Львів змінюється. Зникають атрибути попередніх епох, серед
яких були і добрі, й погані. У нинішньому Львові менше книгарень, кінотеатрів.
Більше банків, бутиків, кнайп, аптек… Окрім знаної «Аптеки-музею» на площі
Ринок, у Львові збереглася ще одна історична аптека «Під золотою зіркою» на
вул. Коперника, 1 (аптека № 24). Тут 1853 року винайшли гасову лампу. Не маючи
статусу музею, із великим приміщенням у центрі міста, з рецептурним відділом (а
це передбачає додаткові затрати), аптека не витримувала конкуренції з новими
аптечними закладами. Це одна з нинішніх тенденцій: навіть у «спальних» районах
аптеки, що в радянські часи були монополістами, нині занепадають, програють
конкуренцію бізнес-структурам. Завідувач аптеки Іванна Кузик розповідала ЗІКу:
«Я зверталася до міської ради, щоб менше платити, але вони не пішли мені на
зустріч. Була безвихідь. У міськраді мені сказали: «Не хочете ви — то хтось
другий буде платити оренду».
Після того, як прес-служба Львівської міської ради
оприлюднила коментар заступника міського голови з гуманітарних питань Василя
Косіва про те, що міська рада не надавала жодних документів на проведення робіт
у будинку-пам’ятці на вул. Коперника, 1, коментувати свої дії щодо пам’ятки
архітектури місцевого значення — аптеки на вулиці Коперника, 1 почав
співвласник ТзОВ «Аптека № 24» та львівський ресторатор Андрій Іонов. «Усі дії,
які було зроблено дотепер, відбувалися в рамках закону», — зазначив Андрій
Іонов у коментарі «Ратуші» й так інтерпретував своє розуміння законодавчих
норм: «Погодження потрібні, якщо йдеться про нове будівництво, реконструкцію чи
внутрішнє перепланування. А щодо меблів, то за весь період незалежності таких
закладів, у яких реставрували меблі, я не бачив у Львові. Крім того, я можу
продемонструвати охоронну угоду, де не йдеться, що ті меблі є предметом
охоронної угоди. Чому я маю погоджувати те, що ремонтуватиму ці меблі? Меблі —
це що? Це будинок, музей, вони мають якусь історичну цінність? Вони просто
гарні. Ці меблі цінні, бо формують інтер’єр, створюють атмосферу. Щоб вони
виконували цю свою формуючу функцію, їх треба відновити. І для мене абсолютно
незрозуміло, чому я мав це погоджувати в управлінні охорони історичного
середовища. Якщо мені заборонено відновлювати меблі силою знаних і шанованих
львівських реставраторів, роботою яких опікується фахівець-консультант із
Німеччини, знаний у Львові з програми відновлення брам та вікон Крістоф
Юнгганс, то незрозуміло, що мені дозволено узагалі. Проект реставрації меблів я
зараз виробляю».
Натомість начальник управління охорони історичного
середовища Лілія Онищенко у коментарі «Ратуші» зазначила, що порушення були і
що інвестор має їх усунути: «Є три типи порушень: коли нема погоджень і роблять
зле, коли є дозволи, погодження та проектна документація і роблять зле, коли
нема проектної документації, а роблять добре. В орендарів приміщення аптеки на
Коперника, 1 нема проектної документації, але роботи реставратори проводять
фахово. Управління охорони історичного середовища склало протокол про
порушення, виписало штраф, який їм доведеться заплатити. Будемо вимагати, щоб
вони виготовляли проектну документацію. Вони мали повідомити про початок робіт,
щоб можна було контролювати. Адже історичну цінність мають і меблі, і інтер’єр
аптеки загалом. Ми обстежили об’єкт, запросили оглянути його наших колег із
Німецького товариства технічної співпраці (GTZ). Демонтовані елементи
реставратори промаркували, провели дослідження на фарбу, на поліхромію, усе
зробили фахово».
Окрім відсутності дозволів, громадськість обурило можливе
переоблаштування історичної аптеки на заклад громадського харчування. Андрій
Іонов зазначає, що за адресою Коперника, 1 є не тільки аптека, а й інші
приміщення, зокрема подвір’я, і саме в них планували відкрити заклад
громадського харчування (як зазначив пан Іонов, він володіє у Львові зокрема
такими закладами, як «Вероніка», «Чорний кіт», «Амадей»). А всі, хто говорить
про ресторан у приміщенні «Аптека № 24», за словами інвестора, «не розібрався в
ситуації». Пан Іонов розповів, що планує відновити пасаж Міколяша. Згідно з
договором оренди № Г-7143-9, укладеним 29 квітня 2009 року між управлінням
комунальної власності ЛМР та Дочірнім підприємством «Албіс Компані» ТзОВ
«Діанум Трейдінг Ко Лімітед» Республіка Кіпр, в особі директора Лесі Іонової,
укладено угоду про оренду приміщення за адресою вул. Коперника, 1.
