Грибовичі: смердюча справа

Наталя ГОРБАНЬ, "Ратуша"

|

Чи матиме кожен перевізник власне сміттєзвалище?

Після тривалих переговорів, судових позовів та інших затягувань Львівська мерія зібралась з духом і оголосила врешті інвестора на дегазацію та рекультивацію Грибовицького сміттєзвалища, яким стало ТзОВ „Гафса”. І все б добре – Львів має інвестора, Грибовичі врешті почнуть рекультивовувати, виконання робіт стартує вже з квітня… однак в тижбі залишилися непоміченими доволі суттєві „формальності”: юридично оформлених гарантій для мешканців Грибович нема, дозволу екологічних і санітарних служб теж, як, зрештою, і концепції поводження з твердими побутовими відходами міста…

Інвестора представили у неділю, 23 березня, в приміщенні Грибовицької школи, де зібрались депутати сільської ради Грибович, міський мер Андрій Садовий із заступниками та, власне, сам інвестор. Журналістам у залі яко „не запрошеним” не дозволили залишитися, натомість після обговорення сам Андрій Іванович для ЗМІ милостиво оголосив: „Інформацію отримаєте завтра від прес-служби”. Пам’ятаєте класичне : “Піди, чоловіче, на кухню – там тебе погодують”… Як виявилося, інвестор, який дегазуватиме і рекультивуватиме Грибовичі … ТзОВ „Гафса”! Договір із організацією місто уклало ще в далекому 2004 році. Однак у 2006-му нова влада на чолі з Андрієм Садовим переглянула його, подала позов до Господарського суду Львова, який, у свою чергу, його відхилив. Згодом міськрада подавала позов до Апеляційного, а потім до Касаційного суду – безуспішно. І ось – знову разом! Дволикий Янус – просто пацан! Дивні діла твої, Господи!

„Напевно, спрацював здоровий глузд і міськрада зрозуміла: питання нагальне, рекультивацію слід робити якомога швидше”, – вважає юрист ТзОВ „Гафса” Наталя Ковальчук. „Договір, підписаний у 2004 році, є недосконалий, але він діє. Це рішення суду”, – вважає нині директор департаменту житлового господарства та інфраструктури Сергій Бабак.

Про суть процесу та його прибутковість…

Передовсім слід з’ясувати поняття „дегазація” та „рекультивація”. Отож, рекультивація – комплекс робіт, спрямованих на відновлення порушених земель, а також на покращання умов довкілля, відповідно до інтересів суспільства. Оскільки сміттєзвалище — суцільне екологічне лихо, наповнене небезпечними хімічними речовинами та бактеріями, які можуть просочуватись у ґрунт, воду або ж потрапляти в повітря, то рекультивувати сміттєзвалище, насамперед — ізолювати сміття від середовища, а згодом накрити його шаром ґрунту, на якому колись, можливо, ростимуть квіти. Вартість квітів на місці завалів смердючого сміття становить, за різними оцінками, — щонайменше 6 млн доларів.

З іншого боку, частина рекультивації — дегазація. Адже в товщі сміття внаслідок хімічних перетворень органічних речовин утворюється біогаз. Якщо сміття просто ізолювати (накрити плівкою чи шаром глини), біогаз поступово накопичуватиметься і загрожуватиме вибухом. Отже, дегазація —відведення біогазу. Саме ця частина рекультивації — єдина прибуткова стадія цієї схеми. І річ не лише в тому, що біогаз можна використовувати як паливо, адже йдеться ще й про Кіотський протокол, який свого часу підписала Україна. За умовами цієї міжнародної угоди, квотами на викиди парникових газів (одним із яких є біогаз) можна торгувати. Тобто, закордонна фірма-інвестор може вкласти кошти в зменшення викидів парникових газів в Україні і продати це право на викиди, наприклад, Америці…

Цікавим, однак є те, що договір, який підписали ще в 2004 році „Гафса” та міськрада, зобов’язує інвестора тільки до дегазації сміттєзвалища, тобто — до прибуткової частини рекультивації. Про збиткову (залишкову) рекультивацію в договорі ані слова. „В угоді 2004 року, підписаній із міською радою йдеться лише про дегазацію сміттєзвалища. Та розглядати рекультивацію окремо від дегазації неможливо. Тож, аби провести дегазацію, доведеться частково провести рекультивацію. Ми зробили жест доброї волі — взяли на себе зобов’язання цілком провести рекультивацію і гарантуємо мешканцям Грибович, що звалище відповідатиме нормативам”, — стверджує юрист ТзОВ „Гафса” Ковальчук Наталя.

