Таку версію убивця намагався нав`язати правоохоронцям.
Насильством у сім`ї нині нікого не здивуєш. Домашні тирани за побиття своїх жінок зазвичай не несуть жодної відповідальності. У найгіршому випадку їм світить штраф, тригодинне утримання у райвідділі або громадські роботи. Довготерміновим ув`язненням справа рідко коли завершується. Можливо, на таку безкарність сподівався і 70-річний львів`янин Іван Климчук. Дружину він лупцював регулярно. Але останнє побиття завершилося для жінки фатально: пролежавши у ліжку кілька місяців, вона померла від травм.
Аби уникнути покарання, Климчук вирішив ввести в оману органи правосуддя і вигадав версію про вбивця-сусіда, який спочатку нібито зґвалтував його жінку, а потім позбавив життя.
Сусід-бешкетник
Іван Климчук з майбутньою жертвою — Ольгою Павлецькою — познайомився через оголошення в газеті. Спершу вони лише листувалися, потім дійшло до зустрічей віч-на-віч, і врешті пара оформила стосунки у РАГСі. На перших порах подружжя мешкало в Новому Роздолі, а після смерті брата Івана переселилося у його помешкання на Левандівку до Львова. Слід зауважити, що нові сусіди одразу не сподобалися мешканцям будинку. Особливо Іван.
У квартирі він влаштовував гучні гулянки, вештався п`яним по під`їзду і надокучав мешканцям. Але й це ще півбіди, бо Климчук, як стверджують сусіди, часто бив та виганяв з оселі дружину, і їм відтак доводилося рятувати її від гніву чоловіка. Спокійній та лагідній Ользі було соромно за себе та за чоловіка, і вона покірно зносила усі знущання благовірного, які той влаштовував після чергової пиятики.
Версія убивці
Про те, що з Ольгою Павлецькою трапилася біда — її хтось сильно побив, і вона впродовж кількох днів не може піднятися з ліжка, — першими довідалися родичі. Вони відразу ж здогадалися, у чому річ, і тому негайно викликали міліцію. Однак на допиті Іван стверджував, що цього разу до своєї дружини він і пальцем не торкався. За словами чоловіка, коли він повернувся додому, то застав жінку побиту. Вона напівпритомна лежала роздягнутою на підлозі. Руки й обличчя були у синцях. Поруч валялися молоток та палиця зі слідами крові — ймовірні знаряддя знущань.
Тоді він нібито підняв Ольгу, поклав її на ліжко, впродовж кількох днів доглядав за нею, а коли хворій стало значно краще, викликав її родичів. Згодом всі разом відвезли нещасну до лікарні. Чоловік настійливо переконував правоохоронців, що з його жінки познущався сусід Микола П., який спочатку зґвалтував її, а потім, аби замести сліди злочину, вирішив убити. Працівники органів правопорядку спочатку не відкинули версію Климчука. Проте згодом, опитавши потерпілу та свідків, вони відтворили іншу картину злочину. Зовсім відмінну від тої, яку описав Іван Климчук.
Важливі свідки
— Коли я приїхала на Левандівку, — розповіла слідчому Лілія Р., родичка Павлецької, — Ольга була вся у синцях і ледь ворушила губами. Вона мене навіть не відразу впізнала. Пересилюючи біль, жінка сказала, що її побив чоловік, але за що — не знає. Тоді я звернулася до Івана. Він зауважив лише, що дружина його зрадила, і тому з нею не хоче більше жити. А коли я сказала, що викличу міліцію, почав благати, аби не робила цього, бо його посадять. Згодом у кухні мені на очі потрапила палиця із закривавленим цвяхом. Я запитала Климчука: “Ти нею бив жінку?” “Так”, — відповів він.
Схожі покази дали й інші родичі потерпілої. Скажімо, племінниця Павлецької у лікарні, де перебувала потерпіла, чула, як Іван просив тітку нікому не говорити, що це він її катував. Окрім родички, свідками цих умовлянь були й сусіди Ольги по палаті та її лікар.
Згідно з висновками експертів, Ольга Павлецька отримала надто важкі травми. Медики діагностували забій головного мозку, внутрішньо-мозкову гематому, синці на лівому плечі, стегні та на обох гомілках. Якби чоловік після побоїв одразу викликав “швидку”, то життя жінки можна було б іще врятувати. Однак до лікарів Ольга потрапила занадто пізно.
Закономірний фінал
Показово, що під час допитів і на суді Іван й далі категорично заперечував свою провину. Наполягав на тому, що усе це лихо накоїв сусід. А він, якщо й винен у чомусь, то лише в тому, що не надав своєчасно допомоги своїй коханій. Утім, Залізничний суд критично поставився до показів підсудного, зокрема й щодо звинувачень на адресу Миколи П. Представники Феміди не взяли до уваги і покази Климчука, в яких він заперечував свою вину — їх спростували заяви потерпілої, свідків та інші докази.
Таким чином, Залізничний суд визнав Климчука винним за статтею 121 ч. 2 Кримінального кодексу (умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення) і засудив до 8 років позбавлення волі. Адвокат та підсудний, щоправда, цей вирок сприйняли як незаконний і подали касаційну скаргу. Апеляційний суд, який нещодавно відбувся у Львові, своєю чергою переглянув справу Климчука і вирішив перекваліфікувати його дії зі ст. 121 на 119 ч. 1 (вбивство через необережність) та призначив покарання 5 років позбавлення волі.
Євген ЛАДИЖЕНСЬКИЙ, “Україна і час”