– Пане Мирославе, минає рік, який повністю був ознаменований кризою в державі. Як би ви оцінили ситуацію саме на Львівщині, чи можна відзначити бодай якісь позитивні зрушення, чи область переживає стагнацію?
– 2009 рік однозначно був роком стагнації, але відрадним можна вважати те, що темпи падіння промислового виробництва, починаючи з третього кварталу, почали знижуватися. І якщо брати показники листопада стосовно жовтня маємо незначний ріст виробництва. Щоправда лише в межах 0,4%, але падіння вже зупинилося. Порівнюючи жовтень минулого року і цьогорічний, можна констатувати, що негативні процеси загальмувалися, а відтак, якщо не буде потрясінь, можна сподіватися на покращення. Але не варто забувати, що ми живемо в глобалізованому світі і те, що відбувається у Дубаї, де на сьогодні простежується різкий обвал економіки, може потягнути за собою другу хвилю економічної кризи. А це зможе відбитися і на Україні і на Львівщині, зокрема.
Звичайно, усі зацікавлені у тому, щоб не дати розвиватися цій другій хвилі кризи. І якщо вдасться відреагувати блискавично, то 2010 рік почнеться роком стабільності і поступовим виходом зі стагнації.
– Зважаючи на зміни в законодавстві щодо місцевого самоврядування, з часом все більшу роль відіграватимуть місцеві органи влади, а відтак і матимуть більший вплив на визначення стратегічних питань розвитку територій. Отже, які галузі можна вважати прерогативними для області, тобто на що Львівщині варто робити ставки?
– Спочатку щодо зміни законодавства. Про це говорять всі. Це визнає президент, визнає прем`єр, голова Верховної Ради, але, на жаль, законодавство не змінюється. Радше я б сказав навпаки, що повноваження органів місцевого самоврядування з року в рік стають все більш ущемлені, зменшені. Досі, по суті, законодавство розвивалося не в сторону розширення повноважень органів місцевого самоврядування, а в сторону їх зменшення. Якщо дійсно не буде кардинальних змін у цьому напрямку, то держава Україна ще довго не розвиватиметься динамічно. Адже країна може розвиватися, якщо для свого розвитку має умови сім`я, громада, населений пункт. Без розвитку громад – не буде розвитку держави. Треба створити ці умови. Якщо ж дійсно те, про що говорять політики, буде зреалізованим, то Львівщина давно визначилася, що для нас є пріоритетним.
Перш за все це виходить з нашого розташування – ми є прикордонною областю. Це виходить з нашої історії – ми є областю, де розташована дуже велика кількість пам`яток історії, пам`яток архітектури та культури. Також пріоритети вимальовуються з нашого наукового потенціалу, адже Львівщина – регіон високоосвічених людей. Тут є велика кількість вищих навчальних закладів, науково-дослідних установ, а відтак все згадане й буде творити перспективи розвитку Львівської області.
Якщо говорити про промисловий потенціал – це приладобудування, яке свого часу становило основу для Львівщини. В області є досвід, є кадри, є наукові інституції. Це ще не втрачено.
– Ви переконані, що справді ще не втрачено?
– Це існує в пам`яті, є реальні люди, які працювали у цій галузі і вміють це робити. Це основне. Що означає не втрачено? Звичайно, продукція, що виготовлялась за радянських часів, зараз нікому непотрібна і не матиме ринків збуту. Це можна справді вважати втраченим. А нинішнім завданням є створити нову продукцію, на основі нових технологій.
Другий пріоритет – величезний рекреаційний потенціал. Бальнеологічні курорти, що є на території Львівщини мають тенденцію до розширення. Щоправда тут важливо враховувати й екологічні аспекти. Адже, якщо подивитися на екологічну карту, то частина українських Карпат є одним з найчистіших місць у Європі. Це треба теж використати, не дозволяти там розвиток промислових підприємств, створювати якомога більше національних парків і розвивати рекреацію, зелений туризм, курорти, відпочинкові речі. Для розвитку туризму, як ми сподіваємося, дуже багато додасть проведення у Львові Євро-2012. Бо основним фактором, що на сьогодні стримує туризм, це відсутність інфраструктури. Відсутність доріг, відсутність доброї кількості готелів середнього класу. Це все у нас має з`явитися із завершенням підготовки до Євро-2012.