Натомість її партнер, співзасновник ТзОВ „Гафса” Ігор Ковальчук розповідає: „Повної рекультивації за умовами договору ми робити не зобов’язані. В нас є гроші на часткову рекультивацію — на перекриття 30% обсягу звалища. Інвестора це задовольняє, аби відібрати біогаз. Але щоби повністю рекультивувати звалище, того не достатньо. Якщо міська влада побачить, що ми добре виконуємо свої обов’язки із дегазації, то, можливо, ми будемо виконавцем робіт із цілковитої дегазації за кошти з міського бюджету. У нас в проекті на дегазацію та тридцятивідсоткову рекультивацію передбачено 5 млн грн. З бюджету міста на рекультивацію тих 70%, які залишаться, вже виділили 10 млн грн. В інших містах ми також рекультивували лише на 30%, а решту фінансувало місто”.

У тому, що рекультивацію ТзОВ „Гафса” проводитимуть з доброї волі, переконані й міські чиновники: „Згідно з тим планом робіт, які вони представили на зустрічі з депутатами сільради, проводитимуть рекультивацію, і, я думаю, вони виконають свої зобов’язання”.

Однак за чиї кошти відбуватиметься цілковита рекультивація? І де зараз та куди попрямують тих 10 млн грн, які виділили торік на рекультивацію? „Минулого року місто виділило 10 млн на рекультивацію. Куди поділися гроші, я не знаю. Під час зустрічі в Грибовичах я запитував про їх долю і місцезнаходження у Садового, але відповіді на своє запитання не отримав”, — розповідає депутат Грибовицької сільської ради Марко Шпікула.

Не заспокоює у цій ситуації і репліка юриста „Гафси” Наталі Ковальчук, яка заявила: „Юридичного документа, який би надавав гарантії повної рекультивації, не оформлено. Однак ми з доброї волі проведемо повну рекультивацію і доведемо звалище до такого стану, як це вимагають стандарти”. Адже пані Ковальчук як юрист повинна б розуміти вагу формальностей. До того ж у бізнесі, як правило, „з доброї волі” нічого не роблять, бо то вже не бізнес, а доброчинність. Тож, чи матимуть все-таки мешканці Грибович рекультивовані землі сміттєзвалища після того, як звідти відберуть ласий шматок біогазу, а чи залишаться з носом, наразі не відомо.

Кілька слів щодо концепції поводження з ТПВ (твердими побутовими відходами)

„Ідеально ми б хотіли зробити все за європейськими стандартами. Сортування сміття і його наступна переробка є найбільш оптимальними. Однак у Німеччині до сортування сміття йшли майже 30 років. Як це можна зробити за тих два — три роки, які в нас є, — питання. Концепції поводження з твердими відходами поки нема, і коли вона буде, теж не відомо. Нема і комісії, яка ту концепцію розроблятиме. Можливо, після відбору проб біогазу її за­пропонують самі інвестори”, — зазначає директор департаменту житлового господарства та інфраструктури Сергій Бабак.

Водночас, попри декларації проводити роздільне збирання сміття, ніхто про будівництво сортувальної лінії наразі не повідомляє, натомість Андрія Івановича не полишає думка про спалювання сміття.

„Садовий на зустрічі в Грибовичах сказав, що вони працюватимуть над питанням будівництва сміттєспалювального заводу на ТЕЦ-2. Деякі спеціалісти стверджують, що цей завод ні будівельним, ні санітарним, ні екологічним нормам не відповідає. Склалося враження, що Андрій Іванович сказав це, аби заспокоїти мешканців Грибович, щоби продовжити термін функціонування сміттєзвалища”, — коментує депутат селищної ради Марко Шпікула.

Щодо спалювання відходів, то тут доречно згадати аргумент директора компанії перевізника сміття „Еко-Львів Сервіс” Олега Гайовишина: „Спалювання тонни відходів із дотриманням всіх екологічних вимог коштуватиме 180 — 200 євро. Нині ми платимо за захоронення

8 — 10 грн за тонну. А коли палити абияк, ситуація може бути непрогнозованою: ймовірно, різко зростуть захворюваність на рак, народжуваність хворих дітей тощо. В Італії нещодавно закрили 25 заводів із виробництва сиру, через неприпустимо високий вміст токсичних речовин — діоксинів. Отрута утворювалася під час спалювання сміття неподалік місця, де випасали худобу”.

