У четвер, 4 червня, Львів проведе в останню путь Тараса Лозинського, Віталія Резніченка та Золтана Лакатоша, які загинули на війні з російськими окупантами. Про це Львівському порталу повідомили у пресслужбі мерії.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають захисників на Личаківському кладовищі (поле почесних поховань №87 на вул. Пасічній).
Львів’ян закликають віддати шану полеглим воїнам й утриматися в цей час від святкових та розважальних заходів.
Біографічні довідки захисників
Львів’янин Тарас Лозинський (29.12.1981 – 29.05.2026) навчався у школі №22 імені Василя Стефаника. Згодом здобув освіту за фахом інженера у Львівському фаховому коледжі харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій та в Національному університеті харчових технологій.
Працював у Приватному акціонерному товаристві «Львівобленерго».
Зі слів рідних, Тарас із дитинства захоплювався електронікою та цікавився безпілотними літальними апаратами. Був розумним, винахідливим і цілеспрямованим, не уявляв себе без польотів та мріяв створити власний літальний апарат. Вирізнявся добротою, чуйністю, спокоєм і справедливістю, був люблячим чоловіком, турботливим батьком, сином і братом, надійним другом та побратимом.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Воював на Північнослобожанському та Південнослобожанському напрямках у складі 103 окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького.
Нагороджений президентською відзнакою «За оборону України», почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» від головкома ЗСУ, відзнакою 103 бригади «Честь і Батьківщина» та відзнакою начальника регіонального управління Сил територіальної оборони «Захід».
У Тараса Лозинського залишилися дружина, донька, син, батьки, брати, бабуся, хрещена, теща, тесть, шваґро та родина.
Віталій Резніченко (22.03.1987 – 06.06.2025) був уродженцем Харкова. Навчався у місцевому ліцеї №10.
Працював майстром з ремонтних робіт на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Віталій був доброзичливим, щирим і працьовитим. Любив тварин, музику та природу, цінував сімейний затишок і час, проведений із рідними. Завжди був готовий прийти на допомогу, вирізнявся відповідальністю, чесністю та надійністю. Був люблячим чоловіком, турботливим батьком і сином, вірним другом та товаришем.
У 2025 році став до лав ЗСУ. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північнослобожанському напрямку у складі 475-го окремого штурмового полку CODE 9.2 Сухопутних військ.
У Віталія Резніченка залишилися мати, дружина, двоє синів, донька, брат та родина.
Золтан Лакатош (29.05.1968 – 24.10.2024) був уродженцем села Баркасово Закарпатської області.
Навчався у середній загальноосвітній школі. Згодом здобув професію каменяра у Перечинському професійному ліцеї.
Золтан любив тварин та захоплювався мистецтвом татуювання.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Воював на Донецькому напрямку у складі 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
У Золтана Лакатоша залишилися друзі та побратими.
Дізнавайтеся першими найважливіші і найцікавіші новини Львова – підписуйтеся на наш Telegram-канал та на сторінку у Facebook.
Наталя Дуляба