Нині Андрій Іонов однозначно стверджує, що аптеку буде
збережено і розповідає про бачення формату приміщення: «Приміщення стане
чистим, відреставрованим і максимально наближеним до автентики. Бо за роки
експлуатації в радянські часи практично не звертали уваги на реставраційну
частину. На фасаді цих меблів було багато нефахових доробок, підмальовок різними
фарбами… Частину вхідних дверей було замінено на двері примітивного
кустарного виготовлення радянських часів. Головна люстра зникла ще в 70-х рр.
Щоб приміщення не втратило своєї привабливості для відвідувачів, треба його
відновити, оскільки воно колись було дуже правильно і дуже ефектно і гарно
зроблено. Упевнений, що там можна буде виставляти антикварні експонати досить
цікаві, зокрема гасові лампи. Планую розширити асортимент аптечного закладу,
додавши лікувальні косметичні засоби. Остаточне рішення щодо використання
закладу буде прийняте, ґрунтуючись на порадах експертів».
Щодо колективу аптеки, то, за словами пана Іонова, частину
працівників звільнено: «Частина працівників звільнилися за власним бажанням ще
до моєї появи там. Коли буде завершено роботи, то із задоволенням їх поверну.
Намагатимусь запропонувати найкращі умови для них. Якщо вони погодяться на ті
умови, які їм запропонують після закінчення ремонтних робіт, то працюватимуть
далі. Частину, мабуть, наберу нових. Я не планую з власної кишені платити
заробітну плату за цей період простою. Сподіваюся, що аптека буде рентабельною
і матиме змогу сплачувати орендну плату та податки в скарбницю. Якщо мені
громадськість допоможе — скористаюсь її вкладом. А якщо мені громадськість буде
казати: ні, ти маєш колективові платити заробітну плату і нікого не звільняти,
то я вам скажу, що я не благодійник».
Керівник архітектурно-реставраційної майстерні № 2 інституту
«Укрзахідпроектреставрація» Ігор Фуголь розповів «Ратуші», що працівники
майстерні розробили проект на замовлення «Албіс Компані» за адресою Коперника,
1, у приміщенні колишньої аптеки. Йдеться про приміщення аптеки, що поруч з
аптекою «Під золотою зіркою» і яке пропонують використовувати як
кафе-кондитерську. Отже, у частині історичної аптеки таки буде кав’ярня?
Орест Злобін, заступник начальника управління комунальної
власності ЛМР, начальник юридичного відділу: «Ці приміщення орендувало
українсько-канадське СП у формі ТзОВ «Аптека №24», але вони продали частину
патенту на право оренди «Албіс Компані». У нас досі по базі нарахувань є
відносини з ТзОВ «Аптека №24». Які в них відносини між засновниками, ми не
знаємо і в цей процес не втручаємося. Частину приміщення за адресою вул.
Коперника, 1 орендує ТзОВ «Аптека № 24», цільове призначення — аптека. На іншу
частину приміщення компанія «Албіс Компані», на підставі патенту, переуклала
договір оренди — під заклад громадського харчування».
Реставратор із 15-річним стажем Леонід Прокопчук розповів
про процес відновлення інтер’єру унікальної аптеки: «Меблі збережено в досить
доброму стані. Правда, вони зазнали нефахової реставрації у 78-80-х роках.
Зокрема, профілі на дверцятах знищені, хтось зривав стамесками або циклями
попередні нашарування лаку. Ми з’ясували, що автентичний вигляд балкона — як чорний
рояль. Балясини, перила були чорного блискучого кольору. Але у 80-х роках їх
замалювали олійною коричневою фарбою. І він вийшов таким «пластмасовим» на
вигляд. Будемо відновлювати автентичний колір. Плануємо пошукати інформацію в
архівах, можливо, знайдемо, як тут колись виглядав інтер’єр. Адже деякі речі не
вписуються в загальну стилістику, не можемо визначитися, чи їх поставили в 30-х
роках, чи пізніше. Вхідні двері — радянської епохи, якщо знайдемо в архіві, то
повторимо один до одного, якщо ні, то виготовимо під стилістику частини, яка
збереглася. З вікон викинемо решітки, які зруйнували вигляд історичної аптеки».
Наталя ДУДКО, "Ратуша"
Львівський портал