Днями Львівщина відзначала 155 річницю від дня народження митрополита Андрея Шептицього. З цієї нагоди відбулась низка святкових заходів, також для всіх охочих організували екскурсії Митрополичими садами cобору святого Юра. Львівський портал розповідає історію цього місця і яке значення воно мало для Андрея Шептицького.
Святоюрська гора – це великий комплекс довкола церкви св. Юра, до якого входить сам храм із подвір’ям, Митрополичі палати і Митрополичі сади, площа яких становить 0,6 га. Весь цей комплекс належить до спадщини ЮНЕСКО.
Особливу роль у житті Святоюрського собору відіграла династія Шептицьких. Історія цього місця сягає у глибину віків, однак храм, який ми бачимо сьогодні, звів Анатасій Шептицький у 1740-х роках. А через півтора століття, у 1901 році, у збудованому предками соборі почав правити сам владика Андрей Шептицький. Саме тому на резиденції зображений герб династії Шептицьких.
Поруч із храмом розташовані Митрополичі палати, які слугують для того, аби єпископ, який править у соборі і керує всією єпархією, там жив і працював.
Місце сили Андрея Шептицького
Нижче розташовані Митрополичі сади, до яких священники собору могли спуститись, аби помолитись, відпочити чи почитати.
Пишні і відомі сьогодні Митрополичі сади народилися на початку 1770-х років із декоративних садів, які запроєктував архітектор собору святого Юра Бернард Меретин. На трьох терасах, які утримували підпірні стіни, росли дерева, квіти та прямі лінії кущів. Це був приклад живописних сакральних садів, якими в минулому оточували львівські монастирі і храми.
Згодом барокові сади на Святоюрській горі переплановували. Із первинної структури лишилися осі, підпірні стіни та окремі фрагменти садів.
Саме тут, у Митрополичих садах, впродовж 43 років молився та набирався сили Андрей Шептицький. Історики кажуть, що він дуже любив це місце. З ініціативи владики тут висадили фруктовий сад, який зберігся й до сьогодні.
При цьому дерева садили неспроста: фрукти завжди роздавали дітям із бідних сімей та сиротам. Владика Андрей всіляко дбав про знедолених дітей, зокрема заснував при соборі школу імені Бориса Грінченка, яку відвідували діти з малозабезпечених родин.
Більше того, Андрей Шептицький заснував низку сиротинців, на які пожертвував близько 1 млн доларів, що на сучасний перерахунок сягає приблизно 50 млн доларів.
«Митрополит Андрей походив із графської сім’ї та був достатньо заможним, однак йому ці гроші особисто були непотрібні, він всі кошти інвестував у благодійність, освіту та в заснування різноманітних організацій», – відзначає екскурсовод Олексій Кинаш.
Варто зауважити, що колись Митрополичі сади були поділені на дві частини: для прийому гостей і для господарських потреб. Одну з них УГКЦ відновила і відкрила для гостей у 2015 році, інша частина, так звані нижні сади, є у занедбаному стані і належить Львівській міськраді. Церква намагається її повернути собі, аби зберегти автентичність цілого саду.
«Колись у нижній частині садів радянська влада поставила радіовишки, які блокували сигнал з Європи. В 90-ті роки влада міста повернула сади українській церкві, однак нижню частину, де стояли вишки, не віддали, оскільки вважали її військовим об’єктом. В 2001 році вишки знесли, а половина садів ще досі належить місту», – пояснює Олексій Кинаш.
Виставка в саду
До 155-річчя від уродин Андрея Шептицького у саду спеціально виставили деякі особисті речі духовного лідера або ж реквізити, які пов’язані із його життям на Святоюрській горі. До прикладу, деяке богослужбове вбрання єпископа та реконструйований жезл із двома зміями у верхів’ї, які символізують земну мудрість, виваженість і терпіння.
Також можна побачити милиці, за допомогою яких пересувався Андрей Шептицький. Варто звернути увагу на те, наскільки вони високі – митрополит мав зріст 2 метри і 10 сантиметрів.
Поруч на газоні стоїть і візок, до якого владика був прикутий наприкінці свого життя, оскільки мав паралізовані ноги. Папа Римський навіть дав йому дозвіл вести службу божу сидячи, а документи він підписував, тримаючи олівець в зубах. Причиною цьому стала скарлатина, якою він перехворів у 18 років, – хвороба дала ускладнення на суглоби.
Позаду експозиції розташована фотовиставка, на світлинах якої закарбовані моменти з життя єпископа УГКЦ. Так, можна побачити старі фото з Митрополичих садів, які так любив Шептицький.
Також на світлинах видно, що митрополит був дуже скромною та невибагливою у побуті людиною. І це при тому, що походив із багатого графського роду.
«Коли у 1941 році до Львова прийшли німецькі війська, поважні офіцери завітали до авторитетного у світі Митрополита Андрея на Святоюрську гору, оскільки знали, який вплив він має на народ. Тоді владика вже важко хворів. На столі у митрополичих палатах була печена картопля, хліб і джерельна вода. На заувагу німецьких офіцерів, мовляв, хіба так харчується, Андрей Шептицький відповів: «Я їм те, що їсть мій народ», – додає екскурсовод.
Як потрапити у Митрополичі сади
У Митрополичі сади може потрапити кожен охочий. Тут проводять фотосесії, презентації, лекції, неформальні пікніки, творчі майстер класи, виїзні церемонії та урочисті події. Для запису необхідно звернутись за телефоном: 067 609 02 07. У Фундації духовного відродження запевняють, що всі благодійні внески та кошти, отримані під час проведення заходів, скеровують на утримання садів.
Фото: Львівський портал
Ольга ДЕНИСЯКА