Під час візиту до Канади президент України Володимир Зеленський виступив у парламенті. Спікер парламенту Ентоні Рота запросив на засідання також 98-річного українця Ярослава Гунька. Через це спалахнув скандал, після якого спікер подав у відставку.
Причиною скандалу стало минуле Ярослава Гуньки, оскільки він є ветераном дивізії Ваффен СС «Галичина», яка воювала на боці нацистів у Другій світовій війні. Розповідаємо, що відомо про дивізію, самого Гунька і деталі скандалу.
22 вересня під час засідання парламенту з нагоди візиту президента України Володимира Зеленського спікер парламенту Етоні Рота окремо привітав 98-річного Ярослава Гунька. Він відрекомендував його як українського та канадського ветерана Другої світової та назвав героєм, який служив у Першій українській дивізії й «воював за незалежність України проти російських агресорів тоді та продовжує підтримувати армію сьогодні». Ентоні Рота подякував Ярославу за службу. Після цього парламент вітав чоловіка оплесками.
Канадський Центр у справах Ізраїлю та євреїв (The Centre for Israel and Jewish Affairs, CIJA) відреагував, наголосивши, що ветеран Гунька воював на боці 14 дивізії Ваффен нацистських військ СС, а ці війська буцімто брали активну участь у геноциді євреїв.
Канадський прем’єр-міністр Джастін Трюдо перебував у цей час разом із президентом Зеленським у парламенті.
Вибачення та відставка
Ця ситуація призвела до політичного скандалу в Канаді, яка завершилась відставкою спікера парламенту.
«Я повинен залишити посаду спікера. Я повторюю свій глибокий жаль», – заявив він.
Спікер Палати громад канадського парламенту Ентоні Рота також вибачився за запрошення 98-річного Ярослава Гуньки.
У заяві Роти сказано, що він єдиний несе відповідальність за появу Гуньки перед парламентарями, канадським прем’єром і Зеленським. «Ніхто, включаючи колег-парламентаріїв та делегацію України, не знав про мій намір і про мої висловлювання до того, як я їх вимовив», – сказано в тексті.
«Згодом мені стало відомо про більше інформації, яка змушує мене шкодувати про своє рішення», – сказав Рота, додавши свої «найглибші вибачення» єврейським громадам.
Згодом прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо перепросив від імені держави за запрошення до парламенту ветерана дивізії СС «Галичина». Трюдо заявив, що він і всі присутні в парламенті Канади «глибоко шкодуємо про те, що стояли й аплодували» 98-річному ветерану СС «Галичина» Ярославу Гуньці.
«Це було жахливим збуренням пам’яті мільйонів людей, які загинули під час Голокосту», – цитує премʼєра CBC.
Обурення Польщі
Заступник міністра закордонних справ Польщі Аркадіуш Мулярчик назвав ганебним вшанування канадським парламентом 98-річного ветерана дивізії СС «Галичина» Ярослава Гуньки.
«Вшанування канадським парламентом українця, який воював у лавах СС “Галичина” було ганебним і вказує на великий брак знань про Другу світову війну», – цитує версію Мулярчика Європейська правда.
«Це ганьба, що посадовці канадського парламенту не були свідомі історичних фактів стосовно Waffen SS. Це яскрава демонстрація прогалин у знанні історії Другої світової війни», – додав він.
За словами Мулярчика, у закордонних поїздках він часто стикається з нерозумінням того, що діялося в Східній Європі під час Другої світової війни.
«Небагато людей знають про втрати Польщі і про той факт, що Польща не отримала за них відшкодування», – зазначив дипломат.
«Мені сумно через брак знань, який мав місце в Канаді», – сказав Мулярчик, але зауважив, що ситуація в цілому може допомогти Канаді стати союзником Польщі у справі вимагання репарацій від Німеччини.
Що відомо про дивізію «Ваффен СС» «Галичина»?
