Уповноважений президента України з прав дитини Микола Кулеба про те, що сурогатне материнство – це «експлуатація жінки, рабство, на яке вона погоджується через бідність».
«Останніми роками тема сурогатного материнства в Україні потрапляє в гучні міжнародні скандали. Відмова від дітей з інвалідністю або їхній обмін на «якісну дитину», продаж дітей іноземцям, «масове» скупчення немовлят в готелі через карантин – все це результат неконтрольованого бізнесу, через який страждають діти.
Комерційне сурогатне материнство спрямоване на задоволення інтересів клієнта, який по суті купує дорогий товар – дитину.
Після мого звернення стосовно заборони комерційного сурогатного материнства, я отримав купу повідомлень щодо того, що сурогатне материнство – це можливість, це технології, які дають людям шанс.
Реклама СМ, яка сьогодні всюди, «кричить» нам про радісних батьків і щасливі сім’ї. Але вона не говорить нам про те, хто насправді ховається за красивим рекламним буклетом. Є випадки, коли сім’ї – фіктивні, коли «подружжям» можуть виявитися і гомосексуальні пари, і ґвалтівники. Вона не говорить про те, що Україна взагалі не може контролювати, що стається з дітьми, яких вивозять закордон. Про ставлення до самої жінки, адже по суті це – експлуатація жінки. Рабство, на яке вона погоджується через бідність. І ніколи б не погодилася, якби не заробіток.
То де ж права жінки, яка народжує, і самої дитини?
Я просто викладу вам один із договорів, який підписує сурогатна мати перед наданням «послуги».
Пунктом 2.4 Обов’язки Сурогатної матері, жінка, яка підписує угоду, фактично потрапляє в рабство. Вона має звітувати за кожен свій крок, бути готовою зустрітися з генетичними батьками, коли вони цього забажають, не має права плавати, користуватися транспортом, зобов’язана погоджувати всі свої дії.
Згідно з договором, сурогатна мати не має права на дитину, яку народила. Вона зобов’язується передати дитину відразу після пологів (пункт 2.4.25) акушерці. А у випадку, якщо батьки від цього відмовляться, вона вимушена віддати дитину в державну установу.
При цьому вона не має права на інформацію щодо генетичних батьків – хто вони, де буде жити дитина. І зобов’язуються не шукати дитину після народження (згідно з пунктом 2.4.26)
Згідно з пунктом 4.11 сурогатна мати повинна повернути всі кошти, витрачені на неї потенційним батькам, якщо, на їх вимогу за відсутності медичних протипоказань (які виявляє ця ж клініка), відмовиться від переривання вагітності.
Такий формат «передачі» дитини перетворює дитину на об’єкт договору, на товар, за який платять. А якщо «товар» не підходить – договір передбачає можливість його позбутися.
Зокрема, «відхилення від норми» трактується ним як «наявність вроджених та/або спадкових захворювань, інших патологій, вад розвитку Дитини або будь-які недоліки у здорової Дитини, як, наприклад, недоліки ваги, росту тощо». Тобто через те, що дитина менше важить, від неї можуть позбутися?
Це не можливість для бездітних пар. Це заробляння грошей на торгівлі дітьми.
А як почуває себе така мама? Жінка, яка 9 місяців виношує дитину, яка позбавлена права на неї, на інформацію щодо того, де вона і що з нею?
2.4.43 Сурогатна мати погоджується не доглядати за власною дитиною, якщо в дитини буде інфекційна хвороба, а також за потреби змінити її місце проживання з 7 місяця вагітності.
Чи хтось цікавився, як почувають себе діти сурогатної матері? Як мамина вагітність, яка потім зникає, впливає на них?
Жінка – це по суті інкубатор, який не має права на власне тіло. Хтось говорить про те, що сурогатна мама – робить добре діло. Погоджується допомогти іншим. Читаючи цей договір, чи погодиться жінка, яку не змусили обставини, на таку «добру справу».
Раніше Львівський портал повідомляв про ситуацію з півсотнею немовлят, народжених в Україні сурогатними матерями для іноземців. Малюки тимчасово перебувають у київському готелі, оскільки через закриття кордонів їх не можуть забрати батьки.
Після розголосу цієї ситуації католицькі єпископи опублікували заяву із закликом заборонити сурогатне материнство в Україні.
Фото: ВВС
Соломія Головіна