– Про те, що варто розвивати туризм також говорять усі, однак досі, на відміну від сусідньої Франківщини, наша область далі розмов не просунулася. З чим пов`язано, що Славське і надалі перебуває у занепаді, чи можливо на рівні області залучити інвесторів, аби все ж таки справу зрушити з місця?
– Ці питання є в полі зору і ми вже два роки намагаємося зробити нормальну інфраструктуру. Жоден інвестор туди не піде, якщо заїхати можна тільки на БТРі. Там дійсно жахлива дорога і до Славського, і до Волосянки. Це неосвоєний регіон.
На кінець цього року вдалося зробити у напрямку Славського 20 км дороги, а це половина від того, що треба зробити і, сподіваюся, що наступного року ця робота буде продовжена.
Чому сталося так, що Славське загальмував у розвитку, адже там були кращі стартові можливості? Однак Львівщина завжди дуже поспішала й тут дуже швидкими темпами пішла приватизація землі. І ми на сьогодні маємо в Славському мозаїку, де дуже багато власників земельних ділянок. А для того, щоб створити європейський цивілізований гірськолижний курорт потрібні великі території. Інвестору доведеться вести мову з багатьма землевласниками. А, як відомо, інвестор хоче вести розмову з кимсь одним. Вихід з ситуації, або створення посередницьких фірм, які цю роботу виконають, або дійсно забезпечити такі умови доступності і привабливості, аби інвестор захотів цю рутинну роботу виконати. Бо, звичайно, назад в державну власність цих ділянок ніхто не поверне. Це є основною перепоною для створення аналогічних проектів, як у Франківську.
Хоча є й позитивні моменти. Такі дрібні підприємці теж мають право на існування і у Славському задіяне все населення: одні надають житло, другі доставляють туристів на гори, розваги пропонують, харчування. У відпочинковому процесі задіяна кожна людина, що там живе. То ж навіть залучаючи великі гроші, треба зберегти той бізнес, що уже існує. Адже він даватиме доходи і місця праці.
– Як зміняться функції обласної ради із затвердженням нового законодавства. Адже попри те що його не впроваджують, механізми вже розписані. Однак більшість людей і досі не знають про що йдеться.
– Основне це те, що обласна рада матиме свій виконавчий орган. На сьогодні обласна рада приймає бюджет, програму соціально-економічного розвитку і делегує виконання бюджетної програми обласній державній адміністрації, тобто орган місцевого самоврядування делегує свої повноваження органу державної влади. Безумовно, що це відразу на законодавчому полі створює конфлікт. Ситуація, як у Львівській області, де склалася співпраця між обласною радою та обласною державною адміністрацією для України є винятком. Поїдьте до наших сусідів – у Тернопіль, подивіться, які там стосунки, на Волині – те саме, я вже не говорю про східні регіони. Це недобре.
І власне, аби уникати таких конфліктних моментів, треба якомога швидше впроваджувати зміни, за якими обласні ради будуть мати свої виконавчі органи і самі управлятимуть своїм господарством. Створивши виконавчий комітет, рада зможе наглядати, контролювати, давати доручення. Зараз же ситуація наступна: рада прийняла рішення, дала доручення і все. Виконали управлінці ці доручення – добре, не виконали, то ні. До прикладу, ОДА не виконає плану соціально-економічного розвитку, який затвердила облрада. А ми не можемо навіть звільнити профільного начальника управління, який не виконав доручення, чи то йдеться про освіту чи будь-яку іншу галузь. Це абсурдна ситуація.
Обласні держадміністрації теж на мій погляд мають бути збережені, але з дещо іншими функціями, ніж нинішні. У сфері їх відповідальності має бути координація роботи адміністративних органів і нагляд за дотриманням законодавства органом місцевого самоврядування. Тобто, виконуватимуть наглядові функції із правом скасовувати, призупиняти акти органу місцевого самоврядування та оскаржувати їх у суді.
Так створена система влади у Польщі і вже час показав, що це добра модель. Після проведення адміністративно-територіальної реформи поляки почали дуже швидко розвиватися.
– Чи готова на сьогодні обласна рада до формування виконавчого органу, як це має виглядати на практиці?