Дивізія «Галичина», або 14-а гренадерська дивізія фронтових військ СС «Галичина», була створена 28 квітня 1943 року для бойових дій на фронті поруч з Вермахтом і входила у склад військ «Ваффен СС» Німеччини у 1943–1945 роках. Вона була однією з двох десятків дивізій СС, створених з іноземців, що жили не лише у союзних з Німеччиною державах, але і на окупованих територіях.
Радіо Свобода пише, що ініціатором створення дивізії був губернатор Галичини бригаденфюрер СС Отто Вехтер. За рішенням Гіммлера, дивізія не мала права мати назву «українська», щоб не пропагувати ідею незалежності України. Її назвали «галицькою», бо складатися з жителів колишніх австрійських територій Галичини. Сучасний державний герб України – «тризуб» – був тільки на прапорі дивізії, а основною відзнакою дивізії став «галицький лев».
Створення дивізії вітав керівник Українського центрального комітету, професор Володимир Кубійович та Українська греко-католицька церква, яка отримала право надсилати до неї своїх капеланів. Мельниківське крило Організації українських націоналістів, ОУН(м), закликало молодь вступати до лав дивізії, розглядаючи це формування як можливість для збройної боротьби проти СРСР. Офіційно бандерівське крило ОУН(б), виступало проти формування дивізії та навіть закликало не вступати до лав дивізії, хоча чимало членів організації з часом опинилося серед дивізійників.
Рядовий та найнижчий командний склад комплектувався з українців-галичан, командні посади від командиру батальйону та вище до 1945 року переважно обіймали німці. Командиром дивізії призначили бригадефюрера СС Фріца Фрайтаґа, начальником штабу – майора Вольфа Гайке, представником Бойової управи – сотника Дмитра Паліїва.
Вербуючи галичан до дивізії, німецькі пропагандисти та уповноважені Військової Управи переконували, що йдеться про боротьбу, разом із німцями, проти найнебезпечнішого ворога української нації – більшовиків і на боротьбу за Україну.
У травні-червні 1943 року зарахували у дивізію 13 тисяч, у листопаді було додатково призвано ще 6 тисяч, у навчальні табори відправили 17 200 осіб. Певну частину вояків до «Галичини» мобілізували примусово.
Для вишколу дивізійників було організовано 45 таборів, розташованих у Польщі, Франції, Голландії, Німеччині. Головною базою був спочатку табір у Гайделяґері, а згодом – у Нойгаммері.
У липні 1944 року дивізія у складі 13-го армійського корпусу 4-ї танкової армії групи армій «Північна Україна» брала участь у битві під Бродами проти досвідченої Червоної армії. У боях під Бродами вона зазнала повного розгрому – з 11 тисяч українських дивізійників загинули близько 8 тисяч. Вийшли з оточення лише близько 3 тисяч, з яких близько 1,5 тисячі під німецьким командуванням відступили у напрямку Закарпаття. Значна частина тих, хто вижили, вступили в Українську повстанську армію (УПА).
Після перекомплектування дивізію відправили до Словаччини, де вона брала участь у боротьбі зі словацькими партизанами. З осені 1944 року по травень 1945 року її підрозділи брали участь в бойових діях у Словаччині, Словенії, Австрії.
Після капітуляції Німеччини дивізія в італійському Ріміні здалася у полон англо-американським військам і була інтернована. Після 1948 року дивізійників прийняли у Британії, США, Канаді, Австралії, Аргентині та інших країнах.
Нюрнберзький процес, який відніс до СС і війська СС, а не лише каральні органи, такі як загальна СС, з’єднання СС «Мертва голова» та інші поліцейські спецслужби, визнав злочинною не всю структуру СС, а лише «групу, яка складалася з тих осіб, яких було офіційно прийнято в члени СС», «людей, які були особисто замішані як члени організації у вчиненні злочинів, за винятком однак тих осіб, які були призвані в цю організацію державними органами, причому таким чином, що вони не мали права вибору, а також тих осіб, які не вчиняли подібних злочинів».
