З часу анексії Криму та військової агресії Росії на Донбасі роль військової прокуратури в Україні зросла в рази. Окрім одвічних тем землі та майна Міністерства оборони, військовим прокурорам тепер, окрім іншого, доводиться опікуватися питаннями соціального та правового захисту учасників АТО, проблематикою учасників добровольчих батальйонів, реагувати на посилення таких складів злочину, як дезертирство, перевищення військовими влади чи службових повноважень, державну зраду.
На ці та інші теми Львівський портал спілкується з полковником юстиції Олегом Сенюком, котрий уже майже півтора року обіймає посаду військового прокурора Західного регіону України.
Пане Олеже, в Оболонському суді Києва триває закрите засідання щодо ймовірних злочинів бійців роти «Торнадо». Подивившись частину відео, розумієш, чому засідання є закритим. На Вашу думку, чому такі речі відбуваються серед військових, і чи довго ми ще заліковуватимемо ті рани, які відкрилися під час АТО?
Тут потрібно дивитися, коли в людини відбулося переформатування свідомості. Не виключено, що людина ще до усіх цих подій була схильна до вчинення таких злочинів. Як на мене, коли в людини нормальна психіка, то не може бути, що пробудучи певний час в АТО, хтось стає схильним до вбивств, грабежів, зґвалтувань, розбоїв, приковування наручниками…
Такі речі не мають виправдання чи на мирній території, чи в зоні АТО, чи під час проведення спеціальних операцій. Всі повинні дотримуватися закону. Є крайня необхідність – оборона від насильства. Але коли використовується сила до цивільного мирного населення, людей ховають у підвали і з них знущаються, катують, доводять до самогубства, – це неприпустимо ні для кого. Не думаю, що свідомість цих людей переформатувалася в АТО. Значить у них уже були схильності до таких злочинів. І не виключено, що вони вчиняли такі злочини і перебуваючи на мирній території.
Нехай людина була схильна. Але, по-перше, її туди допустили, по-друге, хіба бойові дії не стимулюють прогресування таких схильностей?
Стимуляція може відбуватися стосовно людей, від яких іде агресія. Але неприпустимо, коли насильство застосовується до людей, від яких не йде агресія. У кожної людини підсвідомо є інстинкт самозбереження. Якщо тобі щось загрожує, то він вмикається. Наприклад, хтось йде вулицею, і до нього підходить людина, приставляє ніж до горла. Це – одна ситуація. А коли ти йдеш вулицею, і бачиш нетверезого, який хитається, розмахує кулаками і щось вигукує, це – інше. В цій другій ситуації ненормально буде дістати пістолет, і вистелити йому в голову… Можна просто пройти повз і викликати поліцію…
Є різні обставини. Тому, на мою думку, застосування насильства до мирних людей, навіть перебуваючи в зоні АТО, є неприпустимим. Це – територія України, і там діють українські закони, а не «понятія».
Пане полковнику, яка зараз ситуація з соціальним та правовим забезпеченням учасників АТО та членів їх сімей: отриманням так званих «дембельських», виплат за загиблого, отримання статусу учасника антитерористичної операції, тощо? Адже ці проблеми були і демобілізовані відкрито заявляли і заявляють про це?
Цю проблематику можна умовно поділити на два періоди. Перший – дворічної давнини, коли починалася проблема з виплатами членам сімей загиблих військовослужбовців, «дембельських» і так далі.
Адже спочатку проведення АТО не були належно сформовані списки, відлагоджені певні механізми. Тоді були масштабні порушення, людям не виплачувалися належні кошти. І вони зверталися до військової прокуратури. Ми за 8-10 днів розглядали, реагували, і кошти починали виплачувати.
Був випадок, що в Івано-Франківському гарнізоні матері загиблого не виплачували 609 тисяч гривень близько трьох місяців. Вона зверталася до різних інстанцій. Ми домоглися, що за 10 днів ці кошти реально надійшли на картку матері загиблого.
Зараз система почала працювати, і таких кричущих порушень немає. Якщо і є, то це вчинено не зумисне. Просто людський фактор. Свідомо такого немає. Якби було, то ми би порушували кримінальні справи і притягували до відповідальності.
Кількість звернень дійсно зменшується. Це стоїть у нас на контролі. Якщо є скарга – то ми одразу виїжджаємо на місце і з’ясовуємо. І не лише, аби здійснили виплати. Ми вивчаємо причини і умови, чому так сталося.
