"На свій день народження повернувся з того світу..."

Наталка КИСІЛЬ, “Україна і час”

|

Історій переосмислення людиною свого життя та абсолютної зміни його за один день є чимало. Ця життєва доля – з таких.

Янові Івасюву нині 56 років. Свого часу він активно займався спортом, навіть мав власний (до речі, один з перших у Львові) спортивних залів, а тому нині виглядає набагато молодшим як на свій вік. У всякому разі кремезна статура, активні рухи і живий вогонь у погляді це підтверджують. Однак не лише спорт зробив і робить чоловіка здоровим, радісним та впевненим у собі. Річ у тім, що сьогодні він “служить Богу” і, окрім іншого, їздить пастором у місця позбавлення волі навертати засуджених до віри. Зрештою, духовність Ян Лукич Івасюв проповідує не лише в`язням. Однак про все за порядком.

Діти підземелля

Ріс малий Янек разом з мамою, братом і сестрою бідно та нещасливо. З юних літ мусив улаштуватися на працю — возив плівку в кінотеатр. Це одні з перших важких робочих буднів і загалом сумних спогадів. Потім хлопець працював підсобником на котромусь з будівництв, з часом набував навиків, уже сам справляючись з різними будівельними секретами. Але це пізніше. А ще у 15 років юнак записався у спортивний клуб “Локомотив” неподалік свого дому, щоби тренувати м`язи.

“Відразу пішов на важку атлетку, — розповідає Ян Лукич. — Але я був надто худорлявий і кволий, що таких, скажу так, у зал взагалі не впускають…”

Через деякий час хлопець, заробивши трохи грошей і вже відчуваючи себе дорослим, відкрив у підвалі будинку спортивний зал. Сам тренувався й іншим дозволяв. Ян Івасюв зазначає, що до його залу ходили різні люди, серед них і представники кримінального світу.

Проіснував цей спортзал чимало років… “Почасти я сам туди не міг потрапити, — пригадує пан Івасюв, — оскільки приятелі, знайомі і знайомі знайомих просили мене дозволити їм займатися. Я дозволяв, бо знав, що багатьох штанги та гантелі рятували від пиятик. Сам ніколи не вживав алкоголю, і мені було гидко дивитись на ці процеси. А заняття спортом — зовсім інша річ. Однак народу було багато, 16 квадратних метрів залу всіх не вміщали… Доходило до того, що я сам іноді займався в якихось інших залах, коли мій був переповнений”.

Служіння Господу

Роки летіли, як шалені. За метушнею, буднями і святами часу на те, щоби подумати про вічне, справжнє, гармонію зі собою, не залишалося. Ян почав відчувати внутрішній дискомфорт, якесь незадоволення життям. Тим паче, як каже пан Івасюв, здавалося, що його переслідує якийсь фатум: то трамвай мало не наїхав, то ледь не вбило струмом, то ще якась біда ставалася… А одного разу, на самі уродини, на Яна Івасюва, який разом з іншими будівельниками реставрував споруду на вулиці Театральній, звалився… ліфт. Чоловік дивом залишився живим — невеличка перешкода завадила техніці розчавити людину.

“Відтоді моє життя дуже змінилося, — зізнається Ян Лукич. — Бо Господь дозволив мені не піти на той світ, а ще жити. Розумієте, до того я був майже атеїстом. Після випадку з ліфтом зрозумів, що Бог є, треба йти до Нього і служити Йому. Зокрема, почув голос, який сказав мені, що я, мовляв, занадто зухвалий, і так далі не можна”.

Тоді Янові було 38 років. З того часу він “служить Богу”. Що це означає? Приміром, чоловік їздить по СІЗО, колоніях та інших місцях позбавлення волі і розповідає про те, що чим більше людина повірить у Бога, тим більше у неї з`явиться милосердя, про те, що “радість давати є більшою, ніж брати”.

“Так уже є, — веде далі Ян Лукич, — що люди, навіть ті, які вірують, навіть ті, які регулярно ходять до церкви, звикли сприймати Бога як гаманець, як портмоне: тобто тільки дай і дай, бо ми Тебе просимо. Адже Бог усіх любить і так далі. Так, Бог любить. Бог любить людину, але — ненавидить гріх. Це треба розуміти і відчувати. Я мав можливість долучитись до місії пояснити це людям, можливість послужити. І радий з цієї можливості. Бачити, як людина, приміром, відбула 25 років у колонії, а потім… Розумієте, по обличчю видно, які зміни відбулися у її душі, коли вона відчула, що є Бог і що Бог є любов”.

P.S. Хочемо зауважити, шановні читачі, що свого часу матеріал “Як перемогти рак?”, опублікований у нашій газеті, викликав неабиякий резонанс: ми отримали листи з проханнями повідомити адресу людини, яка знайшла спосіб боротьби з онконедугою. Усім, хто написав нам, ми відповіли. Цього разу зазначаємо одразу: ті, кому цікаво поспілкуватись з паном Яном Івасювим, можуть зробити це за такими адресами: [email protected], [email protected], [email protected] Листуватися можна також за адресою: 79016, м. Львів, а/с 8951.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...