У цій ситуації Львівська міська рада виявилась безпорадною, близько року вона ніяк не могла вивезти нагромаджене сміття з міста через те, що інші полігони області відмовлялися його приймати. Із кожним днем ці події отримували все більший всеукраїнський резонанс, відтак наприкінці червня 2017 року, тобто трохи більше, ніж через рік після трагедії, функції щодо вивезення відходів з міста перебрала на себе Львівська ОДА.

Потерпівши фіаско зі сміттям, міська рада взялась рятувати свою репутацію та знову заявила про масштабну рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища й будівництво сучасного сміттєпереробного заводу. Таку риторику міська влада веде щонайменше із 2013 року, однак чого вдалося досягнути за весь цей час?

19 квітня цього року Львівська міська рада погодила отримання 25 млн євро кредиту від Європейського банку реконструкції та розвитку на рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища та будівництво сміттєпереробного заводу. Однак якщо зведення останнього у Львові не обговорює хіба що ледачий, то довкола рекультивації та самого звалища досі існує більше запитань, аніж відповідей.

Львівський портал взявся з'ясувати, що насправді відбувається на Грибовицькому сміттєзвалищі протягом двох останніх років, та чи дійсно на єдине для міста місце складування відходів більше не вивозять непотріб?

Проект рекультивації Грибовицького сміттєзвалища, як і самого сміттєпереробного заводу, розробляє французька компанія «Egis». Остаточний його варіант обіцяють завершити вже восени цього року. Сама рекультивація передбачає виведення газів із тіла звалища, облаштування потужної станції з очистки інфільтрату, який стікає в підніжжя, а також «консервацію» полігону. В кінцевому результаті на місці Грибовицького звалища має з'явитись щось на кшталт лісу.

«Щодо самого тіла полігону, то мають провести його дегазацію, поверх нього мають покласти спеціальну плівку, після неї – шар ґрунту, потім знову йде плівка, далі – ще раз ґрунт, і тоді на цьому останньому шарі мають висадити дерева. Тож це би мало виглядати як парк, так принаймні є в Європі», – пояснив Львівському порталу еколог, депутат Жовківської райради Ігор Муравський.

За його словами, рекультивація мала б розпочатись саме з оновлення станції очистки інфільтрату, який постійно утворюється у тілі сміттєзвалища. Адже як тільки розпочнеться дегазація полігону, кількість інфільтрату збільшиться удвічі. І, відповідно, для того, щоб впоратись із таким об'ємом нечистот, потрібна значно потужніша станція очистки.

«На Грибовицьому звалищі є величезне накопичення газів: на рік тут виділяється близько 33-34 мільйонів кубів газу. Його кислотність становить 70%. Фактично цим газом можна забезпечити світлом частину Львова: робити коагуляційні установки, спалювати цей газ і таким чином подавати електроенергію. Але як тільки зі сміттєзвалища почнуть викачувати газ, то рівень інфільтрату зросте удвічі, а то й у 2,5 рази. Тому й потрібна потужна очисна станція. Фактично із нею до двох років ми би могли позбутися тих озер з інфільтратом. А перед самою горою сміттєзвалища, згідно з проектом, мало би бути невелике бетонне озерце, куди би ті всі залишки зі станції ще стікали. В подальшому таку станцію інфільтрату можна було б використовувати на очисних спорудах Львова», – розповів Ігор Муравський.

Як зауважив еколог, саме через надмірне газоутворення на Грибовицькому сміттєзвалищі завжди регулярно виникали незначні займання, однак на це у Львівській міськраді особливо уваги не звертали. І після того, як на полігоні загинули четверо людей, мерія вирішила частково зняти з себе відповідальність, заявивши, що звалище умисно хтось підпалив.

Більше того, ЛКП «Збиранка» не проводило перешарування відходів інертними матеріалами, що дозволяє унеможливити обвали.

«Трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі, я вважаю, виникла внаслідок бездіяльності влади Львова. По-перше, не проводилось перешарування. Як мені відомо, з території звалища брали проби ґрунту, для цього спеціально пробурювали свердловину на глибину 32 м. На жаль, не було знайдено ні грама інертних матеріалів і землі. А за технологією експлуатації сміттєзвалища, мало би бути 2 м втрамбованого сміття, потім 60 см інертних матеріалів або глини. Якби це реально було зроблено, то трагедія не сталась би, бо глина та інертні матеріали зв'язували би відходи, і гора зі сміттям просто не обвалилась би. Тому це є повна бездіяльність Львівської міської ради», – заявив Ігор Муравський.

