Уляна Супрун: «Сподіваюсь, що Україна матиме план, а не просто дозволить усім вийти з карантину»

Колишня міністрка охорони здоров’я Уляна Супрун після своєї відставки не повернулася в США, де народилася і прожила більшу частину свого життя. Вона залишилась в Україні і продовжила діяльність як громадський діяч, ставши співзасновником ГО «Arc.UA».

Зараз, у час пандемії коронавірусу, Уляна Супрун не залишається осторонь тих викликів, із якими щодня зустрічаються Україна. Львівський портал розповідає, що ексочільниця МОЗ думає про національну стратегію боротьби з COVID-19, коли науковці можуть винайти вакцину, як пережити карантин і що чекає українців після виходу з нього.

Про лікування коронавірусу

Зараз немає лікування COVID-19, лише можна зменшити симптоми або підтримати організм до того моменту, щоб він самотужки поборов хворобу. Варто також розрізняти поняття: Sars-Cov 2 – це назва самого вірусу. І ті люди, які його мають, є інфіковані вірусом. А ті, які вже мають симптоми і мають підтверджену хворобу, – це якраз COVID-19.

Так, у світі випробовують декотрі ліки. Але поки немає нічого, що могло би вилікувати від коронавірусу. Деякі препарати показали, що зможуть пришвидшити одужання або поліпшити стан важкохворих. Деякі з цих ліків є противірусні, проти малярії, навіть пробують лікувати плазмою тих людей, які вже захворіли. Її передають іншому хворому і дивляться, чи ті антитіла йому допоможуть. Але багато з усього цього роблять експериментально. І важливо, щоб Україна долучилася до тих клінічних досліджень, щоб ми стали частиною світової науки, аби дізнатися, чи ті ліки справді працюють.

Немає якоїсь магічної пігулки, яка вилікує від коронавірусу. То що ми можемо вдіяти? Банально, але повинні зробити все максимально від нас залежне, щоб не хворіти. Профілактика – завжди найкращий спосіб. Потрібно часто мити руки, дотримуватись соціальної дистанції, дезінфікувати поверхні та дотримуватись всіх інших рекомендацій МОЗу і Центру громадського здоров’я.

Тестування як елемент національної стратегії

Я читаю багато наукових статей зі всього світу. Медики кажуть, що швидше ніж до кінця 2020 року вакцини від коронавірусної інфекції не буде. Ліків теж поки нема, але було б дуже добре, якби винайшли хоча б ті, які зменшують летальність чи скорочують перебіг самої хвороби.

Більшість країн світу передбачають, що буде спад коронавірусу. Проте коли люди почнуть виходити з карантину, то рівень захворюваності знову зросте. Так, він не буде таким стрімким як зараз, бо медики зможуть краще контролювати ситуацію, буде більше тестувань, але все-таки хворіти люди будуть. Щодо України зараз, то думаю, що захворюваність збільшуватиметься ще десь орієнтовно місяць. Але нам потрібно робити тести, якщо цього не буде, то ми не знатимемо реальної картини.

За що я переживаю? Боюся, що Україні вдається контролювати ситуацію з коронавірусом лише завдяки карантину. Ми не робимо обширних тестувань. І коли ми всі масово вийдемо на вулицю, вірус може дуже легко поширитись. Тому я й говорю, що у боротьбі з COVID-19 важливий не лише карантин, а й тестування. Воно є частиною стратегії найбільш успішних країн, де є менша летальність, а хвороба у людей протікає більш спокійно. Так роблять і в Німеччині. Там з самого початку людей ізолювали і дуже багатьом робили тести. При цьому чимало осіб мали позитивний результат, але загалом летальність у Німеччині є низькою.

Але варто розуміти, що ізоляція – це коли людина перебуває сама у приміщенні і не контактує більше ні з ким. Натомість людям, які приїжджали в Україну з-за кордону, казали ізолюватись. Вони думали, що мають закритися вдома, тому запрошували до себе гостей і передавали вірус. В нас самоізоляція була не до кінця роз’яснена. В інших країнах пояснювали трохи краще або ж навіть фізично ізолювали таких людей. У нас була дуже невдала спроба ізоляції у Нових Санжарах.

Також ми всі бачили, що було на кордоні з Польщею, там 100% ніхто не дотримувався дистанції. Море людей прийшли і невідомо куди пішли, де вони зараз є, чи був хтось взагалі інфікований? Тестування ж не робили, міряли лише температуру, але інфіковані можуть до 5 днів не мати симптомів. Більше того, 80% людей можуть взагалі безсимптомно переносити коронавірусну інфекцію, тобто можна навіть не знати, що ти був хворий. От чому так важливо робити тестування.

