ОСТАННІ НОВИНИ

Світлана Алексієвич: «Треба вбивати ідеї, а не людей»

|

Відома письменниця, нобелівська лауреатка з літератури Світлана Алексієвич про Революцію Гідності та пацифістське ставлення до війни:

116730

«У книзі «Цинкові хлопчики» є кілька пластів. Із одного боку, є пласт, який відноситься до того часу, коли хлопців відправляли на Афганську війну. І є зовсім інший  – про людське божевілля, коли одна людина вбиває іншу людину, тобто робить Божу справу.

Мій погляд на ці речі такий: це варварство, людоїдство. Колись про нас будуть говорити, що це був час варварства. Хоча я не знаю, як це прозвучить сьогодні тут, у вас, але я думаю, що треба вбивати ідеї, а не людей. У XXI столітті розмову треба вести якось інакше, треба говорити з іншою людиною, навіть з людиною інших переконань, а не просто взяти і застрелити.

Я вважаю, що треба захищати свою Батьківщину. Хоча не можу уявити, як би я могла стріляти, бо я така пацифістка. Правда, не знаю, що було б, якби вбили дитину.

Але Друга світова війна, Вітчизняна, вона ж абсолютно справедлива, в усякому разі, поки радянські війська не перейшли рамки. Але жінки, героїні моєї книги «У війни не жіноче обличчя», коли вони вже вмирали, то стали мені надсилати свої записи, тому що вони щось побоялися сказати раніше, щось не розуміли.

Коли вийшла книга, почалася перебудова, суспільство прийшло в рух, і вже не було жорсткого радянського канону, вони почали згадувати і у них весь час звучав такий мотив: будь-яка війна – все одно вбивство.

Це для мене одна з головних думок книги, що все одно – це вбивство. Можливо, тут, в Україні, це несвоєчасна думка, але художник не може в 20-ті роки бути таким, в 90-і – іншим…

Усі революції – це завжди кров, завжди є підстава сказати, коли проходить час, що це багато крові і вандалізму.

Я дивилася по телевізору і дуже співпереживала за Україну, але кров мене лякала. І я думала про те, як важко сьогодні бути лідером, покликати чиїхось дітей на площу. А що ми робили на площах в 90-і? Ми, як і на кухнях, кричали: «Свобода! Свобода!». Начебто свобода могла народитися з наших мрій і вигуків.

Зараз час більш прагматичним, і революції робляться більш прагматично. Дивна особливість наших революцій, але, як правило, їх очолюють люди з грошима».

Джерело: УП

Фото: gazeta.dt.ua

Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...