– Звичайно. А чим відрізняється обласна рада від міської? Чому ж не можемо сформувати? Будуть посади, які призначатимуться радою і будуть ті, що формуватимуться виключно головою виконавчого комітету. Це не нове. Облвиконкоми функціонували до 1991 року й за української незалежності – до 1994 року, допоки Леонід Кучма не виграв вибори. Йому завжди бракувало повноважень. Леонід Кравчук після себе залишив логічну модель, але, на жаль, Леонід Данилович так і залишився керівником величезного підприємства. Де він директор, а області – цехи. І він не розумів як це цехи не підпорядковані директору. Одразу почав це ламати.
Щодо майбутніх змін, то передбачається, що більше власних повноважень матимуть регіональні влади. Повноважень, які ніби законом записані, але на даний момент місцеві ради виконувати їх не можуть.
– Чиновницький апарат ОДА, відповідно, мав би зменшитися?
– Безумовно.
– Наскільки?
– Співвідношення має бути зворотнім, тобто, та кількість, що на сьогодні є в обласній раді мала б бути в ОДА і навпаки. Нового будинку будувати не доведеться.
Я не знаю скільки зараз працює в обласній адміністрації. В обласній раді – 70 осіб, разом із технічними працівниками, водіями.
– На сьогодні існує безліч непорозумінь між владними органами в регіоні. До прикладу, влада Львова далеко не завжди корелює свої плани із обласною владою і навпаки. Чи вдаватиметься врегульовувати подібні проблеми, чи не існує загрози, що будуть окремі містечка із самоврядними князьками, які матимуть в носі організаційні намагання керівників з області?
– У нас усіх живе те, що кимсь хочемо управляти. Подібних наказів іншим керівникам ніколи не чули з моїх уст і не почуєте, бо ніколи не даю доручень, які не в межах моєї компетенції. Навпаки, завжди прошу депутатів: не приймайте рішення, що стосуються міста Львова чи інших міст, це не ваша компетенція. Можна прийняти звернення, бо депутати є членами цієї громади. Звернутися і сказати: на наш погляд, ось так видається краще. А вже справа міської ради прислухатися до того чи ні. Коли ми даємо прямі вказівки, це порушення закону, це втручання в компетенції органу, який є самоврядним і тому, нема чого ображатися, що вони не виконуються.
Не завжди мені вдається переконати депутатів у недоцільності вчинення таких кроків, депутати беруться за поради, доручення, а потім ми не знаємо як з цього вийти. От взялися за Грибовицьке сміттєзвалище. А що обласні депутати можуть зробити? Підприємство, що займається вивозом сміття – комунальне Львівської міської ради. Територія звалища – села Грибовичі. Що ви там робите? Яка ваша там функція? Займіться своїми повноваженнями. Ні, ми своєї хати не бачимо, але активно заглядаємо, що в кого робиться. Має бути управлінська і політична культура, треба відповідати за своє, чітко розуміти, які ти маєш повноваження і їх виконувати. Допоки будуть виходити поза межі відповідальності, то будуть тертя.
Управляти громадами ми ніколи не будемо і не треба цього робити.
– Відтак постає багато перепон для впровадження певного великого проекту. До прикладу, ті ж Грибовичі, та й інші села навряд чи забажають когось допустити, аби в них господарював хтось з обласної ради, навіть у випадку створення виконавчого органу.
– Як села не допускають. Просто цим питанням ніхто предметно не займався. Передусім міська рада мала би зробити замовлення спеціалізованому інституту на пошук ділянки. Адже ділянка має відповідати передбаченим нормам, а візуально неможливо дати відповіді, чи можна розміщати там чи там подібне підприємство. Знайшли б 5-10 ділянок. А далі треба вести дискусію з громадою і може навіть пропонувати, аби це підприємство належало громаді, щоб громада мала з цього зиск. Та ця робота ще навіть не робилася.
– Минув уже деякий час після епідемії грипу, а відтак і паніки, що супроводжувала грип. Тепер вже можна спокійніше робити висновки. Ваша оцінка того як виконавча влада Львова, передусім йдеться про управління охорони здоров`я, справилася з цією проблемою?
