Show must go on!

Якщо хтось думав, що події 9 травня стануть “апофегеєм
апофеозу”, то він жорстоко помилився, бо потрібних дат для продовження банкету
ще вдосталь, адже комуністи і Добкін хоч і нарізно, але хочуть приїхати до
Львова 22 червня, ще комусь закортить згадати 27 липня, аби люди не забули
славний день визволення Львова, а там уже й річниця золотого вересня не за
горами.  Так що блокбастер “Бої на
Пагорбі слави” має шанс перетворитися у щось на кшталт “Шустер-лайв”, хоча
назва про велику політику таки пасує більше.

Перше питання, яке варто зачепити — кому це вигідно?
Відповідь дуже болюча, бо вигідно воно було всім учасникам, за дуже невеликими
винятками. Опозиція вказує, що провокації влаштувала чинна влада, щоби
відволікти народ від реальних соціальних проблем, які можуть призвести до
походу на ту ж таки владу. У таких випадках дражливі моменти історії України
пасують якнайліпше для того, аби металурги та шахтарі забули на секунду про
картоплю по 50 гривень і капусту по 15 гривень чи, наприклад, регулярні
підвищення ціни на газ та електрику, а зате згадали, що вони нащадки славних
переможців і мають задушити “бандерівську гниду” ну і далі за текстом.

Як би це не парадоксально звучало, але для ще одного
активного учасника цих подій — ВО “Свобода” – це також шанс відволікти увагу
виборців від реального стану речей і закликати до боротьби за вічне чи проти
чого там — совєтських окупантів, російських фашистів чи імперіалістів та ще
когось на вибір, згідно із уподобаннями. Адже гучні гасла про економічні
перетворення в Галичині після минулорічних виборів так гаслами і
залишилися.  Ходити далеко не треба — у
Львові та ж таки “Свобода”  кілька разів
анонсувала масштабні перетворення на економічному фронті та в структурі
управління міською радою, однак  до цього
часу вони не реалізовані, а від очільників цієї організації поволі чути фрази
на кшталт того, що “наша партія не має всієї повноти влади, от якби мер був
нашим, то можна було би про щось таке говорити, а зараз можемо тільки
контролювати і тд”. Коротше кажучи, хвалитися нема чим, окрім гучних і порожніх
заяв, які регулярно стрясають околиці міської та обласної рад і не мають жодних
наслідків, окрім псування паперу..

Гастролери з сонячного Криму також здобули свою маленьку
перемогу — на очах у сотень націоналістів передали ветеранам червоний прапор
перемоги та спровокували ідеологічних супротивників на насильство, яке довго
показуватимуть у зв`язку з будь-якими більш-менш важливими подіями у Львові.
Відтак вони повернулися героями, як і прогнозував один народний депутат, от
тільки “бамбулєй” не заробили. Хоча є дуже мало сумнівів, що вони на це
нарікають.

Щодо міліції, то вона також має свій маленький цимес —
міністр Могильов вже заявив, що мовляв міліція діяла надто м`яко і почав
вимагати від парламенту дозволу розбиратися з такими “фулюганами”
жорсткіше.  Малолітки в масках і з
димовими шашками в руках стануть прекрасним приводом для роздмухування загрози
тероризму, а відтак і збільшення фінансування на потреби доблесних
правоохоронців, які запобігли великому кровопролиттю у Львові. Принаймні вони
так вважають. Але без відповіді залишається питання про те, хто дав наказ везти
автобуси із ветеранами  на Пагорб Слави,
адже тоді, після стрілянини, пристрасті вже розгорілися не на жарт. Як відомо
авторові, представники СБУ були категорично проти такого кроку, однак до їхніх
порад не прислухалися, відтак всі отримали те, що хотіли.

При цьому дії правоохоронців були чітко спланованими  – певні маневри збили з пантелику польових
командирів “Свободи”, які вивели значне число “бійців” з Пагорба слави, що й
дало можливість міліції провезти ветеранів.

Саме це роздратування вилилося наступного дня на голову
Михайла Цимбалюка, якого свободівці вирішили зробити крайнім у своїй невдачі. І
справа не  втому, що голова ЛОДА написав
потішну заяву на звільнення, яка дозволила “Свободі” на секунду зберегти
обличчя перед фанами…

Справа в тому, що тепер хохлосрач в обласній владі буде
перманентним, доки хтось не піде з поля — або звільнять Цимбалюка, або
закінчиться оця каденція. Але для жителів області це означає, що обидві сторони
конфлікту блокуватимуть будь-які добрі починання конкурентів, відтак
розраховувати на нормальну роботу в обласній раді просто не доводиться.

