Що чекає на львівські ринки

Зоряна ОНИШКЕВИЧ, «Львівський портал»

|

Як важко зараз, перебуваючи в році 2007-му, згадати і повірити в ті далекі совкові часи, коли люди, навіть маючи кошти, мордували собі голови, куди піти й до кого звернутися, аби купити якісну річ.

Тоді здорову конкуренцію так званим бізнесменам-спекулянтам, які в основному отоварювали львів’ян, не виходячи зі своїх помешкань, складав лише «Краківський» базар. Згадуючи ті часи, неможливо оминути анекдот (розповсюджений у нашому місті на зламі 80-90-х років), у якому йшлося про те, що на Краківському можна купити все: починаючи від котиків, песиків і рибок та закінчуючи танком, щоправда у розібраному вигляді. Якщо ж говорити серйозно, то левову частку товару, який реалізовували там, складав крам, привезений із Польщі, але в основному турецького та китайського виробництва.

Однак із відомими змінами в політичному житті нашої держави, іншим ставав і загальний вигляд торгівельного ринку Львова. Зі здобуттям незалежності, а водночас і з приходом дикої інфляції, яка крокувала в ногу з тотальним закриттям більшості великих підприємств, значній частині львів’ян довелося швидкими темпами перекваліфіковуватися на торгівців. Тоді це давало можливість хоч якось вийти з критичної ситуації повсюдного безробіття. Власне, з різким збільшенням чисельності «човників» пов’язана і поява великої кількості промислових базарчиків у нашому місті. Звичайно, із часом вони суттєво видозмінювалися (деякі взагалі зникли з карти міста, інші, навпаки, доволі успішно розвивалися), але все-таки і сьогодні Львів, порівняно з іншими українськими містами, займає пальму першості за кількістю ринків на душу населення. Також досі в місті залишається вулична торгівля, яку, попри намагання різних представників міської влади, таки не вдалося припинити.

За інформацією, яку надали в департаменті економічної політики Львівської міської ради, сьогодні зареєстровано і паспортизовано 21 промисловий ринок. Утім, детально зупинятися на розгляді кожного з цих ринків немає доцільності. Оскільки відрізняються вони поміж собою хіба що місцем розташування. Практично в кожному мікрорайоні Львова знаходиться один, а то й більше ринків, які працюють майже легально (тобто пройшли паспортизацію у Львівській мерії та сплачують більш-менш регулярно податкові побори) та ще по кілька, що функціонують а-ля стихійно. Насправді суттєвих відмінностей між товаром, який можна там придбати, а також зовнішнім виглядом торгівельних точок майже немає. Цікавіше спостерігати за розвитком лише кількох потужних ринків, які з часом (завдяки розумінню власників та керівників, що необхідно якісно розвивати свій бізнес) з простих базарів перетворилися на сучасні торгівельні центри. Очевидно, саме ці «монстри» навіть при змінах торгових пріоритетів мають шанси залишитися і в майбутньому, решту – менших за розмірами та з незначними фінансовими оборотами швидше за все в недалекому майбутньому чекає забуття.

Оскільки, ми вже згадували про майже історичний для Львова «Краківський ринок», то про нього першого, знову ж таки піде мова. Прикро, але слід відзначити, що власники цього торгового закладу з тих чи інших причин вчасно не використали всього можливого потенціалу для належного розвитку свого дітища. Маючи прерогативу перед іншими, адже функціонував задовго до появи на світ низки інших ринків, а також привабливе місце розташування, «Краківський» ринок досі чітко тримає статус маргінального. Звичайно, зараз він відрізняється від того базару, який існував 15-20 років тому, тут навіть з’явилися кілька нових критих павільйонів, де вже формують дещо цивілізованіший підхід до покупця. Але вимогливий (читай добре забезпечений) клієнт, усе ж маючи претензії до організації торгівлі на «Краківському», віддає перевагу іншим, сучаснішим ринкам. Попри певні зручності, які демонструють підприємці, що торгують у павільйонах, все-таки покупцям не надто приємно добиратися до місця прощання зі своїми коштами болотистими вуличками. Ще менше позитивних вражень виникає від бродіння у пошуках необхідного товару, поміж наметами, які зі завидною постійністю власники ринку не мають на меті переобладнувати в щось більше цивілізоване. Що не говоріть, але ж на дворі вже сьомий рік 21 століття. Утім, складається враження, що це не особливо турбує керівництво «Краківського», яке, очевидно, зорієнтоване на свого не надто вибагливого покупця, в основному приїжджого з навколишніх до Львова сіл. Щоправда, слід надати належне ліберальній ціновій політиці «Краківського», завдяки якій ринок не буває мало відвідуваним.