– Оцінка дана Львівською обласною радою і моя оцінка не може бути іншою. Рада оцінила на задовільно. Я особисто пропонував таку оцінку поставити, бо було навколо цієї ситуації дуже багато різноманітних розмов. Люблять у нас навколо всілякої біди створювати непотрібний ажіотаж і непотрібні розмови. Так, була проблема у начальника управління охорони здоров`я. Але що він зробив протизаконного? Те, що пішов у відпустку? Це не є протизаконно. Те, що не міг п`ять днів повернутися? То ж справді не міг. У чому його вина? Адже управління працювало фахово, віддано, жертовно, одна із заступників сама захворіла важким грипом і довгий час перебувала в реанімації. Це Ірина Микитчак. То хіба ми не маємо за таку роботу подякувати? А вини начальника в тому, що його не було п`ять днів, справді немає. Так сталося, що на цей період припала відпустка, це звичайна річ і нормально, що на час відпустки робота управління не повинна погіршуватися. Інша справа, якщо б його не було і робота погіршилася. У такому разі він не відповідав би своїй посаді. Це б означало, що він не вміє підбирати відповідні кадри і розставляти фахівців.
– Отже, загалом роботу медиків ви вважаєте задовільною?
– Роботу медиків я назвав би позитивною, а роботою системи охорони здоров`я я не є задоволений. І без системних глибоких змін, без реформи ми не вийдемо з цього. Ситуація буде з року в рік погіршуватися. І, якщо зараз ситуація з грипом не приверне увагу до необхідності реформи охорони здоров`я, то надання послуг буде весь час гіршим.
– Йдеться про перехід на страхову медицину?
– Ні, не тільки. Це комплексно треба вирішувати. Спочатку потрібно визначити, де повинне відбуватися надання першої медичної допомоги. Сьогодні є перенасичення лікувальними закладами і дефіцит надання лікувальних послуг. Чим відрізняється районна від обласної лікарні? Нічим. А треба подивитися, який рівень послуг на місцевому рівні і де має бути зосереджена високотехнологічна медицина. Тоді буде логіка, буде зрозуміло куди скеровувати кошти від страхування і куди бюджетні кошти передбачати.
Якщо ж говорити про суто бюджетні кошти, то справді Україна дуже погано фінансує охорону здоров`я. У нас витрати на одну людину на охорону здоров`я, порівняно з усіма нашими сусідами: Польщею, Угорщиною, Румунією, Молдовою, Білоруссю, Росією – є найнижчими. При тому, це навіть не порівнювальні цифри. Навіть Молдова має у кілька разів більші витрати на одну людину на охорону здоров`я. То ж звідки ми хочемо результат?
– Треба розуміти, що й до наступної хвилі епідемії ми не зможемо підготуватися належним чином. Чи щось уже зроблено?
– Думаю, багато висновків вже зробили. Перше – це культура, люди повинні розуміти, що таке вакцинація, не боятися цього. Нині немає іншої відповіді на ці загрози, ніж вакцинація. Цілий світ тим шляхом іде. Те, що було зроблено проти вакцинації, не хочу говорити, що злочин, але це неправильно. І очевидно, що наслідки цього ще будуть і вони явно не будуть добрими.
Окрім того, розуміючи, що нас може чекати, треба створювати резерви ліків, матеріалів і так далі. Резерв фінансовий ми забезпечити можемо.
– На січень, коли прогнозують другу хвилю епідемії, Львівщина буде підготовлена?
– Не можу гарантувати, бо не маємо управління охорони здоров`я підпорядкованого обласній раді. Але хочу вірити, що так буде.
– Депутати вкотре не підтримали ідеї реорганізації комунальних аптек. Це вже триває майже два роки, що далі пропонуватиметься?
– Приклад з аптеками засвідчує як обласна рада потребує тих змін, про що говорилося раніше. Адже є понад 100 комунальних аптек й контролювати їх роботу мусить управлінська структура, яка щомісяця має подавати звіт про діяльність, виконання плану. Цього зараз не робиться. І з`являються одна за другою збиткові аптеки. За 10 місяців цього року збитки від діяльності аптек становлять 884 тисячі гривень, тоді як приватні аптеки всі прибуткові.
Майно, яким має розпоряджатися громада, потихеньку від нас відходить, бо директори аптек залазять у зобов`язання перед постачальниками, потім через суди забирається майно і не одна аптека вже відійшла. Це прихована здача майна обласної ради, комунальної власності. І при цьому громада вигоди не має жодної. Відтак свої виконавчі органи вкрай необхідні.
Є 120 депутатів, кожен при своїй думці. Ті люди, що не зацікавлені в прийнятті рішення про реорганізацію, виходять на кожного окремого депутата і представляють ситуацію як їм вигідно, а відтак мають свого представника в обласній раді, котрий отримав односторонню інформацію. Навіть, якщо він лише зустрівся з ними і пообіцяв виступати на боці противників реорганізації, це ставить перед ним моральні зобов`язання, що треба голосувати, як пообіцяв.
