сезону вдасться врятувати, щоразу виділяючи нові кредити, які рано чи пізно доведеться повертати. А що буде далі? Складається враження, що, кидаючи у львівську громаду надпотужну бомбу популізму, Андрій Садовий ставив собі за мету лишень виграти вибори. Як він буде керувати, він не думав. Або не мав часу думати, оскільки був зайнятий поборюванням опонентів і створенням іміджу народного трибуна у бушлаті.

На вересневій нараді у ДК «Газ України» представникам місцевих органів влади натякнули на необхідності переглянути та затвердити тарифи на послуги з теплопостачання до економічно обґрунтованого рівня, а в необхідних випадках – віднайти можливість компенсації затрат теплопостачальних підприємств на виробництво теплової енергії з місцевих бюджетів. Хоч-не-хоч, а на непопулярні кроки доведеться йти, і це для Андрія Садового може виявитися катастрофою, оскільки повністю зруйнує його бушлатний імідж «хлопця із сусіднього двору».

Перша біла птаха з чорною ознакою вже пролетіла над рукотворним образом Андрія Івановича. «Львівтеплоенерго» передало до суду 34 тисячі 862 позовних заяв на споживачів-неплатників про стягнення боргу на суму 53 млн. грн. Відділи державних виконавчих служб районних управлінь юстицій, згідно із законом України «Про виконавче впровадження», до фізичних осіб, що відмовляються платити за послуги тепловиків, активно проводять претензійно позовну роботу. Суди вже задовольнили 28 тис. позовів на загальну суму 46 млн. грн., їх пред’явлено до виконання. У свою чергу, МКП «Залізничнетеплоенерго» передало до суду 6 тис. 126 позовних заяв, на суму 10 млн. 53 тис. грн. І тут суди вже задовольнили 5 тис. 359 позовів на загальну суму 8 млн. грн та пред’явили їх до виконання.

Про що свідчать вищенаведені цифри, подані управлінням із зв’язків з громадськістю міської ради? А свідчать вони про те, що у стані судових тяжб із міськими комунальними структурами нині перебуває понад сорок тисяч мешканців міста. Скільки серед них виборців Андрія Садового? Чи цього вони очікували від свого захисника, славного вождя «Самопомочі»? Чи проголосують вони за нього ще раз? Питання, очевидно, риторичні і наштовхують на згадку однієї мудрої сентенції: від любові до ненависті – один крок.

А поза тим міська влада таки готується ухвалити документ під жахаючою назвою «Про двоставковий тариф на теплову енергію, тариф на підігрів води, послуги з централізованого опалення та підігріву води», про який не йшлося в жодному публічному виступі кандидата у мери Андрія Садового. За попередніми розрахунками, лише тарифи на теплопостачання планують збільшити із 80,36 грн. за гігакалорію до 182,7 гривень, себто більше, ніж удвічі.

До повного “щастя” Андрій Садовий ще змушений платити за рахунками своїх попередників. Так, 6 вересня, Львівський апеляційний господарський суд виніс постанову, що підтверджує існування боргу перед мешканцями Львова, який виник унаслідок застосування неправомірного рішення виконкому щодо підняття ціни на водопостачання та водовідведення. За підрахунками Громадського форуму Львова, унаслідок такого вердикту міська влада «зависла» своїм громадянам близько 20 мільйонів гривень. Відтак у складне становище потрапив «Львівводоканал».

Андрію Садовому справді не позаздриш. Адже якщо понівечена площа Ринок турбує здебільшого інтелектуально налаштованих городян, то комунальні проблеми здатні пробудити ненависть до Андрія Івановича і його команди вже у всіх верств населення, передовсім мешканців спальних районів, де на минулих виборах Садовий знайшов найвдячніші вуха і найвдячніших виборців.

Меч другий. Транспортний

Укотре порушують питання про збільшення тарифів на перевезення у маршрутних таксі перевізники. За розрахунками їхньої асоціації, лише вартість проїзду на рівні 1,25 – 1,50 гривень дасть змогу перевізникам інвестувати у придбання нових машин, як цього вимагає міська влада. В принципі, це очікувана реакція транспортників на спроби влади зробити рух маршруток львівськими вулицями більш ефективним. Як і очікуваною є погроза зупинити роботу маршруток в разі, якщо влада на підвищення цін не відважиться.

Треба констатувати, що адміністрація Садового потрапила в середину того самого замкнутого кола, в якому барахталася і команда Буняка. Сервіс транспортників не влаштовує громаду, яка киває на міську владу, бо та, своєю чергою, не може приструнити перевізників. Відтак влада апріорі має якимось чином догодити громаді. З іншого боку, підняття цін за проїзд, яким транспортники відреагують на ультиматуми міської влади, теж не влаштує мешканців міста. Це – спадкова задавнена проблема, першопричина якої полягає у відсутності в керівників міста чіткої стратегії розвитку транспортного руху. Але ця стратегія, судячи з усього, відсутня і в команди Андрія Садового, що чітко було помітно під час одного з останніх засідань виконкому. Начальник управління транспорту і зв’язку Микола Шкурган, до прикладу, запропонував скорочувати маршрути, котрі з’єднують два спальні райони. Дарма, що в такому разі мешканці, які хочуть добратися з одного кінця міста в інший, змушені будуть платити не гривню, а дві. Якщо мислення чиновників Садового саме таке, то тоді залишається хіба визнавати жорстку правоту перевізників, які мають простий, непопулярний, але таки дешевший для народу вихід із ситуації. У будь-якому разі, проблема транспортного сполучення (тим більше на тлі перманентного ремонту трамвайних колій і спричинених снігом заторів) ще добряче поп’є крові з вен міського голови, даючи поживу його опонентам.

Ми звернули увагу лише на два аспекти-мечі, які здатні будь-якої миті лупанути по чолі Андрія Івановича. Причому зі значною часткою впевненості можна говорити, що ані площа Ринок, ані погрози музейників і “чорнобильців” не бачаться міському голові такою серйозною проблемою, як втрата довіри пересічних і зазвичай не надто заможних мешканців. Це електоральний фундамент, розмивання якого здатне повалити весь будинок, який намагається вибудувати Андрій Іванович. Інша річ, що будинок цей і будується-то за очевидної відсутності достатньої кількості фахових “прорабів” та підвладний доступу найнесподіваніших політичних вітрів. Однак “дім, який будує Садовий”, – це вже тема дещо іншої розмови.

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...