Із невідомості у вічність

Марія Скира, „Новий погляд”

|

Фігури найталановитішого скульптора Європи спалювали замість дров

Його називають найзагадковішим скульптором Європи того часу: з’явився нізвідки і зник у нікуди. Залишив на пам`ять лише геніальні твори, які своєю «живістю» дивуватимуть ще не одне покоління. За рівнем таланту Пінзеля прирівнюють до Мікеланджело, а от його творчий стиль не зміг повторити ніхто. Скульптор став основоположником української бароккової школи. Майстри барокко намагалися наслідувати його, але їм було далеко до майстерності Пінзеля. «Швидше за все він прийшов до нас із Європи вже досвідченим скульптором, – розповідає науковий працівник Музею творчості Іоана Георгія Пінзеля Леся Банах. – Невідомо хто він за походженням, чи це його справжнє прізвище, чи псевдонім. З біографії відомо лише кілька дат. 1751 року Пензель одружився з Марією-Єлизаветою Кельтовою, 1752 року народився син Бернард, 1758 – Антон. А от 1762 року вдова Пінзеля вийшла заміж утретє. Як помер і де похований – жодної згадки. Вперше Пінзель з’явився у містечку Бучач Тернопільської області в кінці 1740-х років, потім працював у Івано-Франківській та Львівській областях. На теренах Західної України він зупинився і пропрацював протягом 15-ох років завдяки Миколі Потоцькому, який вкладав значні кошти у побудову храмів. Найпрекрасніша робота, яка збереглася у Львові, фігура Юрія Змієборця на Соборі св. Юра. Все решта було знищено або безслідно зникло. Існує припущення, що фігури жінок на Домініканському соборі роботи Пінзеля. Проте його роботи не сплутаєш ні з ким. Пінзель виробив особливу манеру – надзвичайно «рухливі» драперії, «відірвав» тканину від самої постаті, вона «живе», «пульсує». Скульптор бездоганно знав анатомію людського тіла. Він вирізував кожну жилку, кожен суглоб».

Львівський Музей Іоана Георгія Пінзеля єдиний в Україні. У ньому зібрана найбільша кількість скульптур талановитого майстра – понад двадцять. Директор Львівської картинної галереї Борис Возницький буквально вирвав фігури з рук смерті – якби приїхав на півроку (чи навіть на кілька хвилин!) пізніше ці речі були б втрачені для нас назавжди. «У Городенках скульптури просто скинули з храму, і вони горою лежали на подвір’ї, – продовжує пані Леся. – Скульптуру святої Анни, яка тепер знаходиться в Олеському замку, Борис Григорович вихопив прямо з рук студентів, які пиляли її, щоб кинути у вогонь. На фігурі досі видно сліди пилки. Таким варварським способом з 18 скульптур 13 знищили».

Фігуру другої Анни майже «поховали» у Монастириськах. Скульптуру наполовину закопали на цвинтарі замість хреста. Під час її реставрації довелося зняти з фігури всю позолоту. Деякі експонати у музеї не мають окремих частин, зокрема тут зберігається голова ангела, а його тіло – в Івано-франківському краєзнавчому музеї. Майже повністю митцям удалося врятувати від людських рук годовицький вівтар, проте його фігури понищив шашіль. Якщо трохи натиснути на таку невідреставровану фігуру – вона розсиплеться.

«Дуже багато музеїв Європи та Америки давно запрошують нас привезти скульптури на виставку. Але для транспортування необхідне спеціальне обладнання, бо фігури великі. Болючою для нас є проблема ремонту музею, бо його приміщення – бароккове. Тут протікає стеля, нищаться фрески, будівлю востаннє реставрували у 30-их роках. Міська влада обіцяла виділити кошти, але за три місяці ще нічого не зроблено», – каже Леся Банах.

Цього року виповнюється сто років від першої згадки про Пінзеля. Тому 2007 рік оголосили роком Іоана Георгія Пінзеля.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.