Про боротьбу Львова з COVID-19

Я слідкую за тим, як області реагують на ситуацію. Знаю, що Львів спілкувався з людьми з Чернівців, де власне був перший спалах коронавірусу, а також із Києвом. Це дуже добре, що ви тестуєте багатьох людей, в тому числі й контактних. Тоді ці особи можуть ізолюватися і не передавати вірус іншим.

Також потрібно розуміти, які люди є інфіковані, а які вже захворіли. Бо є люди, які підхопили інфекцію, але не мають симптомів, тому можуть її передавати іншим. У Львові роблять скринінг швидкими тестами тим, хто найбільше контактує з іншими людьми. Тому якщо з’ясовується, що вони є інфіковані, потрібно їх ізолювати і надати необхідну допомогу.

Важливо не просто сидіти на карантині, а знаходити інфікованих та ізольовувати їх. Якщо ж цього не робити, то, вийшовши з карантину, ми можемо захворіти всі.

Життя продовжується

Думаю, що причина обмежень на прогулянки – це недотримання дистанції. У нас в Києві люди, гуляючи в парках, занадто наближалися одне до одного. Якби ми всі дотримувалися дистанції у 2 м, можливо, все було б по-іншому. У Швеції, наприклад, взагалі немає жодних карантинних заходів, але держава сказала: дотримуйтесь дистанції. І всі громадяни це роблять навіть коли чекають на автобус.

Я вважаю, що ми повинні виходити гуляти, але суворо дотримуватись встановлених правил. Двом людям можна вийти погуляти, батькам із дітьми. Проходити парком, коли кудись ідеш, – це нормально. Інша справа, коли люди збиралися там компаніями на шашлики. Але кожне місто має якісь свої правила, адже термін «публічне місце» в законодавстві чітко не є визначений. В Києві кажуть, що і вулиця, і парк є публічним місцем, треба мати маски. Думаю, що поліція не буде зупиняти тих людей, які рухаються парком кудись. А з тими, хто буде там збиратися по 10-15 людей, стояти на одному місці, це буде проблематично.

Думаю, ви теж помічали, як люди на вулиці дивляться одне на одного з підозрою, мовляв, чого ти кашляєш? Вони оминають таку особу, ігнорують її. Звісно, люди бояться, бо не до кінця розуміють, що ж зараз відбувається. Також немає скоординованої комунікації на рівні державних структур, а наші медії з хайпом пишуть про всі події щодо коронавірусу. Тому люди розгублені, не впевнені. Але я закликаю всіх і надалі продовжувати своє спілкування з іншими, але дистанційно. Говоріть телефоном, через Skype, Facetime, пишіть у Facebook. Сучасні технології дозволяють завжди бути на зв’язку.

Нещодавно їдучи повз парк на роботу на велосипеді, я бачила, як дві жінки гуляли зі своїми собаками. Вони спілкувалися, підозрюю, як завжди, але просто тримали відстань одна від одної. Знаю випадки, коли в США люди, які живуть у приватних будинках, виходять надвір і кожен на своєму подвір’ї п’є коктейлі та спілкується на відстані. Людина – істота соціальна і важливо, щоб ми та наші діти далі розвивалися, спілкувалися з іншими. Хай  і без близького фізичного контакту.

Про святкування Великодня

Звісно, Великдень – дуже велике свято для всіх християн. Але важливо розуміти: наша душа і тіло є з’єднані, без тіла душа у цьому світі не може жити. Тому зараз ми повинні захистити своє тіло так само, як дбаємо захист душі. І церква, і Бог будуть розуміти, що у цей непростий час ми не можемо робити ті речі, які вільно робили дотепер, щоб проявити нашу любов і нашу віру.

Ми знаємо, що Бог не хоче, аби ми ставили себе під загрозу, тому те, що робить Католицька церква (скасувала присутність людей у храмах під час великодніх богослужінь та фізичне освячення пасок, – ред), я вважаю, є правильним. Може, і ми цього року змусимо наших громадян святкувати трохи по-іншому. Взагалі зараз вся ідея в тому, щоб через рік ми всі разом могли святкувати Великдень. І якщо ми виживемо, тоді ми зможемо це зробити.