Ще до трагедії на сміттєзвалищі працювала станція очистки інфільтрату, потужністю до 15 кубометрів на добу. Як розповіла Львівському порталу Галина Денько, член робочої групи сіл Малехів та Грибовичі з рекультивації Грибовицького сміттєзвалища, ця станція була неефективною через низьку продуктивність. Більше того, її зводила фірма без відповідного досвіду, очільником якої був академік інженерних наук України Володимир Рогов.

Водночас оновлену станцію очистки інфільтрату потужністю вже 250 кубометрів на добу зараз зводить ТзОВ ІФ «Ел-По». Згідно з даними бізнес-сервісу YouControl, його засновником також є Володимир Рогов. Відтак активісти заявляють: нова станція може повторити долю попередньої, так і не виконавши сповна свого призначення.

«Ми просили не давати цій фірмі (ТзОВ ІФ «Ел-По» – ред.) робити ту станцію очистки інфільтрату, бо попередня була зовсім неефективною. Компанія не мала жодного досвіду, зробила лише очисну споруду в Рівному на туберкульозній лікарні. Як ми пропонували взяти компанію з Європи, то нам пояснювали, що очисні станції європейського виробника не працюють при мінусових температурах, відповідно, інфільтрат треба буде підігрівати, а це – дуже дорого. І тому нібито нам треба триматися за вітчизняні компанії. Але іноземні інвестори також приїжджали, пропонували свої проекти на станцію очистки інфільтрату. Австрійці пропонували змонтувати свою станцію взагалі за три місяці! Цю пропозицію було відхилено, бо нібито наші компанії зможуть зробити це ще швидше. От скільки часу вже пройшло, а результату – нуль», – зазначила Галина Денько.

Більше того, активісти підозрюють, що облаштування оновленої станції очистки інфільтрату є чудовою нагодою поповнення кишень чиновників та осіб, які причетні до її будівництва. Дотепер загальна сума, яку вже витратили на модернізовану очисну станцію, є невідомою, адже щораз ЛКП «Збиранка» оголошує нові тендери на проведення різних робіт і закупівлю реагентів, які є необхідні для очистки.

Згідно з офіційними даними порталу державних закупівель Prozorro, лише у період із 1 по 9 лютого цього року ЛКП «Збиранка» оголосила кілька тендерів на послуги з очистки інфільтрату та на поставку необхідних реагентів на загальну суму близько 19 млн грн.

«Серед цих тендерів – закупівля реагентів, яких має вистачити лише на десять днів роботи очисної станції. А на місяць, виходить, потрібен 1 мільйон євро, на рік – 12 мільйонів євро! Причому одна з найсучасніших станцій європейського виробництва коштувала б 1,5 млн євро. Але є один великий нюанс: існують якісні реагенти європейського виробника, а є й дешеві, низькопробні, китайського виробника. І які саме з них вони купують, невідомо. Цього не проконтролюєш. Також під великим питанням залишається і те, що потрапляє після псевдоочистки інфільтратів в очисні споруди «Львівводоканалу». Впевнений, що його навіть не очищують, а натомість кошти на придбання реагентів виділяють», – зауважив Ігор Муравський.

Як у свою чергу в березні цього року запевняв директор департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради Сергій Сало, на оновленій станції з очистки інфільтратів встановили нове потужне обладнання, і вона вже працює в тестовому режимі.

«Реально на станції змінено повністю технологічне обладнання, також змінено режим роботи станції з періодичної на безперервну. Потужність – 250 кубометрів на добу. Зараз станція працює в тестовому режимі, також проводиться процедура закупівлі реагентів для її роботи, згодом станцію буде введено в експлуатацію», – розповідав Сергій Сало.

Доказом того, що очисна станція на Грибовицькому сміттєзвалищі таки не працює, є й нещодавній злив інфільтратів просто у поля, що розташовані поруч із ним. Через це взимку цього року мешканці прилеглих до звалища стали бити на сполох, адже токсичні речовини почали просочуватись у ґрунт, потрапляти у підземні води та місцеву річку Малехівку.

