Першого травня десять країн “нової хвилі” стали повноправними членами Європейського Союзу. Серед них – майже тримільйонна Латвія. Як вплине розширення ЄС на зовнішньополітичні інтереси України, якій наразі членство в ЄС “не світить”. Чи не з’явиться нова завіса (Богу дякувати, хоч не залізна) на межі Євросоюзу? Про це ми вирішили поговорити з нашим земляком – Надзвичайним і Повноважним Послом України у Латвійській республіці Мироном Янківим.
– Мироне Дмитровичу, вам пощастило перебувати у Латвії у надзвичайно цікавий і доленосний період її новітньої історії. Наприкінці березня країна стала членом НАТО, 1 травня влилася в Європейський Союз. Як цей період переживають самі латиші, які їх настрої? І як це позначиться на інтересах України?
– Уся Латвія довго очікувала цих доленосних для неї дат. І вступ до НАТО та до ЄС сприйнято з величезним задоволенням та натхненням. Звичайно, латиші усвідомлюють, що необхідно докласти значних зусиль і реалізувати величезну кількість програм, щоб стати врівень з провідними державами ЄС, насамперед в економічному плані.
Без сумніву, новий статус Латвії передбачає певні зміни у стосунках з Україною. Насамперед, певний дискомфорт появиться в економічних відносинах з огляду на те, що з 1 травня денонсовано угоду про вільну торгівлю. Ми до цього готувалися, йшли відповідні переговори як у двосторонньому форматі, так і в Брюсселі. Україна в цьому питанні займає не пасивну, а власне активну, небайдужу позицію. Зараз готується спільний план дій Україна – ЄС, який, на наше переконання, має бути короткостроковим і містити чіткі сигнали про євроінтеграційну перспективу України.
Але ми не передбачаємо значного спаду товарообігу між Україною і Латвією — можливо до 5%, і то лише в короткостроковій перспективі, після чого має настати значне зростання. А відносини у гуманітарній сфері, навпаки, пожвавлюватимуться.
Ми передали латвійській стороні проект угоди про економічне, промислове, науково-технічне співробітництво, який відповідає вимогам Єврокомісії і підтриманий латвійською стороною. Робота посольства – мінімізувати ризик можливих негативних для України наслідків розширення ЄС. Хоча латвійська сторона, розуміючи це, вже відстояла квоти на постачання українського металу на латвійський ринок, які будуть не меншими, ніж до розширення ЄС.
Латвія готова стати для України “трампліном” для подальшого стрибка в інші країни Північної Європи. Латвія надалі відіграватиме провідну роль у країнах Балто-Скандинавського регіону, тому Україні доцільно проявити надзвичайну активність саме в цьому напрямі. Саме цим питанням буде відведено головне місце на черговому засіданні українсько-латвійської міжурядової Комісії з питань торговельно-економічного співробітництва, яка має відбутися в червні у Києві.
Щодо НАТО, то ми розглядаємо вступ балтійських країн до Альянсу як фактор зміцнення безпеки в регіоні. Якщо враховувати активне співробітництво нашої держави з НАТО, то членство дружньої нам Латвії у цій організації відкриває, на мою думку, нові перспективи співпраці як у форматі Україна-НАТО, так і у двосторонньому вимірі.
– Наскільки, на вашу думку, Латвія відповідає економічним стандартам Європейського Союзу?
– Приблизно з 2000 року в Латвії тривав так званий підготовчий період, було дано відповідні “домашні завдання”. Країна за цей період мала насамперед привести усю законодавчу базу до стандартів ЄС, підігнати під ці стандарти усі інші сфери. Це вона зробила, тобто в повному обсязі виконала копенгагенські критерії. Отже, Латвія до вступу в ЄС підійшла підготовленою і, думаю, буде користати з тих переваг, які надає проживання під одним європейським дахом.
– Розкажіть, які переваги і які недоліки матиме Латвія вже як член ЄС?