Міфи про коронавірус

Перший міф – це те, що клімат чи погода впливає на передачу COVID-19. Зараз ми маємо початок весни, а на південній півкулі світу – початок осені, тобто все йде до зими. Як бачимо, у нас є різна погода і що тут, що там люди хворіють. Тобто коронавірус – це не сезонна хвороба, тож ми не можемо надіятись на те, що з приходом тепла у нас її не буде. Ні, вона буде існувати далі.

Другий міф – промивання носа або горла сольовим розчином, який має допомогти не заразитися, бо нібито він змиває вірус. Це неправда. Таке полоскання може лише зменшити симптоми, але жодним чином цей розчин не змиває сам вірус.

Міф №3 – часте вживання частинку, цибулі і вітаміну С нібито унеможливлює зараження коронавірусом. Звісно, їсти часник, цибулю – це добре. Щодо вітаміну С, то ми отримуємо його із багатьох фруктів та овочів, тому насправді не потрібно його споживати додатково. Все це не змінює наш імунітет. Щоб його підсилити, необхідно збалансовано харчуватись, пити достатню кількість води, висипатись. Магічних пігулок, які допомагають зміцнити імунітет, теж нема.

Четвертий міф – коронавірус є в повітрі. Це неправда. Деякі люди через це навіть бояться провітрювати кімнати. Але все навпаки. Коли хтось чхає, то бактерії залишаються в повітрі, якщо приміщення не провітрити. Тому ми повинні регулярно провітрювати приміщення, а особливо зараз.

Поради медикам

Медики – це наші бійці на передовій, які зараз борються за наше життя. Дякую кожному із вас за те, що погодилися це робити. Як наші військові на сході, так само і ви нас захищаєте. Я вас дуже поважаю за це і бажаю здоров’я та успіхів у цій нелегкій роботі.

Пам’ятайте: перше, що має бути, – це самозахист. І це не означає, що ви є самолюбами. Якщо ви не можете захистити себе, то не зможете допомагати іншим. Використовуйте всі засоби індивідуального захисту, які є: рукавички, маски, захисні окуляри. Якщо їх нема, кажіть про це вашому меру. Впевнена, що у вашому місті знайдуться люди, які готові з цим допомогти.

Ординаторська у лікарні не має якогось магічного захисту від коронавірусу. Тому потрібно дбати про захист не лише, коли ви з пацієнтами, й коли ви спілкуєтеся між собою, адже лікар чи медсестра може бути інфікованою. Дотримуйтесь цього правила щодня.

Третє – це сім’ї медиків. Потрібно, аби волонтери допомагали сім’ям медиків, як це роблять для сімей військових. Можливо, саме той лікар, який зараз працює в посиленому режимі, був єдиним, хто допомагав своїм батькам, але тепер цього не може робити. То допоможіть ви, привезіть ви їм продукти.

Що далі?

Нам треба думати, як із часом поступово повертатися до нормального життя. Знаю, що Нідерланди зараз починають зменшувати карантинні заходи, через тиждень це зроблять в Австрії. Побачимо, як це буде виходити в них і тоді, можливо, ми зробимо й свій план. І я дуже сподіваюся, що цей план у нас буде, що все робитиметься поступово, а не просто всім відразу дозволять вийти з карантину.

У Німеччини є цікава ідея з цього приводу. Там збираються протестувати близько 100 тисяч людей, які або мали легкі симптоми коронавірусної інфекції, але при цьому жодного разу не проходили тест, або тих, у кого був позитивний тест, але не було симптомів. У всіх цих людей хочуть встановити наявність чи відсутність антитіл до Sars-Cov 2.

Якщо антитіла є, то це означає, що організм може боротися з інфекцією. Цих людей випустять з карантину, вони зможуть нормально пересуватися і працювати. Ті особи, у яких не буде антитіл, далі мають бути у якомусь карантині. Але це не означає, що вони мають сидіти вдома, просто ця категорія людей має бути більш захищеною.

Думаю, в Україні теж варто робити такі дослідження. Коли впаде рівень захворюваності, тоді, можливо, й ми подумаємо про тестування на антитіла. Першочергово такі тести я би це робила медикам, бо той, хто має антитіла, не може знову заразитися. Потім я б робила такі тести тим, хто має багато контактів з іншими людьми. І вже потім цей список осіб для тестування розширювати далі.

*Матеріал підготовлено на основі онлайн-трансляції з Facebook-сторінки Андрія Садового

Фото – з мережі Інтернет