«Із території сміттєзвалища взимку просто стали зливали інфільтрат, бо вже не мали куди його дівати. Позакопували шланги нібито під «дощівку», поробили колодязі з інфільтратом, вночі у них закидали насоси і це все викачували просто у поля. Взимку ж піднімається рівень інфільтрату, тому, не маючи куди його дівати, вони стали зливати куди-небудь. У нас є докази цього всього на фото і відео, від тих інфільтратів земля стала буро-червона. Після того, як про це почали писати ЗМІ, директор ЛКП «Збиранка» почав говорити, що нічого подібного вони не роблять. Згодом працівники позабирали ті шланги, позасипали все землею, і таким чином стерли сліди. Тобто вони що хочуть, те й роблять. А гроші ж то «капають», при чому немалі», – наголосив Ігор Муравський.

Ще один тривожний дзвінок із боку Грибович пролунав буквально кілька тижнів тому: активісти з'ясували, що попри заборону прокуратури Львівської області на проведення будь-яких робіт на території Грибовицького сміттєзвалища, на полігон все одно потайки вивозять будівельне сміття, перемішане із побутовим. За словами місцевих жителів, його скидають на території звалища, а потім, щоб приховати «свіжі» купи, розгортають трактором й засипають землею.

Львівський портал вирушив із місцевими активістами, екологом і депутатом Жовківської райради Ігорем Муравським у власну експедицію на Грибовицьке сміттєзвалище, щоб переконатись, чи справді попри заборони туди вивозять будівельне сміття.

Перед поїздкою нас попередили: через центральний вхід на територію звалища нікого, крім працівників ЛКП «Збиранка», не пропускають, тож аби потрапити на полігон, доведеться іти через ліс стежками, які відомі лише активістам.

Дорога лісом до Грибовицького сміттєзвалища забрала не більше 20 хвилин. Підійшовши до місця призначення, навіть не відразу розумієш, що ти вже потрапив на територію полігону, адже характерного їдкого запаху майже немає.

Доступ до самого сміттєзвалища є вільним, зайти може будь-хто, адже тут немає навіть мінімальної огорожі: вздовж полігону одне за одним закопані металеві стовпці, на яких, мабуть, раніше була натягнута сітка (або має бути натягнута сітка). Тож зайти на саме сміттєзвалище, знаючи прохід, наприклад, із боку Малехова, – простіше простого. Саме через те, що звалище не є обгороджене зі всіх боків, місцеві потрапляють туди без жодних перешкод.

Через два роки після трагедії частина Грибовицького сміттєзвалища вже заросла травою і більше нагадує звичайний пагорб. Хоча придивившись, все одно помічаєш, як окремими гігантськими ділянками видніє старе сміття, а сіро-чорну картину з відходами розбавляють сині сміттєві пакети. Про трагічні події 2016-го тут, здається, не залишилось навіть і натяку.

Вже з початку розмови Ігор Муравський дивує нас новиною: Грибовицьке сміттєзвалище, яке має офіційну назву «Грибовицький полігон твердих побутових відходів», насправді дотепер не має статусу полігону.

«Для того, щоб офіційно отримати статус полігону, потрібне окреме рішення ради, а саме звалище має відповідати цілому ряду вимог, в тому числі й протипожежних. Має бути розроблений проект полігону разом із цими численними нормативами, а це – немалі гроші. Натомість реально в Грибовичах ми маємо звичайне стихійне сміттєзвалище», – заявляє Муравський.

Підійшовши до звалища та вкотре оглянувши місцеві сміттєві краєвиди, еколог махає рукою й із нотою відчаю у голосі розповідає про халатність та ймовірну матеріальну вигоду ЛКП «Збиранка». За два роки на Грибовицькому сміттєзвалищі так і нічого не зробили: сміття із певною регулярністю завозять потайки переважно вночі, з інфільтратами ситуація катастрофічна, а про рекультивацію наразі ні слуху, ні духу.

