ОСТАННІ НОВИНИ

Крани, гроші, два садки. У Львові назріває інфраструктурна катастрофа?

Катерина РОДАК, Львівський портал

|

Українські міста, і Львів зокрема, останніми роками стають майданчиками для шаленого інвестування у нерухомість. Львів розвивається у будівельному плані так швидко і неоднозначно, що, здається, незабаром з висоти пташиного польоту (і не тільки) ми місто не впізнаємо. І хоча будівельний «бум» – це непогана тенденція (великі європейські міста мали у своїй історії такі періоди), у Львові паралельно із питанням кількості та якості забудов постає питання інфраструктурної спроможності міста витримати таке засилля новобудов і не перетворитися у суцільний спальний район.

У Львові неодноразово піднімалися теми катастрофічно малої кількості міць для паркувань, нестачі соціальних об’єктів, перевантаження інженерних комунікацій та просто затишних просторів і скверів. Відтак, Львівський портал вирішив з’ясувати, чи дійсно Львову грозить інфраструктурна катастрофа, наскільки місто наблизилося до неї і чи можливо щось змінити?

Якось помістимось

За даними обласного управління статистики, у 2016 році місто прийняло в експлуатацію 315 нових житлових будинків, це більше шести тисяч квартир. І це при тому, що осяг будівництва у Львові за цей рік впав приблизно на 15%.

За словами урбаніста Дем’яна Данилюка, будують в основному не надто якісні «висотки», навколо яких буде хіба що декілька дитячих гойдалок і паркомісць.

«Щільна забудова – це добре і для міста, і для людей. Але щільність заселення буває різною. Тобто можна щільно збудувати квартал з 4-7 поверхівок, а можна збудувати в 10-18 поверхів, а то й 25! І це вже погано. Тут вже про ніяку спільноту, взаємозв’язки, якість життя і т.п. не може бути й мови. У той час, як увесь закордон намагається зменшити поверховість, у нас будівля на 200 квартир у 18 поверхів вважається досягненням.

В Нідерландах, наприклад, якщо це такий високий будинок, то до нього буде дуже багато вимог. І ніхто не дасть дозвіл, якщо вони не будуть виконані. А якщо забудовник надурить – будівлю знесуть без будь-яких вагань. Варто зазначити, що висотні житлові будівлі закордоном – це, по суті, апартаменти, які вже продають з ремонтом і частково з меблями… Я вже не кажу про паркомісця. Обов’язково має бути підземний паркінг і щонайменше 1 машиномісце на 1 квартиру. У Львові будинків з підземними паркінгами… штук 10?

До речі, в нас у новобудовах на 10 квартир припадає 7 автомобілів. Люди, які придбали квартиру, вже раніше придбали автомобіль. Отже будинок на 100 квартир – це 70 автомобілів мінімум. 70 машин – це майже розмір стандартного футбольного поля! Для новобудови на 100 помешкань паркінг мав би бути щонайменше дворівневий на всю(!) площу забудови і ще трохи», – розповів Д. Данилюк.

Як наголосила Львівському порталу активістка «Народної дії» та заступник голови громадської ради при Львівській ОДА Олеся Дацко, у Львові можна на пальцях рук порахувати новобудови, довкола яких є достатньо прибудинкової території, зелених насаджень та й взагалі хоч якогось простору.

«Є план зонування, де передбачена максимальна щільність населення і, наприклад, до 450 людей, залежно від районів. У нас є містобудівні умови і обмеження, де щільність більше 2 тисяч. І таку щільність дозволяє міська рада. Тобто вона дозволяє створити нелюдські умови проживання не тільки чинним, а й майбутнім мешканцям. Коли будується новий  будинок, на території, яка обслуговує цей будинок, має бути прибудинкова територія: і місце для лавочок, і місце для смітників, і місце для озеленень – 40%.  До прикладу, на кожного мешканця має бути від 10 до 12 м прибудинкової території. Відомий ЖК «Хмельницький парк» мав би мати кілька гектарів, щоб обслужити всіх цих мешканців», – наголосила громадська активістка.

Щодо озеленень міста, то якщо вірити інформації, оприлюдненої на сайті ЛМР, площа зелених насаджень Львова за різними категоріями становить 33286 га, у тому числі у межах міста 4419 га, або майже 26% від площі міста. Але це – не достеменна інформація.

