Краківська брама… Краківське передмістя… Вони були і залишаються невід`ємною частинкою нашого старовинного міста, нагадують про його історичне минуле.
А Краківський ринок?! Не той, що нині гомонить і майорить ятками між вулицями Клепарівською і Джерельною, а класичний (давній) Краківський ринок! Його ще пам`ятають львів`яни: у 1940-1950 роках він розташовувався за Оперним і театром імені Марії Заньковецької, де нещодавно постав “Добробут”.
Про це нагадують назви площ (Торгова, Старий Ринок) і вулиць (Вугільна, Рибна та інші). А також невеликі майданчики, оточені старими деревами. Тут у нелегкі повоєнні роки продавали домашні речі, селяни привозили продукти зі своїх господарств.
Сьогодні біля “Добробуту” щораз шукає притулку тимчасова стихійна торгівля: селяни і дачники з передмість та прилеглих сіл намагаються продати свіжу городину, садовину, молоко тощо. І це добре — старе “черево” міста не зникло! Погано ж те, що поруч пустують майданчики, де могли б розташуватися за прилавками дрібні торговці і за кращих умов (невисоке мито) задовольняти попит своїх покупців (людей незаможних, як і вони).
Наявність стихійної вуличної торгівлі (на асфальті, десь за рогом провулку чи біля входу до крамнички) — свідчення того, що є загальна потреба такої торгівлі у цих місцях. Адже у центрі Львова — велика кількість різних установ, закладів освіти, культури і мистецтва. Львів`янки, які там працюють, завжди мали можливість під час обідньої перерви чи після роботи дорогою додому придбати необхідне для столу. Зручно сюди доставляти свій товар і виробникам. Але місць на “Добробуті” і реконструйованому “Галицькому ринку” для продавців небагато. То чому б на вулиці Сянській (між вулицями Старою і Підмурною) не обладнати на тих майданчиках (їх там аж чотири!) прилавки для дрібної індивідуальної торгівлі? Оздобити б їх скромно, але гарно, щоби вони вписувались в інтер`єр колишнього краківського передмістя. Архітекторів, будівельників, ділових людей у нашому краї не бракує (про це свідчать і дерев`яні новобудови на Валовій, 18). Вони могли б зробити добру справу, за яку були би вдячні люди у кожнім домі, господарській садибі.
Водночас у місті Лева відновився б куточок, який раніше був однією з візитівок Краківського передмістя. Хіба це погано? Хтось любить “модерн” — осучаснений Львів, а інші шанують старовину (“класику”). А все разом — це наше місто, з фрагментами його біографії. Невдоволених, напевно, не було б.
Марта БЕРЗІНЬ