«Без згоди Віталія Пугача (директора ЛКП «Збиранка», – ред.) тут, на Грибовицькому сміттєзвалищі, нічого не відбувається, він вказує, кого впускаюти, а кого – ні. Кожна машина зі сміттям заїжджає виключно з його дозволу, така ж ситуація була наприкінці минулого року з кип'ятінням гудронів. Це ж Пугач дозволив, щоб машини заїхали до озера з гудронами. Одного разу я його спитав, чому мене з місцевими жителями не впускають на територію? Він відповів, що вхід стороннім заборонений. Але я згодом таки зумів прорватися, і знаєте, що побачив? Поруч вони сховали 30-тонну бочку для перевезення кислих гудронів», – веде далі Муравський.

Першою нашою зупинкою на території сміттєзвалища якраз і стало найбільше озеро з кислими гудронами №3. Саме там, наприкінці листопада 2017 року ТОВ «Екоінвестгруп» без жодних погоджень встановило саморобну установку для забору та підігріву гудронів. Згодом у Мінекології підтвердили, що ТОВ «Екоінвестгруп» та ТОВ «Дослідне виробництво» не мають жодного дозвільного документу на таку діяльність.

Кислі гудрони на територію Грибовицького сміттєзвалища почали завозити з 1950-х років. І точних даних щодо їхньої кількості немає дотепер: за офіційними даними озера містять 200 тисяч тонн гудронів, за неофіційними – всі 500 тисяч тонн.

«Взагалі технології переробки кислих гудронів та ліцензії на них в Україні не існує. Їх можна тільки утилізовувати, при цьому також потрібні спеціальні надійні споруди, безліч фільтрів. У нас цього всього просто немає. На території сміттєзвалища незаконно викачують і кип'ятять гудрони, оренди за використання землі для озер, звісно, ніхто не платить, земля також постійно забруднена. Нелегально у кишені бізнесменів звідси йдуть мільйони гривень. Більше того, навіть якщо з озер не викачують гудрони, вони все одно є небезпечними для здоров'я. При потраплянні сонячних променів утворюються сильні діоксиди, які провокують онкозахворювання. А якщо ці гудрони ще й гріти, то в повітря виділяється ціла таблиця Менделєєва», – наголошує Ігор Муравський.

Ідучи далі вздовж Грибовицького сміттєзвалища, Галина Денько розповідає: під прикриттям ввозу ґрунту і глини, які дозволено завозити на територію в межах підготовчих до рекультивації робіт, орієнтовно зі середини квітня на полігон ночами почали вивозити будівельне сміття.

«Ми почали навідуватись сюди, щоб відстежити, що насправді відбувається. Ми виявляли купи будівельного сміття: бетонні брили, вагонку, пінопласт, мішки від клею та інших будматеріалів. Посеред цього всього ми знаходили обгортки з продуктів харчування, датовані 2017 та навіть 2018 роком. Зараз сюди також вивезли якісь крісла з церкви, лінолеум, скриньку пожертви на храм. І десь орієнтовно з 15 травня всі ці купи почали активно загортати тракторами», – наголошує Галина Денько.

Згодом ми зауважуємо гуркіт трактора і починаємо йди на його звук. Однак вже зовсім незабаром вперше за все наше перебування на території Грибовицького сміттєзвалища помічаємо вдалині охоронця. Він, поважно й неспішно походжаючи тюди-сюди, говорить телефоном і нас спочатку не зауважує. Відтак ми користуємось моментом та піднімаємося на вершину самого сміттєзвалища, де бачимо, як трактор розгортає відходи, перемішані з глиною, поруч із ним стоять ще четверо-п'ятеро працівників. Підходимо ближче. Побачивши непроханих гостей, тракторист глушить двигун і відразу вилазить назовні. Інші працівники в цей момент скоро відходять на декілька метрів і всі поспіхом починають комусь дзвонити.

Через декілька хвилин прибігають двоє охоронців «Муніципальної варти», які, звісно ж, хочуть нас прогнати. Слідом за ними на територію сміттєзвалища на машині приїжджає і сам директор ЛКП «Збиранка» Віталій Пугач. Він відразу налаштований агресивно, починає погрожувати застосуванням сили охоронцями: «Чому вони ще не лежать мордами в землю? Негайно їх всіх мордами – вниз!».