Наскільки я розумію з Ваших слів, військова прокуратура реагує миттєво, і Ви особисто закликаєте бійців йти не в різноманітні волонтерські центри правового захисту шукати роз’яснень, а безпосередньо до військової прокуратури?
Звичайно. Ми розглядаємо кожне конкретне звернення. Не загальні речі, а конкретні справи і конкретні прізвища. Повірте, результати є. Люди не повинні боятися зайти в прокуратуру. Двері завжди відкриті. Вони захищали нас від російської агресії на Сході України. А ми на мирній території повинні захищати їхні права. Та права членів їхніх сімей.
Проте після прийняття змін до Конституції України повноваження військових прокурорів значно зменшилися. «Обрізали» функції прокуратури. Нас позбавили права представляти інтереси громадян (і наших захисників, і членів їх сімей) в будь-яких державних органах. Тобто ми змушені вже у жовтні відправляти звернення громадянина до того органу, до якого він має претензії, що є неприпустимим.
Це – нонсенс. Навіть з тими ж виплатами, це може повернути ситуацію до стану 2014 року.
Уявіть собі ситуацію. Військовослужбовець знаходиться на першій лінії. Із зброєю в руках захищає Україну від російської агресії. А в нього є сім’я у Львові, чи, наприклад, Ужгороді. І йому телефонують, і кажуть: «Чоловіче, треба заплатити за комунальні послуги, чи дітей вдіти, чи на 1 вересня все організувати». А його в цей момент звільняють з приватної фірми, де він працював. І що йому зробити, аби захистити свої права?
Звісно, йому легше звернутися до військового прокурора, який разом з ним на передовій. А тепер він до нього звернутися не може! Він оббиватиме пороги відділів соціального захисту на мирній території, змушений буде їхати, за місцем проживання, аби довести свою правоту та «розібратися» з роботодавцем.
Тобто людина кидає автомат, шолом, бронежилет і їде вирішувати побутові питання своїх близьких, бо сім’я не має за що жити…
І йому одразу «клеять» дезертирство…
І після цього, як чоловік їде «розбиратися» зі своїми питаннями, командир частини інформує військову прокуратуру, що цей військовослужбовець – дезертир, і він не виконав наказ.
Тобто маємо замкнуте коло. Його потрібно розривати. Ми маємо створити систему військової юстиції, яка би ефективно працювала.
Я не розумію, навіщо зменшувати повноваження органу, який захищає людей, які нас усіх захищають на Сході України? Ми розробляємо проект закону про військову юстицію і ми шукаємо шляхи, як його донести до парламенту. Оскільки військову прокуратуру позбавили права законодавчої ініціативи. Така от об’єктивна реальність…
Плюс до всього на законодавчому рівні залишається невирішеним питання забезпечення добровольців за рахунок Міністерства оборони України, як членів «Правого сектору», так й інших добровольчих підрозділів? Що їм робити далі?
Недолуге законодавство. Добровольці ж нарівні із військовослужбовцями захищають нашу державу від російської агресії. Але вони не мають тих же соціальних гарантій. Це – неправильно. Вони ж так само стоять на передовій пліч-о-пліч! Вони повинні мати той же захист держави!
Проект закону зареєстрований, і, переконаний, принаймні надіюсь на це, що на першій же сесії Верховної Ради після виходу з канікул він буде розглянутий. Дуже сподіваюся, що повноваження цих людей в частині соціального захисту прирівняють до військовослужбовців.
Пане прокуроре, відомо, що військова прокуратура Західного регіону України нібито очолює «рейтинг» серед прокуратур у боротьбі з корупцією…
Цифри говорять самі за себе. За півроку прокуратурою Західного регіону скеровано до суду 61 кримінальне провадження про корупційні правопорушення, з них 58 щодо отримання хабарів.
Це багато чи мало для органу, який покликаний долати корупцію?
Кращого результату немає ніде в Україні. Ми беремо не кількістю, а якістю. У нас на 8 областей лише 123 прокурорсько-слідчих працівників. І ми за з 1 січня цього року повернули державі коштів та майна на суму чверть мільярда гривень. Плюс збитки в ході слідства – ще 20 мільйонів.
Затримання колишнього заступника директора ДП «Житомирський бронетанковий завод» та його пособника, керівника ТОВ «Укрвагонремтранс», за підозрою у заволодінні грошовими коштами державного підприємства вважаєте найрезонанснішим з того часу, як Вас призначили військовим прокурором? Як розгортаються події у цій справі?
