Неподалік Великих Мостів, під час забору піску з несанкціонованого піщаного кар`єру працівники натрапили на кістки. Місцеві жителі бояться, що це може бути карантинне захоронення померлих від холери.
Нещодавно до голови Львівської облдержадміністрації із запитом звернулася депутат обласної ради Ганна Костюк щодо виявлення місць масових поховань померлих унаслідок епідемії холери на початку ХХ століття.
“Усе почалося з того, – розповідає пані Ганна Костюк, – що під час особистого прийому у Великих Мостах до мене почали звертатися люди і розповідати про незаконні піщані кар`єри. Як згодом з`ясувалося, на одному з таких кар`єрів робітники натрапили на людські кістки. Звісно, ми відразу ж забили на сполох”.
Зі слів старожилів можна було припустити, що на початку ХХ століття тут ховали тих, хто помер від холери, але ніяких документів, які б це підтвердили, нема. Відтак депутат почала звертатися до різних державних установ, котрі б могли надати достовірну інформацію і підтвердити чи спростувати припущення.
“Спочатку з офіційним запитом я звернулася до СЕС, – продовжує пані Ганна. – Там пояснили, що такою інформацією не володіють. Далі – до Держкомзему. Але і там сказали, що нічого не знають про карантинні захоронення цього періоду. Не було інформації ні в Державному архіві, ні в управлінні охорони культурної спадщини. Виходить, що дізнатися про ті могили можна хіба що у старожилів”.
На запитання, чому ніхто не знає про масові карантинні захоронення, в кожного своя відповідь: одні відділи і управління були створені значно пізніше, ніж з`явилися ці могили, інші кажуть, що то не їхня парафія. Крім того, захоронення робили не на території цвинтарів, а трохи осторонь. Минали роки і згодом про них просто забували. Щоправда, подекуди зберігаються і впорядковані могили.
Чи натрапили робітники під час забору піску саме на карантинне захоронення, наразі невідомо. Але, за словами Ганни Костюк, якщо інформація підтвердиться, це може бути небезпечним.
Медики ж заспокоюють: навряд чи холерний вібріон за стільки часу міг зберегти свою життєздатність. За температури 5 градусів збудник холери може зберігатися до чотирьох років, а тут минули всі сто.
Утім, карантинні захоронення є не лише після холери, а й після чуми, сибірської виразки тощо. Одна біда – ніхто напевно не може сказати, чиї кістки і як довго лежать у великих могилах, де і скільки є таких могил. Наприклад, 2007 року в Києві призупинили будівництво будинку, коли, копаючи котлован, натрапили на могильник XVIII століття. Як потім з`ясували, саме на тому місці був ізолятор для хворих на чуму, холеру і сибірську виразку.
Але якщо в Києві встановити істину вдалося завдяки історичним документам, то подібних документів щодо сіл і маленьких містечок практично немає. Тим часом більш-менш точно можна сказати, що в Україні було приблизно шість пандемій холери.
Відтак, Ганна Костюк у своєму офіційному зверненні вимагає, аби була проведена інвентаризація всіх поховань, розташованих у межах та за межами населених пунктів, а інформацію розміщено на сайтах райдержадміністрацій. Крім того, визначити ступінь загрози навколишньому середовищу.
Звертає увагу депутат і на незаконні розробки будівельного піску, а також на те, як представники органів місцевого самоврядування і правоохоронці закривають на це очі. Тільки це вже зовсім інша історія…
Оксана ДУДАР
"Новий погляд", 9 грудня