Однак згодом на підвищених тонах пояснює, що на полігоні не загортають нещодавно завезені відходи, а готують площадки для буріння свердловин під дегазацію.

Згодом Віталій Пугач ще й нападає на одного з журналістів: відбирає у нього смартфон та штатив, який викидає у рівчак із інфільтратом.

Після цього інциденту викликаємо на місце події поліцію. За фактом перешкоджання професійній діяльності журналістів Жовківське відділення нацполіції Львівщини вже відкрило кримінальне провадження. Також Ігор Муравський та Галина Денько написали заяви щодо незаконного вивезення будівельного сміття на територію Грибовицького сміттєзвалища.

Через годину-дві на звалище приїжджає директор департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради Сергій Сало, який розставляє всі крапки над «і» в нашій сміттєвій експедиції.

Він відразу наголошує, що трактор, який ми виявили, не загортає привезене сміття, а готує площадку для буріння свердловин, необхідних для дегазації: «Минулого року був проведений тендер, у січні з Науково-виробничою фірмою «Інгаз» укладений договір на моніторинг звалищних газів. Це все за рекомендаціями «Egis», адже щоб прийняти правильне рішення щодо дегазації, ми маємо дослідити, який тут є газ. Зараз тут тривають підготовчі роботи до моніторингу звалищних газів».

Сергій Сало зауважує, що заборона прокуратури Львівщини на проведення будь-яких робіт стосується не цілого полігону, а «лише тієї частини, де стався зсув». Більше того, міська рада вже звернулась у прокуратуру з проханням скасувати загадану заборону.

Також за словами посадовця, вивозити на територію Грибовицького сміттєзвалища інертні матеріали (глину, землю, штукатурку, дрібні будівельні відходи) – дозволено.

Відтак Сергій Сало запевнив, що за фактом раніше виявлених на сміттєзвалищі будівельних матеріалів вже розпочали власне розслідування. Щодо потрапляння побутового сміття до купи із будівельним, він також дав власне пояснення: «Обгортки і упаковки з продуктів могли потрапити так: приймаються дрібні будівельні відходи, тобто інертний матеріал. І саме з тим вони могли попасти, це не є тверді побутові відходи, які завозяться спеціально на полігон. Також охорона, яка тут є, могла викинути упаковки з продуктів, вони ж також мають харчуватися. А могли занести й сторонні люди».

Під час спілкування зі Сергієм Салом заговорив і Віталій Пугач. Останній вважає, що велике будівельне сміття, яке не належить до інертних матеріалів, могли завезти під купами з землею чи ґрунтом.

На питання стосовно роботи фізичної охорони, яка мала б ретельно обстежувати відходи, які привозять на Грибовицьке сміттєзвалище, Віталій Пугач відповів лаконічно: «Ви розумієте, тут є людський фактор». Але нюанс навіть не у цьому. Під час розмови очільник ЛКП «Збиранка» проговорився, що через регулярні вимкнення світла на полігоні перестають працювати камери відеоспостереження. Відтак контролювати все, що відбувається на території звалища, що туди завозять і яким чином складують, є неможливо.

«У нас дуже важко дивитися (матеріали з камер відеоспостереження, – ред.), тому що коли світло пропадає, відеокамери у нас не працюють. То за цей час, коли не було світла, я глянути на записи камер вже не можу. Я не кажу, що це спеціально світла нема, його вимикають і в Малехові. В нас було й таке, що протягом чотирьох днів у нас не було світла. Ну що я зроблю? За цей час і відео ніякого не було, і всі про це знали», – заявив Віталій Пугач.

Під час спілкування ми попросили показати те потужне обладнання для очистки інфільтрату, яке, за словами самого ж Сала, на оновленій станції встановили ще у березні цього року. Однак він відмовився показати, як працює сама станція та продемонструвати техніку, аргументуючи це тим, що наразі «ще немає запасу необхідних реагентів». Хоча водночас Сергій Сало підтвердив, що оновлена станція потужністю 250 кубометрів на добу сьогодні на території сміттєзвалища працює, проте її ще не ввели в експлуатацію.