– То ж який вихід з ситуації?
– Те, що не прийняли цього питання, я вважаю, неправильно і буду переконувати депутатів, пропонувати знову до цього питання повернутися. Можливо, не за один крок провести реорганізацію, а за два. Наразі в одну мережу об`єднати міжлікарняні аптеки, які виключно на лікарні працюють. А вже згодом на їх досвіді реорганізовувати й решту аптек.
– Ви сказали, що незацікавлені в прийнятті цього рішення люди виходять на депутатів, але ми спостерігали вже не один пікет під стінами ради, фармацевти переживають, що комунальні аптеки після реорганізації просто перейдуть у приватні руки. Мовляв, створивши одну юридичну особу з мережі аптек, їх просто буде знищено.
– Чому знищено? Навпаки. Коли б була одна юридична особа, ми б змогли проконтролювати її. Але 100 – ми не проконтролюємо ніколи. У нас є 34 прибуткові аптеки, але це так звана прибутковість – 1,5-2 тисячі прибутку в рік. Це не до порівняння з показниками приватних аптек. Чому ж так відбувається? Куди цей прибуток дівається?
Виконавці різні бувають, одні директори аптек добросовісні, інші ні.
А потужне протистояння рішенню відбувається через те, що вже зрозуміло –таких прибутків, які приховувалися, не були обліковані, вже мати не будуть. І людьми рухає інтерес. Вони розуміють, що тисячі гривень вже ніхто показувати не дозволить, бо буде контроль за тим питанням. Хай дадуть відповідь, чому в них нема таких прибутків у як у приватних аптеках.
– Попереду півроку виборів, як ця епопея відобразиться на господарці області?
– Так, вибори у нас можуть бути від свят до свят. У нас цього року дуже швидко паска – 4 квітня.
– А продовження свят відбудеться 30 травня, на місцеві вибори?
– Маю великий сумнів, що 30 травня місцеві вибори відбудуться. Хоча насправді мені б хотілося, аби вони відбулися якомога швидше. Та на іншій основі, бо за тією ж схемою, що були досі… нічого вибори не змінять. Нам треба зробити перезавантаження. Однозначно.
– Отже, як відобразиться виборчий процес на господарці?
– Вибори вже йдуть і жодного їх впливу на господарський процес ми не відчули і Богу дякувати. Сподіваюся, що так буде і далі. Надзвичайного ажіотажу навколо виборів немає, а показники господарського виробництва у січні завжди були щодо інших місяців в межах 50%. То ж як було, так і буде, це впливу не матиме. Інше питання як довго будуть тривати ці вибори. Зрозуміло, що мусить бути сформована нова влада і чим швидше це станеться тим краще, швидше отримаємо шанс почати процес виходу з кризи.
– Чому Ви вважаєте, що 30 травня не відбудуться вибори до місцевих органів влади?
– Вони, звичайно, можуть і відбутися, але у такому разі не дадуть жодної користі. Бо до 30 травня не встигнуть прийняти нове законодавство.
То ж я вважаю, що 30 травня занадто швидко і, сподіваюся, що здоровий глузд мав би перемогти – тобто, народні депутати мали б прийняти новий закон про формування органів місцевого самоврядування.
Про що йдеться, органи місцевого самоврядування мусять формуватися за мажоритарним принципом. Не може бути обласної ради, у якій практично усі депутати є жителями міста Львова, а решта територій області не представлені взагалі, або дуже незначним числом депутатів. Обласна рада – це орган місцевого самоврядування територіальних громад, а де тут території? Немає.
Є досвід того, якою була перша рада, друга і як з кожною наступною каденцією це змінювалося не в кращу сторону.
– Яка з каденцій, на вашу думку, була найбільш оптимальною?
– Друга, де були 60 депутатів, усі мажоритарними. А далі вступила в дію змішана система і це вносило певні корективи, почалися партійні впливи. Вважаю, що депутатів треба позбавити від рабства, залежності від партійних босів. Сьогодні фракція, яка є в обласній раді свої дії коригує з центральним офісом, що в Києві, а де тоді інтереси територіальної громади? Нема.
– Коли потрібно проводити місцеві вибори?
