У Дрогобичі закрили для екскурсій старовинну солеварню

У Дрогобичі закрили для екскурсій найдавніше в Україні підприємство – солеварню, закладену ще в 12 столітті. Представники туристичної галузі занепокоєні тим, що територію солеварні можуть продати під котеджну забудову, передає Укрінформ.

«Солеварня з січня 2020 року розриває з Туристично-інформаційним центром можливість проведення екскурсій. На нашу думку, це робиться для того, щоб «приспати» увагу до найпопулярнішого в місті туристичного об`єкта, а згодом приватизувати його й продати територію, що знаходиться в центрі міста, під котеджну забудову», – зазначив керівник дрогобицького Туристично-інформаційного центру Ігор Чава.

За його словами, коли з`явилася інформація про те, що солеварню хочуть знищити і на її місці побудувати котеджне містечко, дрогобичани об`єдналися в групи спротиву. Обговорювався збір коштів на викуп підприємства. У липні 2018 року було подано заявку на реєстрацію торгової марки «Дрогобицька сіль».

Нещодавно частину території солеварні було визнано нововиявленою пам’яткою археології, підприємство внесли до туристичної стратегії області. Це дещо загальмувало процес нищення солеварні.

Львівський портал повідомляв, що у грудні минулого року депутати Львівської облради, підтримали позицію жителів Дрогобича й висловили стурбованість щодо ймовірної приватизації Дрогобицької солеварні, що надалі може призвести до знищення підприємства.  Відтак обласна рада ухвалила звернення до Кабміну щодо передачі солеварні у комунальну власність територіальної громади Дрогобича.

Зазначимо, що метод видобутку солі на цій солеварні пропонують внести до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Безцінні поклади ропи, з якої виварюють найчистішу і найкориснішу сіль, сформувалися ще 15 мільйонів років тому, коли на цій території було море. З початком формування Карпат воно відступало й утворювалися лагуни, в яких кристалізувалася сіль. Грецькою вона називається «галіт». Є думка, що назва Галичини, яка постачала сіль в усі кінці Європи, походить від цього слова.

Процес видобутку тут не змінювався з 12 століття. Хіба що ропу піднімають на поверхню не відрами, як у давнину, а викачують насосами. Все інше – й відстійники, й методи виварювання залишилися такими ж, як у середньовіччі. Люди працюють у складних умовах і за низьку оплату. Проте згодні працювати й далі, щоб зберегти унікальне виробництво.