Якось дивно виходить, що чиновник, який запевняє, що оновлена потужна станція очистки інфільтрату на Грибовицькому сміттєзвалищі зараз працює, однак при цьому відмовляється показати хоча б цю техніку, чи не так? Здається, всі наші підозри щодо того, що станція насправді не працює, або ж працює далеко не в повному обсязі, підтверджуються. При цьому жертвами таких ігор стають безпосередньо місцеві мешканці, які в «подарунок» отримують забруднені токсичними речовинами землі та воду.

Згідно з останніми дослідженнями проб ґрунту і поверхневих вод у зоні Грибовицького сміттєзвалища, Державна екологічна інспекція у Львівській області встановила, що меліоративний канал полігону негативно впливає на стан річки Малехівки. Такий ж негативний вплив чинить і сміттєзвалище на ґрунти, що розташовані поруч.

Рівно два роки тому, 30 травня 2016 року, через обвал на Грибовицькому сміттєзвалищі загинули четверо людей. За цим фактом Нацполіція Львівщини відразу відкрила кримінальну справу за ч.2 ст.272 ККУ (порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що призвело до тяжких наслідків чи загибелі людей).

За неналежну експлуатацію полігону та службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки, екс-директору ЛКП «Збиранка» Богдану Горбалю, його заступнику Борису Плашенку та начальнику полігону Олександру Купричу оголосили про підозру.

Також підозру оголосили колишньому очільнику управління ЖКГ Львівської міської ради Юрію Гольцю за ч.2 ст.367 ККУ (службова недбалість, що спричинила важкі наслідки).

Однак винних у трагедії, що виникла на Грибовицькому сміттєзвалищі, дотепер не покарали. Через це Львівський портал надіслав запити в Головне управління національної поліції у Львівській області та в прокуратуру Львівської області. У відповідь Нацполіція зазначила, що не може надати детальну інформацію про стан розслідування згаданих кримінальних справ через те, що її розголошення може завадити слідству.

Зате у відповіді на інформаційний запит прокуратура Львівщини вказала, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно трьох посадовців ЛКП «Збиранка» вже скерували для розгляду у Жовківський районний суд. В межах подальшого судового розгляду запланований допит 27 свідків, трьох потерпілих та трьох обвинувачених.

Досудове розслідування у справі щодо Юрія Гольця також вже завершене. Обвинувальний акт скерували для розгляду у Галицький районний суд м. Львова.

Якщо стан відкритих кримінальних проваджень вже більш-менш зрозумілий, то загальна сміттєва ситуація у Львові залишається малозрозумілою. По-перше, проект сміттєпереробного заводу на вул. Пластовій, 13 перебуває на стадії розробки, його, до речі, також готує фірма, що не має відповідного досвіду. Проти будівництва заводу активно протестують місцеві жителі, тож його доля залишається наразі непевною.

По-друге, що буде зі Львовом, коли повноваження Львівської ОДА щодо вивозу сміття завершаться (31 червня 2019 року)? Чи буде спроможна міська рада не допустити знову сміттєвої катастрофи, зважаючи на те, що до цього часу сміттєпереробний завод аж ніяк не встигнуть звести? Питання, погодьтесь, риторичне.

По-третє, вчора міський голова Львова Андрій Садовий розповів, що якщо цього року проект рекультивації Грибовицького сміттєзвалища пройде всі необхідні погодження, то самі роботи триватимуть щонайменше протягом п'яти років. Тож чи існує гарантія, що протягом того часу на полігон не завозитимуть більше відходи і не робитимуть на цьому бізнес?

Важливими залишаються й екологічні питання, пов'язані зі звалищем у Грибовичах, який, до речі, так і не визнали зоною екологічного лиха. Від шкідливих речовин, які продукує полігон, а також від гудронних озер роками страждають місцеві мешканці.

Тож доки звичайні люди мають бути заручниками безвідповідальності та бездіяльності влади? Чи будуть покарані ті, хто безпосередньо причетний до трагедії? Коли у нас нарешті припинять відіграватися на комунальних наймитах, а будуть брати за гриву директорів-розпорядників злочинного безладу з найбільших кабінетів львівської Ратуші? Відповідей на ці та багато інших запитань, працюючи над цим матеріалом, ми, на жаль, так і не отримали. Цілковито прояснилася лише одна відповідь: трагедії на Грибовицькому сміттєзвалищі можна було б уникнути...