Другий центральний ринок, що своїм розташуванням складає гідну конкуренцію попереднику, – «Добробут». Розташований позаду Оперного театру, в історичній частині древнього Львова, цей базарчик набив оскому не одному поціновувачу краси. Додають претензій щодо існування на цьому місці ринку й стихійні торгівці, яких жодними можливими методами не вдається «вивести» з цієї території. Звичайно, що розкладені на ящиках яйця та картопля не надають привабливості княжому місту.

Узагалі «Добробут» свого часу з’ явився завдяки певним аферистичним діям львівських владних мужів, що керували містом на зламі століть. Не зовсім гарно керівництво міста обійшлося тоді зі закордонними інвесторами, які мали намір спорудити готель. Але, провівши певні махінації, спочатку було створено комунальне підприємство, яке згодом, знову ж таки не зовсім зрозумілими шляхами перетворилося вже на приватне товариство. Пояснимо, чому саме так багато уваги приділяють цій непевній історії. Нині «Добробут» мав би шанси стати одним із найпопулярніших промислово-продуктових ринків Львова, знову ж таки завдяки своєму зручному розташуванню. Проте все таємне колись має шанси стати явним. Подібна ситуація склалася і з «Добробутом». З приходом у Ратушу, нове керівництво міста виявило зацікавлення, як відбулася така суттєва зміна профілю будівлі – із запланованого готелю на базар. Відтак сьогоднішні ч иновники міської ради взялися за ретельну перевірку законності існування «Добробуту», заявляючи, що термін дозволу на здійснення торгівлі на цьому місті минув ще 2004 року. Зараз усі «добробутівські» справи перебувають у вищому господарському суді в Києві . Наразі рано говорити , що буде на місці базару, якщо міській раді вдасться довести своє в судах. Проте чекати на якісні зміни в організації діяльності ринку явно не доводиться. Хто ж буде вкладати кошти в розвиток справи, яка не сьогодні-завтра може розвалитися просто на очах. На завершення опису цього торгівельного закладу можна лише побажати львів’янам, аби вони слідкували за розвитком подій на ньому і не пропустили оголошень про можливий розпродаж товару, у зв’язку зі закриттям ринку. Усе-таки придбати на «Добробуті» завжди можна було доволі якісну продукцію, особливої приваби якій нададуть ймовірні знижки.

Ще одним «історичним» ринком Львова можна назвати «Привокзальний», який кілька років тому змінив статус, коли його перейменували з простенького «ринку» на «торговий центр». Насправді, оцінюючи діяльність «Привокзального», можна сказати до честі його власників, що за останні роки він почав суттєво видозмінюватися. Дещо вдалося залагодити проблему зі стихійниками, які «окуповували» вулички довкола ринку, не даючи покупцям дійти до узаконеного місця торгівлі. Хоча, очевидно, повністю від вуличної торгівлі «Привокзальному» позбутися буде не так легко. Через близькість до приміського вокзалу тут завжди буде багато охочих скласти конкуренцію чеснішим торгівцям. Утім, усе залежатиме від свідомості самих львів’ян, наскільки швидко вони зрозуміють те, що на вулиці купувати товар не лише за естетичними міркуваннями малоприємно, але й подекуди просто небезпечно. Щодо «Привокзального», то, за умови дотримання того розвитку, який бачимо сьогодні, він має пристойні шанси стати дійсно хорошою торговою «точкою», куди жителі Львова заходитимуть не лише по продукти, але й задля оновлення гардеробу чи придбання інших необхідних побутових дрібничок.

