Ке­рів­ниц­тво об­лра­ди ви­рі­ши­ло по­пі­а­ри­ти­ся за бюд­жет­ні гро­ші

Кри­за кри­зою, а пі­ар пі­а­ром. Це доб­ре пам­`я­та­ють по­лі­ти­ки, особ­ли­во із пар­тій, де по­пу­лізм є фун­да­мен­том усі­єї ді­яль­нос­ті. А яка бла­го­дать, ко­ли по­пу­ля­ри­зу­ва­ти се­бе рід­но­го мож­на за чу­жі гро­ші. Точ­ні­ше, за гро­ші гро­ма­ди, яка те­бе й об­ра­ла.

У кож­но­го де­пу­та­та, в то­му чис­лі й об­лас­ної ра­ди, про яку йти­меть­ся ниж­че, є свій фонд, із яко­го він мо­же ви­ді­ля­ти ма­те­рі­аль­ну до­по­мо­гу ма­ло­за­без­пе­че­ним гро­ма­дя­нам. Цьо­го ро­ку об­лас­на ра­да ви­ді­ли­ла на до­по­мо­гу 10 міль­йо­нів гри­вень. У по­пе­ред­ні ро­ки за­галь­ну су­му роз­по­ді­ля­ли про­пор­цій­но між усі­ма де­пу­та­та­ми. Ви­ня­ток ста­но­вив го­ло­ва об­лас­ної ра­ди, який от­ри­му­вав біль­ше. Але не на­ба­га­то. Заз­ви­чай, де­пу­та­ти роз­гля­да­ють ма­те­рі­аль­ну до­по­мо­гу, як сво­є­рід­ний ха­бар ви­бор­цям з еле­мен­та­ми пі­а­ру. Ад­же чим біль­ше ти гро­шей роз­да­си, тим біль­ше те­бе ша­ну­ва­ти­ме елек­то­рат. Це зро­зу­мі­ло.

Цьо­го­річ де­пу­та­ти, які не вхо­дять до фрак­ції "Сво­бо­ди", бу­ли зди­во­ва­ні, діз­нав­шись в який "чес­ний" спо­сіб го­ло­ва ра­ди Олег Пань­ке­вич ви­рі­шив роз­по­ді­ли­ти ма­те­рі­аль­ну до­по­мо­гу. Отож,  Пань­ке­вич от­ри­мав для роз­да­чі ма­ло­за­без­пе­че­ним 804 ти­ся­чі гри­вень, пер­ший зас­туп­ник го­ло­ви об­лра­ди, та­кож "сво­бо­ді­вець", Пет­ро Ко­ло­дій – 275 ти­сяч, а "прос­то" зас­туп­ник Ва­ле­рій П`я­так – 220 ти­сяч. То­ді як ко­жен із 113-и зви­чай­них де­пу­та­тів змо­же роз­да­ти за рік тіль­ки 77 ти­сяч. Ці­ка­ва ло­гі­ка "Сво­бо­ди". Чим ви­бор­ці "ру­хів­ця" чи, ска­жі­мо, "на­шо­ук­ра­їн­ця" гір­ші за ви­бор­ців "Сво­бо­ди"? Ви­яв­ля­єть­ся, тіль­ки тим, що "Сво­бо­да" – це на­чаль­ство.

"Ми, м`я­ко ка­жу­чи, зди­ву­ва­ли­ся, ко­ли по­ба­чи­ли та­кі циф­ри, – роз­по­ві­дає один із де­пу­та­тів об­лас­ної ра­ди, який за­ба­жав за­ли­ши­ти­ся ін­ког­ні­то (мов­ляв, "не хо­чу псу­ва­ти сто­сун­ки з Пань­ке­ви­чем"). – Ніх­то не за­пе­ре­чує, що го­ло­ва ра­ди має ма­ти свій, де­що біль­ший від зви­чай­но­го де­пу­та­та фонд, але ж не нас­тіль­ки. Тре­ба ма­ти якусь со­вість".

У ку­лу­а­рах бу­дин­ку на Вин­ни­чен­ка по­лі­ти­ки ти­хо кля­нуть "сво­бо­дів­ців". Щоп­рав­да на від­кри­ту кон­фрон­та­цію на­ра­зі йти не го­то­ві. "Який сенс пер­ти­ся з го­ли­ми ру­ка­ми на тан­ко­ву бро­ню. Ми ще тро­хи по­че­ка­є­мо, і во­ни са­мі се­бе з`ї­дять. Пер­ші сиг­на­ли вже є. Це і від­мо­ва у піль­гах Ук­ра­їнсь­ко­му Ка­то­лиць­ко­му Уні­вер­си­те­ту, і су­пе­реч­ли­ві рі­шен­ня у зе­мель­них пи­тан­нях, і час­то не­а­дек­ват­ні пуб­ліч­ні вис­ту­пи". По­ки ж "де­мо­лі­бе­ра­ли", як "Сво­бо­да" на­зи­ває пред­став­ни­ків де­мок­ра­тич­них сил, ви­чі­ку­ють, Олег Пань­ке­вич має час, аби з най­біль­шим для се­бе ефек­том при­лаш­ту­ва­ти май­же міль­йон гри­вень. Слав­ся, слав­ся, "Сво­бо­до"!  

Ро­ман Ониш­ке­вич, "Новий погляд"