Пеня: пробудження привидів минулого

Із 1 січня Року кота в домівки до українців завітав
реінкарнований привид із минулого, який уже досить швидко стане абсолютно
тілесним і доволі живим. Президент вигадав, Рада підтримала, а Кабмін готовий
втілювати черговий проект під назвою «Пеня за несвоєчасну сплату компослуг». По
суті, влада не називає своє нове мегатворіння нововведенням. Радше, це зняття
мораторію на ту ж пеню 1996 року. Тоді держава відмовилася на невизначений час
знущатися над і без того нужденним народом ще й у такий спосіб. Це було
своєрідне «вибачте» за бідність, злидні, безробіття. Очевидно, на думку регіоналів,
за своє кількамісячне правління їм вдалося подолати цих вершників українського
апокаліпсису і, користуючись тим, що українці стали багатими і заможними,
повернули штрафні санкції за «загальмованість» платників.

Свіжий закон гласить, що українцю доведеться сплачувати по
0,01% від заборгованості за кожен день за­тримки. Затримку рахують із 21-го дня
наступного місяця. По суті, виходить 1 копійка в день за стогривневий борг. За
рік, до прикладу, стогривневий борг зросте аж на 3,50 грн. Виглядає, що влада
нас оцінює на копійки, адже вважає, що такими смішними санк­ціями примусить
українця летіти до ЖЕКів і банків і сплачувати свої рахунки. Критики закону
переконані, що нововведення нічого не змінить: ті, що платили, платитимуть, як
і ра­ніше; ті, що не платили, як і раніше, не платитимуть. Та й сама сума пені
не надто вражає, зважаючи на інфля­ційну і девальваційну різницю між однією
копійкою 1996-го та однією ко­пійкою 2011-го.

Саме нарахування, а основне — обліковування пені теж не до
кінця зрозуміле. Якщо це робити вручну, то дівчатам у ЖЕКах тепер доведеться
цілодобово рахувати своїм клієнтам по тій копійчині, а відтак їхня робота буде
дорожчою за цілий сумарний борг. Проте влада переконує, що пеню визначатимуть
автоматично за допомогою хитромудрої програми, про яку у ЖЕКах, до речі, навіть
не чули, а з нею ж ще потрібно навчитися працювати. Самі ЖЕКи ще не отримали
роз’яснення щодо пені, натомість рахувати її потрібно вже з 20 січня, що
виглядає просто фантастично. Відтак, виглядає на те, що держава просто пробує
інформаційний ґрунт, щоб перевірити, як сприймуть українці таку ініціативу. В
арсенальному загашнику біло-блакитних, виявляється, є ще один цікавий козир,
про який поки мало хто говорить. ­6 листопада у першому читанні прийнято проект
Житлового кодексу, статтею 112 якого передбачено нарахування пені за
несвоєчасне внесення плати за послуги ЖКГ у розмірі 0,1% від суми
заборгованості за кожен день прострочення. Владоможці обі­цяють, що протягнуть
Житловий кодекс через друге читання вже у березні, відтак пеня зросте з нині
занонсованої у 10(!) разів і за кожні сто гривень боргу у день доведеться
платити по 10 копійок, а за рік ця сума зросте щонайменше до 35 гривень.
Щонайменше, бо поки не відомо, чи зараховуватимуть цьогомісячну пеню у борг
наступного місяця. Окрім того, до нарахованої пені в попередніх місяцях може
додатися ще й відсоток інфляції.

Тим часом спікери Партії регіонів запевняють, що такі
реформи спровоковані лише тим, що рівень життя українців значно підвищився.
Водночас, в уряді вже заявляли, що нині неможливо підвищити якість
житлово-комунальних послуг, оскільки збитки цієї галузі перевищують 1,2 млрд
грн, відтак виглядає, що пеню доведеться сплачувати навіть за ті послуги, яких
не існує в природі.

Михайло ГУЗАРЕВИЧ

Експерт: “Тарифи на компослуги в Україні є необґрунтованими”

Розміри тарифів на житлово-комунальні послуги є
необґрунтованими, а структура абсолютно непрозорою. Так вважає директор
Аналітично-дослідницького центру «Інституту міста» Олександр Сергієнко. «В
розмірі тарифу на тепло та гарячу воду вартість газу становить, за різними
даними, від 53% до 65%, і підприємства теплокомуненерго отримують його за
єдиною для всіх ціною, тому логічно очікувати, що вартість одиниці теплової
енергії відрізнятиметься у різних регіонах щонайбільше на 15% — 25%, — пояснює
аналітик. — Однак, насправді, місцева влада та Національна комісія з питань
регулювання енергетики, яка нині встановлює тарифи, мають широкий простір для
маніпуляцій цифрами».

За інформацією Міністерства з питань житлово-комунального
господарства України, в Києві «фактична собівартість» однієї гігакалорії,
заявлена владою як «економічно обґрунтована», становить 231,55 грн (без ПДВ), а
от в Запоріжжі, Білій Церкві, Тернополі, Харкові, Хмельницькому, Чернівцях,
Чернігові вона менша, а найдешевший газ у Черкасах — 200,09 грн. Натомість у
Сімферополі, Донецьку, Кіровограді, Луганську, Одесі, Севастополі одна
гігакалорія значно дорожча — від 301,13 грн до 341,63 грн, в Ужгороді — 715,40
грн.

«Розходження вартості в 1,5 — 3,5 рази не мають
раціонального пояснення, — вважає О. Сергієнко. — Єдина можлива причина таких
цінових стрибків полягає в тому, що підприємства включають у тарифи витрати,
які не йдуть безпосередньо на виробництво теплової енергії, а вони в усіх
різні».

Якщо привести всі види тарифів до одного, то вийде, що в 19
обласних центрах тариф на опалення одного квадратного метра нижчий, ніж у Києві
— 4,52 грн (у перерахунку на сезонний тариф), і лише в Сімферополі, Львові,
Миколаєві, Чернівцях та Чернігові — вищий, від 4,67 грн до 5,78 грн. Аномальний
випадок становить Ужгород, де вартість опалення — 9,17 грн за кв. м.

«Таким чином, влада малює українцям фантастичні цифри, а
проконтролювати та оцінити коректність встановлення тарифів – неможливо,
оскільки вони приховуються від громадськості, що суперечить нормам Закону «Про
житлово-комунальні послуги», який передбачає «відкритість, доступність та
прозорість структури тарифів для споживачів та суспільства», – підсумовує
Олександр Сергієнко.