Таких проваджень у нас є безліч. Щодо Вашого питання, то ми плануємо завершити слідство до кінця серпня цього року. Там доведено розтрат на 23 мільйона гривень. Це кошти державного бюджету на ремонт бронетанкової техніки, яка мала скеровуватися у зону АТО.
Якщо детальніше, то на території заводу були облаштовані складські приміщення. Там знаходилася стара техніка. Керівництво підприємства, довго не думаючи, за фіктивними угодами із своїми ж друзями – суб’єктами підприємницької діяльності – нібито придбало комплектуючі для ремонту бронетанкової техніки, яка мала відправлятись у зону АТО, на більше, як 20 мільйонів гривень. Фактично ніякі комплектуючі не закуплялись, а знімались із старої списаної техніки, яка знаходилась на підприємстві. Ось і весь механізм.
Але ми знову ж впираємося в повноваження нашого правоохоронного органу. На моє глибоке переконання, військовій прокуратурі необхідно надати повноваження перевіряти законність використання бюджетних коштів. Не перевіряти магазини, кіоски і так далі. Лише бюджетні кошти. Це також пропонуватиметься у сфері запровадження військової юстиції. Указане дозволило б не гасити пожежу, коли вже кошти викрадені, а запобігти цьому.
Щодо «Житомирського бронетанкового заводу», то, маючи відповідне законодавство, ми би цього просто не допустили. Запобігли би цьому.
Така ж ситуація щодо Яворівського полігону. Він – діючий. Там 29 га разом з 13 га водойм і 1100 метрів квадратних будівель здали в оренду приватній фірмі за 12700 грн в місяць. Міністерство оборони здало суб’єкту підприємницької діяльності! Як? Давайте тоді здамо весь Яворівський полігон з технікою, солдатами! Вони будуть вам рибу ловити, город копати… Намили острів, на ньому поставили «хонку»… Це неприпустимо. Це потрібно повернути на баланс Міноборони і зробити там центр реабілітації для «атошників».
А ми не можемо запобігати, бо є обмеженими в своїх повноваженнях.
Розкажіть детальніше про затримання директора ДП «Красилівський агрегатний завод»?
Він уклав багатомільйонні угоди з Індією, що буде постачати їм запасні частини. При чому ті, що на території України не виробляються: лише в Російській Федерації та інших пост-радянських країнах. Тому директор вступив у змову з керівником однієї з військових частин, який погодився списати відповідні запчастини, що зберігалися на складах ще за Союзу. Вартість однієї запчастини – близько 300 гривень. Директор підприємства (за нашою інформацією) передавав командиру частини 1000 доларів США за одну запчастину, а сам продавав їх за 25 тисяч доларів США за штуку в Індію!
Ми все це задокументували, а керівник підприємства спробував дати нашому процесуальному керівнику 23 тисячі доларів та 2000 євро хабара за закриття справи і повернення 70 тисяч доларів, що були у нього вилучені вдома під час проведення обшуку. Військовий прокурор, будучи свідомою та законослухняною людиною, доповів про це рапортом своєму керівнику. Як наслідок директора затримано, справа знаходиться в суді.
Хотів би зазначити, що дуже рідко службові особи інформують відповідні органи, що їм пропонують хабар. Як на мене, таких затримань має бути значно більше.
Перейдімо до справ майнових та земельних. У цій царині для військової прокуратури завжди було неоране поле для роботи. Чи змінилася ситуація зараз і наскільки вдосконалили злочинні схеми горе-ділки, які намагаються заволодіти чи продати «ласі шматки» оборонних майна та землі?
Щодалі – схеми вдосконалюються. Працюють люди, які розуміються в праві та економіці. Знають, як спробувати майно вивести і зробити так, аби передати його іншим особам та зробити їх добросовісними власниками.
Цікавий приклад. Більше 10 років ми судилися із незаконним набуттям права власності на 10 га в передмісті Львова – на Скнилові. Не одне покоління прокурорів виросло на цій господарській справі. Але врешті-решт Апеляційний господарський суд постановив повернути ці 10 га Міноборони.
Суть справи така. Ще у 2006 році на тоді директор радгоспу «Львівський» незаконно реалізував майно Міністерства оборони суб’єкту підприємницької діяльності. Це майно кілька разів перепродувалося і кінцевим його бенефіціаром стає фірма, яка зареєстрована в офшорній зоні на острові Мен. Але ми наклали на нього арешт. І фактично вже повернули цю землю державі.