Ще одним аргументом Садового, аби заспокоїти грибовичан, буде нова вимога — перевізники сміття мусять самі подбати про місце, куди вивозитимуть львівські відходи. „Під час обговорення в Грибовичах Андрій Іванович заявив, що проводитиме конкурс серед перевізників, і укладатиме угоди лише з тими, які матимуть документи про те, що узгодили місце вивозу сміття. Тобто перевізник сам має знайти такий полігон або навіть мати свій власний”, — розповів Марко Шпікула.

„Те, що кожен перевізник, який займає 20 — 25 % ринку Львова, може мати своє сміттєзвалище — смішно, бо побудувати його для тих обсягів сміття, які ми маємо, це викинути 5 — 10 млн доларів. Отже, йдеться про суму, яку повернути неможливо. Навіть якщо таке звалище побудувати, це відразу позначиться на тарифах. Поза тим, є ще один бік медалі. Може, про нього Андрій Іванович і не знає: договори на захоронення відходів безпосередньо укладені між ЛКП, які ми обслуговуємо, і звалищем. За захоронення платять безпосередньо ЛКП. Тому таке висловлювання мера міста є не зовсім аргументованим. Однак, якщо і справді перекласти відпо­відальність за місце захоронення на перевізників, деякі не зовсім порядні перевізники почнуть вивозити сміття в посадки, ліси й яри. Тобто ця ідея може спровокувати доволі нездорову ситуацію. З іншого боку, таке висловлювання спонукає до думки, що ми йдемо до монополізації ринку. Адже якщо підприємство зможе збудувати такий полігон, то всі перевізники, які працюють на ринку, будуть одразу витіснені, і воно стане монополістом. Ми знову отримаємо халепу, бо монополіст одразу підніме ціну і диктуватиме свої умови”, — аргументує директор компанії перевізника побутових відходів „Еко-Львів Сервіс” Олег Гайовишин.

А позитивного висновку еко-експертизи нема…

У тижбі, звісно, ніхто не подумав про ще одну „формальність” — позитивні висновки екологічної експертизи. „Позитивного висновку екологічної експертизи ТзОВ „Гафса” на реалізацію проекту на Грибовицькому сміттєзвалищі немає”, — повідомили в Державному управлінні екології та природних ресурсів у Львівської області. Це підтвердила і юрист товариства „Гафса” пані Наталія Ковальчук: „З квітня ми починаємо роботи на звалищі. Паралельно проходитимемо всі належні експертизи — екологічну, охорону праці, узгодимо й формальності, бо нема часу чекати. Можна розпочати роботу на звалищі без висновків екологічної експертизи. В Криму ми так само почали працювати і паралельно залагоджували всі формальності ”.

Адвокат громадської організації „Бюро екологічних розслідувань” Дмитро Скрильніков погодився прокоментувати думку ке­рівництва “Гафса”: „Така позиція суперечить Українському законодавству. Не можна спочатку розпочинати діяльність, а тоді вже отримувати висновки екологічної експертизи та інші відповідні дозволи і погодження. Якщо роботи почати до отримання висновків, це буде грубим порушенням екологічного законодавства і мало б спричинитися до юридичної відповідальності. Відповідно до Закону „Про екологічну експертизу”, заборонено розпочинати екологічно небезпечну діяльність до офіційного позитивного висновку державної екологічної експертизи. Адже її мета — визначити рівень безпеки такої діяльності та її впливу на довкілля. Експертиза передбачає також участь громадськості. Натомість громадськість цього проекту поки не бачила і не можна стверджувати, що він відповідає екологічному законодавству та потребам громади.

Крім того, така діяльність потребуватиме й інших дозволів і погоджень, наприклад, із питань охорони праці, адже підприємство працюватиме на екологічно небезпечному об’єкті (сміттєзвалищі), тобто його діяльність буде пов’язана з різними небезпечними факторами. Початок робіт без відповідних дозволів і погоджень, які б підтвердили їх безпеку, — підстава, аби діяльністю цієї фірми зацікавилася прокуратура та відповідні контролюючі органи”.

Загрузка...
Загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.


Загрузка...