«З огляду на те, що до цього часу не проведено інвентаризацію зелених насаджень міста, а випадки непогодженого вирубування дерев з метою будівництва (вул. Д. Вітовського, вул. В. Стуса, район «Знесіння» тощо) є достатньо поширеними, місто не володіє інформацією щодо того, яка площа зелених насаджень реально припадає на одного мешканця (у 2000 році цей показник становив 54 кв. м/особу). Згідно з вимогами Всесвітньої організації охорони здоров’я оптимальною для міського мешканця вважається площа зелених насаджень на рівні 50 куб. м»,  – йдеться в інформаційній довідці міськради.

Як переконує член Національної Спілки Архітекторів України Юрій Горалевич, Львів забудовують таким чином, як вигідно певним інвесторам, для яких будинки – це вкладання коштів, а не архітектурний витвір, частина ансамблю міста.

«Кожен інвестор, який тут провадить будівництво, зацікавлений отримати надприбуток. А будь-який інфраструктурний об’єкт – це витрати. Тому кожен, обходячи чинне законодавство, як тільки можна, намагається збудувати якомога більше квадратних метрів і якнайшвидше його продати. Ми бачимо величезну щільність забудов, а інфраструктурних об’єктів у Львові… Хіба тільки один садочок має бути збудований попри величезну кількість житла? Не говорю вже про паркомісця, соціальні заклади тощо», – наголосив архітектор.

«А ще є нюанс з якісним громадським транспортом… Місто просто не в змозі забезпечити якісний громадський транспорт при таких швидких темпах забудови, тим паче висотної забудови, для якої найкраще підходить трамвай. При такому стані і зростанні української економіки, як зараз, трамвай в Рясне, до прикладу, це перспектива 20-25 років. Те саме щодо масиву Пасічний, що росте як на дріжджах. А поруч з ним вже інші забудовники з’явилися. А туди навіть нема автобусних маршрутів. Сихів жив без трамвая 30 з гаком років, і він обійшовся нам (разом з новим колектором і кількома закороткими вагонами) майже у 1 мільярд гривень. Думаю, є зрозумілим, що про метро навіть мова не йде», – каже Д. Данилюк.

А що для дітей?

Ще одним наслідком стрімкої розбудови міста часто буває його соціальна «слабість», коли під забудови віддаються стадіони (так, радянські і страшні, та все ж), не відкриваються нові дитячі садки і школи. У Львові, як заявила Львівському порталу керівник управління освіти Зоряна Довганик, на 100 місць у садочку припадає 170 дітей.

«Минулого року було відновлено 36 груп і цього року були відкриті нові додаткові групи, ремонти в яких проводилися минулого року. Цього року плануємо також 22 групи додатково відкрити. Звичайно, що того є не завжди достатньо, але місто у цьому напрямку працює», – наголосила вона.

Торік, за словами посадовиці, у Львові відновили роботу одного садка – того, що на Кульпарківській, а цього року працюють над відновленням ще трьох дошкільних закладів.

Нерідко матері скаржаться на перенаповненість садочків, як от у Зимній Воді біля Львова, де нещодавно сталася біда через набиті групи. В окремих школах Львова також існує проблема з перенаповненими класами.

«Коли я прийшла записувати дитину, на школі висіло оголошення, що дітей більше не приймають, бо класи вже набрані по 33-34 дитини… В іншій школі ситуація ще гірша: там по 38 учнів в класі, попри те, що до 1 вересня заяви можуть ще подаватися. Чому моя дитина має бути в класі, де 34 чи 38 дітей, якщо по нормах їх має бути 25?», – обурюється Олеся Дацко.

Як зазначили Львівському порталу в управлінні освіти ЛМР, проблема з перенакопиченням дітей у класах існує лише в окремих школах – в основному у гімназіях.

Водночас головний архітектор Львова Юліан Чаплінський переконує, що нагнітання ситуації з освітніми закладами у Львові – перебільшення.

«Дефіцит є у декількох районах по садках, але ми боремося з цим як можемо, і за 2 роки 18 садків передбачили. Тому все рухається органічно. Ми не можемо зараз витратити гроші і побудувати школу, яка не буде заселена наступні 5 років. Те, що будується будинок на 100 чи на 150 квартир, то він поки здасться в експлуатацію, поки люди пороблять ремонти і заселяться, то це ще мінімум 2 роки. Відповідно, попиту на той садок не буде», – вважає він.

Останнім часом під час розгляду на засідання виконавчого комітету Львівської міськради питань видачі документації на будівництва часто піднімається питання: «А забудовник передбачає садочок?». За словами Ю. Чаплінського, у місті останнім часом дійсно побільшало соціально відповідальних компаній, втім місто не може змусити забудовника звести садок.