Ще приклад. В селі Крехівці Івано-Франківської області вивели 12 га оборонних земель. Яким чином це відбувалося? Ділки скористалися тим, що на даний час не на всі землі Міноборони оформлені державні акти та не присвоєно кадастровий номер. Просто не вистачає коштів. Робота ведеться, але не в тих обсягах, що би хотілося. Відтак там була група з 4 осіб. Трьох ми вже засудили, четвертого вже знайшли і передали до суду. Всі четверо визнали свою вину і розповіли про схему. Що вони робили?
Оскільки ця ділянка нібито ніде не зареєстрована, вони створили фірму і внесли цю ділянку в статутний капітал цього суб’єкта підприємницької діяльності. Потім її розпаювали і кілька разів перепродали.
Ми в ході слідства повернули це державі. Вартість – понад 20 мільйонів гривень. Цьому можна було би запобігти, якби правоохоронні органи мали відповідні повноваження щодо повернення перевірок.
Взагалі, потрібно більш ефективніше займатися переоформленням державної власності СРСР, аби запобігти цим зловживанням.
Які масштаби запобігання розкрадань у цьому сегменті: конкретно в гектарах, квадратних метрах, грошах?
Кожна справа у вказаному сегменті заслуговує на увагу. Адже за результатами правозахисної та представницької діяльності станом серпень цього року прокуратура регіону подала до суду 24 позови щодо повернення незаконно вилучених земельних ділянок площею понад 219 га і вартістю 11,37 млн. грн. Судами розглянуто та задоволено 9 позовів на суму 4,05 млн. грн. Забезпечено реальне повернення у власність держави понад 10 тис га земель вартістю 217 млн. грн.
Як приклад, забезпечено реальне виконання судового рішення щодо повернення державі земельної ділянки колишнього Повурського авіаційного полігону площею 10 тис га, вартістю 196 млн. грн., розташованої на території Ковельського району Волинської області.
Або ж справа, можна сказати, лічених тому днів. 27 липня 2016 року Львівський апеляційний господарський суд підтримав позицію прокуратури та своєю постановою задовольнив позовні вимоги прокурора.
Йдеться про позов військового прокурора Західного регіону України, заявлений в 2013 році в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Скнилівської сільської ради, Пустомитівської РДА про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка належить Національній академії сухопутних військ площею 10 га на користь ПП «Паритет КС». Зазначена справа неодноразово слухалася у різних судових інстанціях.
Таким чином, на користь держави повернуто 10 га незаконно відчужених земель.
Чи вдалося покращити ситуацію на митних постах в Західній Україні, зокрема на Львівщині, щодо незаконного переміщення товарів? Чи притягуєте до відповідальності нечистих на руку митників?
На кордоні прикордонники без митників не можуть один без одного вчинити протиправні дії… За півроку було 10 таких проваджень. Спільно з СБУ та Управління захисту економіки Національної поліції у Львівській області. Суми бувають різні. Зловживання від 100 доларів – до 3000 тисяч доларів. Ці кошти митник з прикордонником ділять між собою. Це – неприпустимо, бо це перші люди, які зустрічають наших іноземних гостей. Це – імідж, статус і авторитет нашої держави.
Пане полковнику, яким чином в наскрізь корумпованій країні можна боротися та перемагати це ганебне явище, аби справді змінювати країну, а не покращувати декларативну статистику?
Корупція є не лише в Україні, але й у Європі, США. В різних масштабах і на різних рівнях. Щоб ефективно боротися з корупцією потрібно надати необхідні повноваження правоохоронним органам. Аби вони могли не лише по факту документувати і скеровувати справи до суду, а володіти превентивними повноваженнями для запобігання вчинення корупційних проявів. Зокрема, щодо освоєння і витрачання бюджетних коштів.
І якщо кажуть, що комусь не вистачає зарплати, то я скажу: «Поганому танцюристу завжди щось заважає». Сьогодні дай більшу зарплату – завтра скажуть: «Дай авто». Даш авто – скажуть: «Залий повний бак пального». Залиєш – скажуть «Дай водія». Даш все це – скажуть: «Дай квартиру». А потім: «Зроби в квартирі ремонт»… І так далі. Причин можна знайти багато… Потрібно закачати рукава по лікоть і самовіддано працювати на позитивний результат.
Тарас КУХАР, Львівський портал