Лідери регіональних еліт, представники інтелігенції та ділових кіл Львівської, Івано-Франківської, Тернопільської, Рівненської, Волинської, Чернівецької, Закарпатської областей підписали відозву до українців. Про це Львівському порталу повідомили у прес-службі Львівської «Батьківщини».
Подаємо текст відозви:
«Шановні співвітчизники! Дорогі брати і сестри!
Лиха година настала у житті кожного з нас і нашої молодої України. Тепер уже не із історичних підручників, а на власні очі ми бачимо, що таке московська окупація. Йде священна війна України проти московсько-фашистських загарбників.
Весь український народ піднявся на боротьбу проти окупанта, який топче українську землю та вбиває наших синів і дочок. Із коротких, як автоматні черги, щоденних відомостей із фронту, скапує кров полеглих героїв.
Сотні українців віддали своє життя за волю України не у минулих, кривавих століттях, а у буремному 2014 році, який став для нас аналогом 1941 року. Тільки тепер на місці німецького фашиста на нашу землю прийшов фашист московський.
На захист України піднявся увесь світ, і будучи загнаним у глухий кут, московський звір показує оскал крайнього звиродніння. Перед сучасною земною цивілізацією постала орда новітніх варварів, що винирнула із темних віків монголо-татарського іга.
Після звільнення від внутрішньої кримінальної окупації Україна опинилася перед зовнішньою окупацією ослабленою і дезорганізованою. І хоча війна – не найкращий час для ігор із демократичними процедурами і різного роду виборами, але ми мусимо, тримаючи у руках зброю, прийти і проголосувати за Президента України, якого у цю лиховісну добу немає.
Якого національного лідера потребує Україна в умовах війни? Перш за все, це має бути людина із найтвердішим характером з-поміж усіх теперішніх політиків. М’якотілість вгодованих гладких бізнесменів і демократична гнучкість лібералів – смерті подібні.
Бо тільки та історична постать, яка володіє сталевою волею, здатна приймати блискавичні військові рішення. По-друге, це має бути людина, яка продемонструвала власним життям свою готовність йти на самопожертву, включно із готовністю віддати життя, але не зламатися. По-третє, зараз нам не потрібен улесливий мільярдер, який заради збереження награбованого готовий йти на переговори із ворогом, а лідер із поставою Воїна, який піднімає Народне Ополчення на боротьбу і стоїть на єдиному: ворог є для того, щоб його знищити.
Так склалося, що з-поміж численного, охочого до владних ситих посад чоловіцтва, які табунами зареєструвалися кандидатами у президенти, такими лицарськими рисами володіє жінка. І нею є Юлія Тимошенко.
Невже у нас така коротка пам’ять і ми забули, що впродовж останніх трьох років ув’язнена кримінальним режимом українка стала символом боротьби із деспотизмом для усього людства? Уже не імена боксера Кличка чи футболіста Шевченка, а ім’я політв’язня Тимошенко стало для планети образом України. Це ім’я не сходить зі сторінок світових ЗМІ і з екранів глобальних телеканалів, як ім’я самої України, гордої і незламної.
В ув’язненні вона могла щонайменшим компромісом відкупити собі волю. Але її незламність була протягом усього кримінального лихоліття тою іскрою, з якої спалахнуло вогнище народного повстання на Майдані, а відтак переможна жертовність небесної сотні і наступних сотень полеглих героїв утримала над Україною знамено національної свободи.
Ми зайняті у житті, здебільшого, інтелектуальною працею, і тому прагнемо завжди відділяти грішне від праведного. Нас поєднало те, що ми у всьому намагаємось мати власну думку і власним баченням добратися до істини. Тому ми спроможні не піддаватися на різного роду примітивні маніпуляції, які, на жаль, навіть в умовах війни морочать людям голови про єдиного мільярдера-кандидата, про єдиний перший тур, про наше спасіння в олігархаті, супроти якого, власне, й піднявся Майдан. Ми здатні слухати власний розум і власну совість, тому й вас, дорогі земляки, закликаємо опісля революції гідності свято берегти її, гідність, у ваших стривожених серцях. Бо слухати голос власної совісті у день виборів – не менш важливо, ніж слухати цей голос на барикадах.
На президентських виборах 2010 року ми так само розуміли, що тільки перемога Юлії Тимошенко може дати шанс відвернути гуманітарну катастрофу, коли до влади прийде кримінал. На жаль, послухали не усі. Прикро це визнавати, але саме ті голоси виборців із патріотичної західної України, які були віддані за Ющенка і за графу «проти всіх», привели до влади Януковича. Без цих трьох ваших «патріотичних» відсотків, дороги галичани, волиняни, буковинці і закарпатці, зек не став би президентом. Не було би 100 мільярдів доларів, вкрадених у народу його сім’єю, не було би похоронів європейської мрії, не було би кровопролиття на Майдані, не було би масового народовбивства цієї кривавої зими, від якого здригнувся світ.
Часом на затишній виборчій дільниці може вирішуватися не менше, а може, й більше, ніж на революційному Майдані. Ми свій вибір зробили і утворили народні комітети на підтримку Юлії Тимошенко на пост Президента. Адже у цю лиху годину Президент – це Воїн, це Солдат, це Верховний Головнокомандувач України супроти московської окупації.
Якби такої людини, як Юлія Тимошенко, мужньої і твердої, як криця і сама Україна, зараз не було на політичному видноколі, її належало б шукати. А так – вона є, і їй немає альтернативи. Вона єдина, як єдино правильним має бути наш вибір.
Бо від цього вибору залежить – чи буде завтра на карті світу така країна, як Україна, і чи будемо ми з вами доживати віка, або згинемо у згарищі московської окупації, яка збожеволілими полчищами суне на Київ».
Від Львівської області відозву підписали:
Степан Павлюк – академік НАН України, доктор історичних наук, професор, директор Інституту народознавства НАНУ
Володимир Овсійчук – лауреат Національної премії імені Т. Шевченка, член-кореспондент Академії мистецтв, доктор мистецтвознавства, професор, заслужений діяч науки і культури України
Василь Єлейко – доктор фізико-математичних наук, професор Львівської комерційної академії,
Раїса Захарчук-Чугай – доктор мистецтвознавства, професор Львівської національної академії мистецтв
Степан Степан – народний артист України
Леонід Мацкевий – доктор історичних наук, професор Львівської національної академії мистецтв,
Сергій Кустов – народний артист України
Іван Паславський – професор, дослідник історії церкви
Леся Боровець – заслужена артистка України
Олександр Масляник – заслужений журналіст України, лауреат премії імені В. Чорновола,
Роман Лемеха – заслужений артист України
Ростислав Демчишин – композитор, заслужений діяч мистецтв України
Юрій Гав’юк – голова товариства живої етики імені Реріхів, член Національної спілки художників України
Петра Ткачук – головний редактор газети «Народна справа», кавалер ордена Данила Галицького
Фото: прес-служба “Батьківщини”