«Вимагати у забудовника будувати садочок ні в мене, ні в мера міста права немає, тому що забудовник платить інвестиційні внески у бюджет міста. З тих внесків місто розпоряджається, чи будувати садочок, чи дорогу, чи просто прибирати вулиці. Але те, що нам вдається зробити, це те, що, коли будуються нові комплекси, ми нормативно розраховуємо  і резервуємо землі під дитячі садки, під школи та інженерну інфраструктуру. Це складна документація, але така робота завжди ведеться. Що стосується доброї волі забудовника, то у нас є приклади будівництва садків на Мазепи компанією «Екодім», на Сихові, компанія «Ваш дім» буде будувати садок на Пасічній», – пояснив головний архітектор Львова.

У свою чергу Олеся Дацко зауважує, що у містобудівній документації забудовник має вказати, у які школи/садки будуть ходити юні жителі новобудови.

«Коли виписуються містобудівні умови і обмеження на будь-який об’єкт багатоповерхового будівництва, там вказується, куди діти з того будинку будуть ходити у садочок, у яку школу. Тобто там чітко має бути вказана мережа, яка забезпечуватиме соціально цей об’єкт», – зазначила вона.

І що з того?

За словами Олесі Дацко, якщо Львів не змінить напрям розбудови і розвитку, не зупинить тотальну забудову, то в майбутньому деякі райони міста цілком можуть перетворитись на «примари».

«Така ситуація була в Німеччині, коли у них був будівельний «бум», коли було набудовано купу житла тими, хто мав вільні кошти і вважав це хорошою інвестицією. Але всі квартири викупили, а реально заселилися лише 7-10%. Якщо вони не опалюються, такі будинки починають руйнуватися. І що з цим робити далі ніхто не знає. Такі квартири скуповують або для здачі, або приїжджі з сіл, або заробітчани. Що ми будемо мати? Ми будемо мати просто викуплені квартири, але дуже часто незаселені, і в результаті ті будинки будуть валитися. Це буде черговий колапс»,  – вважає вона.

У свою чергу головний архітектор Львова заспокоює, що проблем із заселенням будинків у Львові немає – все йде за планом «десятирічки».

«З того усього, що є збудоване, мінімум 80% люди живуть і експлуатують. У  Генплані від 2010 року  «Містопроект» задекларував, що потреба до 2020 року у Львові житла становить 6,5 млн м кв. Тому сьогодні з 2010 до 2017 року включно я думаю, що приблизно 3- 3,5 млн житла збудовано або знаходиться в процесі будівництва. Це є трохи більше половини плану. Тому не дивно, що люди купують квартири і заселяють їх», – наголошує Ю. Чаплінський.

Щодо інфраструктурного будівництва, то Юліан Чаплінський переконує, що це проблема тимчасова.

«Якщо говорити про інженерні речі, то у Львові, як на мене, за останні 2 роки почалося будівництво інфраструктурних речей, таких як каналізація, прокладання води, особливо в таких запущених районах, як Личаківський. У нас наразі не будуються розв’язки, нові дорого поки що. Ринок породжує попит, зараз він є на житло. Наступним кроком буде попит на соціальну інфраструктуру, відповідно, бізнес почне вкладати гроші в садки і оперувати ними», – каже він.

На думку урбаніста Дем’яна Данилюка, змінити щось у розбудові Львова та й в Україні в цілому – майже неможливо: на це потрібні небайдужі люди і політична воля, чого наразі бракує.

«Те, що зараз будується в Україні, зокрема, у Львові – низькопробний ширвжиток. Йдеться як про архітектуру, так і про інженерію… Не треба вигадувати велосипед. Львову якомога швидше необхідно вносити зміни до Генерального плану, залучити іноземців для його коригування, зменшувати висоту забудови (щоб максимум було 10 поверхів або 32 м висоти), а у важкодоступних районах міст взагалі не більше 4 поверхів (Рясне, Левандівка, Тракт Глинянський тощо). Не забудовувати все житлом, але й залишати місце для офісів/підприємств, щоб не утворювалися нові «спальні райони». І щоб люди не створювали затори, їдучи з новобудов на нових автомобілях через півміста на роботу. Робота має бути поруч з домом. Це власне є одним з ключових принципів у стратегії розвитку міст ЄС. Львівське Рясне і частково Сихів, а також київська Троєщина  – це «найкращі» приклади як НЕ ТРЕБА будувати місто», – вважає експерт.

Фото: Соцмережі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.