– Вважаю, що має перемогти здоровий глузд і 30 травня неможливо проводити вибори. Їх треба проводити на осінь. Але на зовсім іншій законодавчій основі.
– При якому новому президенті можливе таке перезавантаження, з боку кого чекаєте на розуміння необхідності по іншому проводити місцеві вибори?
– Хочу вірити, що при кожному, хто б не переміг із сьогоднішніх кандидатів. Адже кожен з них про це говорить. Я мав можливість на цю тему поспілкуватися з багатьма претендентами у президенти: з Віктором Ющенком, з Юлією Тимошенко, з Арсенієм Яценюком. Не довелося говорити з Віктором Януковичем, але подібні заяви його чув. Нещодавно в Донецьку він говорив, що першим указом на посаді президента буде указ про реформування органів місцевого самоврядування. Аплодую.
– На сесіях зараз, на вашу думку, стало більше політичної складової, аніж це було у попередні місяці. Представники яких політичних сил не гребують можливостями попіаритися завдяки трансляції сесійних засіданнях?
– Можу сказати у кого найменше політичної складової. Найменше вона присутня у фракції промисловців і підприємців. Майже відсутня. А де більше, де менше… У всіх інших фракціях всюди присутня, дуже серйозно і важко оцінювати за якою шкалою більше-менше.
– Можливо, промисловці і підприємці менше піаряться, бо вони не бачать попереду перспектив?
– Вони чекають мажоритарних виборів, там є дуже серйозні фахові люди. І однозначно, якщо мажоритарка буде знову запроваджена, усіх депутатів з цієї фракції ми знову побачимо в обласній раді.
– Як зміниться після виборів політичний розклад в облраді?
– Зміниться обов`язково. Коли б не відбулися вибори і не зважаючи за якою системою їх проведуть. З`явилися нові політичні гравці. Вважаю, що політична сила Яценюка буде мати своє представництво у Львівській обласній раді, зважаючи на рейтинги, які зараз є. Водночас під питанням чи всі, що сьогодні представлені, знову потраплять в наступну раду. Думаю, що фракція «Партії регіонів» з`явиться. Рейтинг кандидата в президенти Віктора Януковича в області за останніми соціологічними дослідженнями становить 3,5 %, це прохідний відсоток.
Незважаючи на те, що я прийшов за квотою «Нашої України», вважаю, що чисельність фракції у наступній каденції буде меншою.
Фракція «Свободи» збільшиться, а БЮТівців стане менше. Принаймні, на сьогодні соціологія так показує, а як буде, побачимо.
– Якою буде Ваша участь у виборах?
– Це буде залежати від дуже багатьох речей. Якщо мажоритарні вибори – братиму участь. Якщо нічого не зміниться, то навряд чи.
– Ви не бачите себе в жодному з партійних списків?
– Не бачу перспективи в який спосіб можна сформувати якісний список. Якщо вдасться це зробити, тоді можу розглядати таку можливість. Що маю на увазі під якісним списком. Це щоб політична сила представила список, який складається з представників усіх територіальних громад. Щоб там був представлений кожен район і місто, хоча б обласного значення. Далі, яка територія дасть більше голосів, відповідно за рейтингом, депутати проходять в раду. Але для цього мають бути тверді домовленості, що список, який ми складемо перед виборами, повністю зміниться після виборів.
– Власне ви пояснюєте як мають діяти на практиці так звані відкриті списки.
– Так. Але, у випадку, якщо не буде змін у законодавстві, то таким чином можна шляхом здорового глузду і зробити ці відкриті списки, завдяки домовленостям однопартійців. Тільки у такому випадку я можу погодитися.
– Ви можете назвати хоча б одну партію, яка б погодилася перекроювати список після виборів?
– Буду переконувати «Нашу Україну», членом якої є. Не можу я переконувати інші політичні сили. Вдасться переконати, то братиму участь у виборах. Якщо ж нічого не вдасться зробити, все залишиться як є, то для себе вже чітко рішення прийняв і я у цьому участі брати не буду. Я не бачу в цьому перспективи.
– У такому випадку чим будете займатися?
– Мені вже 53 рік і ні одного дня я не був без роботи. Але, якщо правду сказати, я ще не думав над цим питання. Час покаже чи я піду в бізнес, чи я повернуся знову у «Львівську Політехніку», а чи у виконавчі структури.
Розмовляла Марія САВКА, «Львівський портал»
Львівський портал