– Латвія вливається у великий зовнішньоекономічний простір – людський потенціал понад 300 мільйонів осіб. Знімаються усі бар’єри для переміщення капіталів, інвестицій, робочої сили, тобто отримується доступ до “чотирьох свобод”. Це дає можливість брати участь у міжнародному поділі праці в рамках європейського виміру. Латвія матиме можливість скористатися з міжнародних фондів, які призначені для того, щоб вирівнювати економіку країн-членів ЄС, піднімати депресивні території, проводити реформи у сфері місцевого самоврядування. Лише зі структурних фондів ЄС у 2004-2006 рр. Латвія отримає понад 625 млн. євро. Проте слід враховувати і жорстку конкуренцію на світових ринках. Особливо в сільському господарстві. В рамках єдиної аграрної європейської політики існує жорстке квотування. І тут новим членам буде несолодко. Діє також жорсткий фітосанітарний контроль за проходженням продукції. Усі підприємства Латвії повинні відповідати цим фітосанітарним стандартам. А це додаткові затрати, які вплинуть на вартість продукції. Але в цілому, без сумніву, є значно більше плюсів і можливостей для латвійського суспільства. Як свідчать експертні оцінки, в країнах нової десятки можна прогнозувати новий економічний бум, за умови стабільної політичної ситуації.
– Якщо подивитися на досвід країн Балтії, на те, як швидко вони привели законодавство до європейських стандартів, то це не забрало аж так багато часу. Технічно виглядає, що й Україна могла би досить швидко ці умови виконати. Інша річ, наскільки Європейський Союз готовий прийняти Україну, зважаючи, зрештою, і на цю десятку нових країн, яку треба “переварити”?
– Процес самої підготовки нових членів до вступу в ЄС, приведення норм їхнього життя до вимог ЄС тривав близько 10-ти років. Україна за людським потенціалом, за територією дорівнює показникам усіх країн нової десятки. Припускаю, що Європа стратегічно ще не готова вести переговори про членство України в ЄС. Ще невідомі наслідки процесу теперішнього розширення… Проте Україна активно працює з євроструктурами в напрямі інтеграційних процесів. Як уже зазначав, завершується підготовка плану дій Україна – ЄС. Перед ЄС Україна ставить питання, що цей план має бути короткотерміновий. Більше того, у ньому має бути відображено не тільки євроінтеграційне прагнення України, а й відповідний чіткий сигнал з боку ЄС. Результатом реалізації цього плану дій мало б стати створення зони вільної торгівлі України з ЄС. Ми хочемо якнайшвидше стати асоційованим членом ЄС, а далі ми доведемо Європі, що зможемо стати повноправним членом Європейського Союзу.
– Але країни, що зараз стали членами ЄС, пройшли процес вступу до НАТО.
– Київ є надзвичайно активним у переговорному процесі і прагне стати членом і НАТО, і ЄС. Щодо вступу в НАТО ми дуже близькі: у плані реформування збройних сил і участі у миротворчих операціях. За словами натовських представників, готовність України стати членом Альянсу є на порядок вищою, ніж готовність тих країн, які увійшли до НАТО наприкінці березня ц.р.
– Який рівень життя в Латвії? Якими проблемами живе пересічний латиш?
– У Латвії швидкими темпами підвищується життєвий рівень. Середня зарплата становить приблизно 400 доларів, прожитковий мінімум – 160 дол. США. Це дає можливість розвивати сферу обігу. Показником є наявність великої мережі супермаркетів. Латвія йде до міцної, стабільної економіки. І це незважаючи на те, що великі підприємства, які діяли за часів Радянського Союзу, практично не працюють. Хоча Латвія зараз відроджує фармацевтичну, текстильну, машинобудівну промисловість. Відроджується відома колись косметична фірма “Дзінтарс”. Звичайно, є ще проблема в розвитку депресивних регіонів. Але власне вступ до ЄС надасть їм нового імпульсу для розвитку.
– На чому тримається економіка Латвії: дрібний, середній бізнес, державні підприємства, інвестиції?
– Переважно це сфера послуг, в якій створюється близько 70 відсотків ВВП країни, а також малий і середній бізнес.
– Які держави найбільше інвестують економіку Латвії?
– Це країни ЄС: Швеція, Німеччина та Данія, а також балтійські держави. Зараз велику активність проявляє Литва, яка інтенсивно інвестує будівництво супермаркетів. В економіку Латвії інвестовано понад 2,5 млрд. дол. США. На цьому фоні досить непогано виглядає й українсько-латвійське інвестиційне співробітництво. В економіці України майже 72 млн. дол. США. З України в економіку Латвії інвестовано майже 14 млн. дол. США. За цим показником Україна посідає 17-ту позицію. Левова частка українських інвестицій – це фінансово-банківський сектор. У Латвії діють чотири комерційні банки з українським капіталом.
