Замість подяки російському меценатові Ігорю Возякову, «свободівці» ухвалили звернення

«Свободівська» більшість у Львівській обласній раді відмовилася проголосувати за висловлення подяки російському меценатові Ігорю Возякову,  який повернув Львову сакральну пам’ятку, яку викрали 27 років тому  – ікону «Покрова Богородиці».  Замість подяки депутати ухвалили… звернення до мецената.

Нагадаємо, під час минулого засідання сесії облради, депутат від фракції Партії регіонів Олег Баран запропонував подякувати Ігорю Возякову від імені громади Львівщини. Однак, деякі депутати вирішили, що слова подяки в цьому випадку – недоречні. Окрім цього, Ірина Фаріон звернулася із пропозицією виключити із тексту звернення слова «Такий вчинок не лише щедрий, але й благородний».

На знак протесту проти такого варіанту тексту подяки, депутати від фракції Партії регіонів демонстративно вийшли зі зали засідання.

«Ми ж не просили ухвалювати рішення про виділення коштів чи ще щось. Ми просто хотіли по-людськи подякувати людині, котра повернула в Україну сакральну пам»ятку. Але слова вдячності колегам-депутатам від «Свободи» чомусь надто важко даються», – зазначив голова фракції Партії регіонів у облраді Ігор Грещук.

Прес-служба фракції надала текст подяки в оригіналі.

«Вельмишановний Ігоре Володимировичу Возяков, громада Львівщини висловлює Вам  щиру вдячність за повернення на рідні землі цінної для нас сакральної пам’ятки, яку викрали 27 років тому  – ікони «Покрова Богородиці». Церковний пласт – для Львівщини має особливе значення. І коли мова йде про ікону, яка була фактично  втрачена  для української культури – це не просто вчинок мецената, це особлива подія для нашого народу. За яку  Вам, пане Ігорю Возяков,  низький уклін. Адже лише Ваша добра воля та власна ініціатива допомогли у  поверненні ікони на Україну. Ми добре розуміємо, що якби не Ваш  вчинок, то нашу історичну пам’ятку – «Покрову Богородиці»  – можна було б бачити виключно  за музейним склом іншої країни. Тому розцінюємо  повернення «Покрови Богородиці» у Львів – як безпрецедентний крок.

Цей вчинок  не лише щедрий та благородний, а й високоморальний. Коли на перше місце для людини стають не матеріальні цінності, не розподіл на «чужу» і «свою» країну, а духовний  фактор, елемент людяності.

Відтак, висловлюємо Вам, Ігоре Володимировичу,  нашу вдячність. Такі благородні речі як повернення сакральних пам’яток до їхнього первинного місцезнаходження не можуть бути непоміченими. І, щиро сподіваємося, стануть  вдалим прикладом для наслідування  і для інших колекціонерів старовинник ікон».