Доказів скоєння вояками дивізії СС “Галичина” воєнних злочинів Нюренберзький трибунал не знайшов.
Після закінчення Другої світової війни, протягом років лунали звинувачення у скоєнні воєнних злочинів вояками дивізії, зокрема проти поляків та євреїв.
На вимогу Фонду Візенталя та деяких членів парламенту Канади в 1986 році для розслідування фактів можливої присутності у Канаді воєнних злочинців, в тому числі вихідців з України та країн Балтії, була створена так звана Комісія Дешена.
За результатами вивчення архівних матеріалів і допиту свідків у Канаді й Західній Європі комісія підготувала звіт, в якому жоден із емігрантів-колишніх учасників дивізії «Галичина» не був визнаний винним у скоєнні воєнних злочинів під час Другої світової війни.
Серед українських істориків переважає думка, що доля дивізійників була скоріше трагічною, аніж героїчною.
Проте праворадикальні організації не припиняють спроб героїзації цього з’єднання, чим допомагають російській пропаганді, яка використовує приналежність дивізії «Ваффен СС» «Галичина» до злочинної організації СС і звинувачує українські націоналістичні організації у поширенні ідей фашизму.
Хто такий Ярослав Хунка (Гунька)
Ярослав Гунька народився в Урмані на Тернопільщині в 1925 році, тоді це була Польська Республіка. Він вчився у гімназії в Бережанах і зараз є почесним громадянином міста.
Як пише BBC, у 18 років він пішов добровольцем до 14-ї гренадерської дивізії СС «Галичина».
У 1944 році Гунька був залучений до бойових дій проти військ Червоної армії на східному фронті Другої світової війни.
Після закінчення Другої світової війни в Європі Гунька оселився у Великій Британії та приєднався до Об’єднання українців. У 1951 році він одружився з Маргарет Енн Еджертон, а через три роки подружжя емігрувало до Канади, оселившись у Торонто. Вони виховали двох синів – Мартіна та Пітера.
Після закінчення технічного коледжу Гунька працював в авіаційній промисловості, був інспектором авіабудівній компанії De Havilland.
Станом на 2022 рік Гунька жив у Норт-Бей, Онтаріо, і їздив до Великого Садбері, щоб протестувати проти російського вторгнення в Україну.
Що сказала комісія Дешена
У 1985 році у Канаді на вимогу парламенту створили комісію із розслідування у справах воєнних злочинців, в тому числі вихідців з України та країн Балтії. Її скорочено назвали комісією Дешена.
Комісія аналізувала архівні матеріали, проводила слухання та допит свідків у Канаді і Західній Європі, однак не отримала доступу до свідчень і документів з СРСР чи її союзників.
У кінці 1986 року комісія завершила своє розслідування і представила уряду рекомендації щодо судового переслідування кожного з підозрюваних.
Серед її головних висновків:
- висунення колективного звинувачення проти дивізії СС «Галичина» як групи — недоцільно, а сама участь у ній не є достатньою підставою для переслідування;
- усі члени дивізії пройшли перевірку перед еміграцією до Канади;
- звинувачення у військових злочинах проти дивізії СС «Галичина» не були доведені;
- не існує підстав для позбавлення громадянства Канади та депортації колишніх членів дивізії.
П.С. На жаль, ані Президент України Володимир Зеленський, ані інші українські високопосадовці держави так і не спромоглася вказати на факти, що Ярослав Гунька пройшов ретельну перевірку, і всі злочини нацизму проти євреїв і поляків, які йому, а також дивізії СС «Галичина» приписують, не були доведені. Проте, в умовах відкритої війни з рашистами відсутність реакції керівництва України може бути стратегічно виправданим. Адже скандал довкола Ярослава Гуньки активно розкручують рупори кремля, які будь-якими методами намагаються послабити позиції підтримки України наративами про українських нацистів.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Ольга ДЕНИСЯКА