– На початку розмови ви сказали, що співпраця між нашими країнами у гуманітарній сфері буде пожвавлюватися. Розкажіть, якою вона є сьогодні? Відомо, що серед країн Балтії в Латвії найпотужніша українська діаспора. Будь ласка, декілька слів про неї.
– У соціальній і гуманітарній сферах українсько-латвійські відносини можуть служити взірцем. Як приклад можна назвати угоду щодо співробітництва у пенсійній сфері, яка серед іншого передбачає взаємне зарахування трудового стажу. Зі вступом Латвії до ЄС наші угоди із соціальних питань не втратили сили, оскільки відповідають чинним нормам європейського законодавства.
Максимально намагаємося сприяти українській діаспорі у Латвії. Передовсім це підтримка розвитку української середньої школи в Ризі. Це унікальний навчальний заклад, до речі, єдиний у країнах СНД та Балтії. Українська школа на сьогодні певною мірою виконує функції інформаційного та об’єднувального центру української діаспори в Латвії. Проводимо також роботу щодо створення Центру україністики на філологічному факультеті Латвійського університету. Понад 100 студентів університету Латвії відвідують лекції з української мови і літератури. Хотілося б, щоб вищі навчальні заклади України активніше співпрацювали з Латвією. Я хотів би особисто подякувати ректорам Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка та Київського педагогічного університету ім. М.Драгоманова, які відгукнулися на пропозицію щодо співробітництва. На жаль, не отримали відповіді на наше звернення про допомогу в реалізації цих важливих ініціатив від Львівського національного університету ім. І.Франка…
Щодо української діаспори, то до війни вона була нечисленною – приблизно від півтори до двох тисяч осіб. Найбільше українців приїхали до Латвії після війни. Це була технічна інтелігенція, яка приїжджала на великі підприємства, які тоді тільки розбудовували. Ще одна хвиля українських емігрантів – це заробітчани, які приїжджали до Латвії за радянських часів з так званих трудонадлишкових регіонів – переважно з Чернігівщини та регіонів Західної України. Приїжджали на лісорозробки, на сільськогосподарські роботи і пов’язали свою долю із Латвією. Іншу частину складають родини колишніх офіцерів Радянської Армії, які вийшли на пенсію і залишилися в Латвії. Приблизно тридцять тисяч українців – це половина діаспори – живуть нині у Ризі. Українська діаспора за кількістю є третьою після російської і білоруської. За часів незалежності України до Латвії емігрувало дуже мало наших земляків. На сьогодні в Латвії функціонує більше десяти українських культурно-просвітницьких товариств. Зараз вони проводять роботу з організації Ради українських товариств, що координуватиме їх діяльність. Наша діаспора дуже активна в культурному житті Латвії, проте пасивна в політичних та соціальних питаннях. З найближчих планів ми хочемо цього року провести в Латвії український тиждень, приурочивши його до святкування Дня Незалежності. У цьому ми розраховуємо на допомогу української сторони.
– Як ви влаштувалися в Ризі, які у вас умови проживання? Як виглядає українське посольство?
– Все відповідає стандартам життя посла європейської держави. Я відвідав усі посольства, акредитовані в Латвії, і за українське мені не соромно. Наше приміщення, яке є власністю України, розташоване у фешенебельному дипломатичному кварталі Риги.
– Як часто згадуєте Львів, чи спостерігаєте за тим, що відбувається у Львові, як тут розгортаються політичні баталії? Чи спілкуєтеся зі своїм наступником Олександром Сендегою?
– Я, як посол України, представляю інтереси усіх регіонів України. Але, звичайно, Львівщина – це моя мала батьківщина, тому інформацію про регіон я сприймаю з особливим трепетом. І мені небайдуже, що тут відбувається. Львів завжди був нелегким у політичному плані. Я хотів би побажати Олександру Сендезі, його команді з честю та гідністю нести весь тягар влади.
Наталія БАЛЮК