Бо є дуже великі сумніви, що Цимбалюк захоче співпрацювати
зі “Свободою” після того, як опинився на товстелезному гачку в Януковича.
Взагалі питання про роль голови ЛОДА в цій історії потребує окремого вивчення
хоча б тому, що поки що йому дісталося найбільше.

Янукович сьогодні дав зрозуміти, що голова ЛОДА винен, але
він чекає на висновки комісії з Києва і вже тоді прийме якесь рішення. Скільки
працюватиме комісія, знає тільки її керівник, але весь цей час  стане тривожним очікуванням для голови ЛОДА.

Зрештою тривожним цей час стане для нього і з інших
міркувань — поки невідомі герої вже прагнуть відзначитися у бандерівському
Львові. Комуністи задекларували свій похід на захід, щоби пронести Львовом
червоні прапори 22 червня. На підмогу українські ліві кличуть побратимів, ні
таки радше партайгеноссе, з Росії, Казахстану і ще звідкись. Аби зробити ґранду
міжнародного масштабу, бо якось історія з вінком від російського консула не
дуже спрацювала — чи то консул не там опинився, чи то провокатори не
дочекалися, щоби вирвати вінок у правильного чувака, не відомо. Але ж тепер,
коли “нащадки переможців” приїдуть до Львова, то все буде по-справжньому і
кожне матиме шанс потрапити на телеекрани із закривавленою головою і роздертим
одягом, адже місцеві ультрапатріоти не дозволять нікому ходити під червоними
знаменами у “Бандерштаті”.

Політолог Ігор Марков вважає, що сценарій цих провокацій
писали не в Україні і він має на меті ізоляцію Галичини і таврування
(брендінгу) її як  небезпечного
націонал-фашистського регіону, особливо в очах сусідньої Європи. Саме в такому
дійстві зараз беруть участь всі вищезгадані дійові особи.

“Мета провокації очевидна — російський геополітичний
сценарій на реінтеграцію України до «русского міра» і цей сценарій враховує
відмінності між регіонами України. В цьому сенсі сценарій керованого хаосу
виглядає найбільш адекватними до ситуації в Україні…

Ми маємо варіант, коли найкраще надається з боку Росії
сценарій ізоляції Галичини. Ізоляції в очах інших регіонів України, Росії так і
з боку Європи. Піар-технологіями і заходами, 
подібними до того, що відбулося 9 травня і які можуть продовжитися,
Галичина, по суті, стає регіоном крайніх настроїв, таким собі небезпечним
регіоном в Європі, в якому перемагають “фашиствуючі” сили і який має бути
ізольованим як в очах Євросоюзу, так і Росії” – наголосив політолог.

Події 9 травня будуть продовжені, припускає І.Марков, тому
що вони не знайшли адекватної відповіді ні в західних областях, ні в Україні
загалом, оскільки немає в Україні центристської 
цементуючої сили. “Приводи будуть шукати найменші — чи то 22 червня,
початку так званої Великої вітчизняної війни, який в СРСР ніхто серйозно не
відзначав, чи то день визволення Львова, чи інші дати. Будуть вишукувати
найменші приводи для загострення ситуації, внаслідок яких  буде ізоляція і маргіналізація Галичини” –
підкреслив він.

Перспектива не дуже втішна, а ще менш втішною вона виглядає
з огляду на те, що радикальні настрої мають перевагу, відтак ВО “Свобода” має
ще певний кредит довіри, який охоче поповнить новими трофеями, аби лиш нагода.
Минулі місцеві вибори призвели до того, що центристські сили опинилися
практично на маргінесі львівської політики і поступилися місцем войовничим
радикалам, відтак розраховувати на мудрість та розважливість місцевих політиків
не доводиться. А тим паче, що вибори до парламенту вже наступного року і місця
у парламенті явно на всіх не вистачить. Відтак буде як у старому анекдоті — війни
не буде, але буде така боротьба за мир, що від світу каменя на камені не
залишиться.

Тарас БАЗЮК, "Львівський портал"