У середу, 22 липня, Львів попрощається з військовослужбовцями Андрієм Литвином, Богданом Лапоногом, Олексієм Коршиковим та Романом Шалапським, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Про це повідомили у пресслужбі мерії.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Андрія Литвина, Богдана Лапонога та Олексія Коршикова поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
Романа Шалапського поховають на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.
Львів’ян закликають долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Біографічні довідки захисників:
Львів’янин Андрій Литвин (10.01.1992 – 18.08.2024) навчався у ліцеї «Сихівський» Львівської міської ради, згодом – у ліцеї «Оріяна» Львівської міської ради. Після закінчення школи здобув професію кухаря-кондитера у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва».
Працював майстром з ремонтних робіт на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Андрій був доброю, щирою, сміливою та мужньою людиною. Його вирізняли щедрість, відповідальність, турботливість і готовність завжди прийти на допомогу. Любив риболовлю, збирання грибів, готування, фізичну працю, малювання та ремонт техніки.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому, Південно-Слобожанському та Луганському напрямках у складі 67-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
В Андрія Литвина залишилися батьки, сестра, племінники та бабуся.
Богдан Лапоног (21.04.1996 – 22.11.2025) – уродженець міста Києва. Навчався в ліцеї №85 міста Києва. Вищу освіту здобув у Національному медичному університеті імені Олександра Олександровича Богомольця на медико-психологічному факультеті.
Працював адміністратором у товаристві з обмеженою відповідальністю «Сицилійський дворик».
Зі слів рідних, Богдан був позитивною, впевненою в собі та цілеспрямованою людиною. Його вирізняли щирість, доброта, турботливість, спокій, урівноваженість, доброзичливість, вихованість, працьовитість, комунікабельність і відповідальність. Любив співати, захоплювався пішим туризмом у Карпатах, шиттям, подорожами, довгими прогулянками та настільними іграми.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Богдана Лапонога залишилися мати, сестра, близькі та родина.
Львів’янин Олексій Коршиков (15.12.1978 – 05.04.2025) навчався у загальноосвітній школі «Берегиня» міста Львова та середній загальноосвітній школі № 16 міста Львова. Згодом здобув професію автослюсаря у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище».
Працював автомеханіком на приватному підприємстві у місті Винники.
Зі слів рідних, Олексій був доброю, щирою та чуйною людиною. Він мав велике серце, був небайдужим до інших і завжди був готовий прийти на допомогу. Захоплювався мисливством, любив подорожувати та відкривати нові місця.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України у складі Повітряних Сил Збройних Сил України. З 2025 року виконував бойові завдання на Донецькому напрямку у складі 35-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Остроградського Військово-морських Сил Збройних Сил України.
В Олексія Коршикова залишилися дружина, син, батько та сестра.
Львів’янин Роман Шалапський (07.12.1988 – 16.07.2026) навчався у середній загальноосвітній школі №60 м. Львова, а згодом – у Львівському професійному коледжі прикладного мистецтва та дизайну.
Працював експедитором у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фокстрот».
Зі слів рідних, Роман був доброю, щирою, турботливою та спокійною людиною. Був чудовим батьком, завжди готовим підтримати й допомогти близьким. Його вирізняли життєрадісність, позитивне ставлення до життя та оптимізм. Любив спорт, захоплювався футболом, волейболом, риболовлею, збиранням грибів і найбільше цінував час, проведений в колі своєї сім’ї.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському та Запорізькому напрямках у складі 33-го окремого штурмового полку Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Романа Шалапського залишилися дружина, донька, син, батьки та родина.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Олег Дерев'янко