Звичайно, ми були б дуже не праві, якщо мандруючи львівськими ринками, намагалися би оминули такого монстра в цьому бізнесі, як ТВК «Південний». З ’ явившися на одній з окраїн Львова, це торгівельне підприємство з часом зазнало справді неймовірних змін на краще і зараз небезпідставно виступає лідером у своїй справі. Трохи більше десяти років тому на місці сьогоднішнього торгово-виробничого комплексу було болотисте пустище, яке підприємці, що зорганізувалися в ТзОВ « АЙПІЄ-Л» вирішили перетворити на ринок . Початок діяльності «Південного» майже нічим не відрізнявся від ціло ї низки подібних стихійних ринків: десятки яток, на яких торгували різноманітним, звичним для того часу крамом. Проте схожість з іншими «колегами» доволі швидко минула і вже через кілька років львів’ яни, що шукали справді ексклюзивні речі, а не ширвжиток, із певністю йшли на «Південний». З розвитком бізнесу кожного окремого підприємця не стояв на місці і загальний вигляд ринку, потроху перетворюючись на торговий центр, яким ми бачимо «Південний» сьогодні. Без перебільшення можна констатувати, що на покупців тут очікує справді європеський рівень товарів та обслуговування. Сьогодні на «Південному» функціонує понад десять окремих торгових центрів, орієнтованих як на дуже заможних клієнтів, так і на середньостатистичних. Розхвалюючи своє дітище, власники жартують, що потрапивши на «Південний», можна придбати все: від голки до автомобіля. Окрім того, не можна не згадати про те, що власне на цьому ринку вперше у Львові почали думати й про створення інфраструктури загалом. З появою нових торгових центрів, тут будували та відкривали кафе, ресторани, оздоровчо-реабілітаційний центр, дитячий садок, автосервіс, спортивний комплекс, відділення банків тощо. Нещодавно в межах ТВК «Південний» з’ явився ще й медичний центр. Якщо порівнювати з іншими львівськими ринками, де лише з’являються перші натяки на організацію цивілізованої комерції, то «Південний» встиг завчасно передбачити розвиток торгівлі й зараз відірвався від конкурентів далеко вперед. Відкриті торгові ряди, які існували на початку діяльності ринку, практично повністю відійшли в минуле, зараз не задіяними в торгові центри залишається лише невелика частинка підприємців. Що приємно відзначити, на «Південному» ще кілька років тому було позитивно вирішили питання безпеки як місцевих підприємців, так і покупців.

Останнім часом здорову конкуренцію «Південному» (щодо темпів розвитку) може скласти ринок «Шувар», про який можна сказати, що він уже став окрасою Сихівського мікрорайону. Торгове підприємство «Шувар» розпочало діяльність, як магазин роздрібної торгівлі, ще у 1991 році. Але мусило минути майже десяток років до відкрит тя торгово-промислов ого рин ку, проте з того часу «Шувар» почав розвиватися досить інтенсивно. Спільно з розвитком гуртового ринку сільськогосподарської продукції будували торговий комплекс «Шувар» із готелем, відділеннями банків, побутовими та складськими приміщеннями. У січні минулого року зда ли в експлуатацію вже третю черг у Торгового комплеску « Шувар ».

Не можна сказати про позитивний розвиток ще одного з ринків Львова – «Галицьке перехрестя». Стартувавши практично одночасно з «Південним», львів’яни певний час розглядали цей ринок, як доволі перспективний. Завдяки досить великій площі, яку займає ринок, там вдавалося уникати натовпу покупців, як це часто траплялося на «Краківському». Однак відколи існує ринок жодних змін, які б могли свідчити про намагання власників розвивати бізнес, майже не відбувалося. І досі (як і десять років тому) тим, хто ще ризикує приїхати по якесь придбання на «Галицьке перехрестя» у непогожі дні, доводиться ходити поміж торговими рядами, помішуючи болото. Чесно кажучи, приємних вражень від подібної прогулянки виникає небагато. А щодо асортименту товарів, представлених на цьому ринку, то нічим особливим не відрізняється від інших подібних закладів. Можливо, небажання власників робити кроки для розвитку бізнесу пов’язані з мріями про зміну профілю. Адже ділянка, на якій розташовано «Галицьке перехрестя», становить понад 20 тис квадратних метрів, тож цілком ймовірно вже давно розглядають перспективу зведення тут зовсім іншої будівлі.

На запитання, чи матимуть шанси на існування через кілька років львівські ринки, однозначну відповідь дасть час. З появою в місті супермаркетів значна частина львів’ян перекинула свої зацікавлені погляди та вміст гаманців саме в цю сторону. Все ж зручніше за одним заходом суттєво закупитися не лише продуктами, але й необхідними промисловими товарами. Підтверджує подібні тенденції щодо «відмирання» ринків досвід сусідніх країн, де з розвитком мережі супермаркетів та з відкриттям крамничок відомих брендів інтерес до ринків поступово згасає. Проте слід пам’ятати, що не всі зміни, без винятку, передбачають лише позитиви. Зокрема, якщо у Львові подібними темпами, як це відбувається зараз, й надалі відкриватимуться супермаркети, то львів’яни знову можуть опинитися в подібному колапсі, який відчувався 10-15 років тому. За словами економістів, я кщо в межах міста ( де працює малий бізнес ) , в ідкривають супермаркет, то близько двох третин людей, що були задіяні в малому бізнесі, залишаються без роботи.

КОМЕНТАР

Про ймовірні перспективи торгового Львова розмірковує начальника департаменту економічної політики Львівської міської ради Олег Синютка:

«Я вважаю, що сьогодні відбувається паралельно кілька процесів: по-перше, швидке зростання ємкості ринку, яке було зумовлене збільшенням об’ємів соціальних виплат у 2005-2006 роках. Окрім того, є значні надходження з-за кордону коштів заробітчан. Відтак, зростання об’єму внутрішнього ринку і купівельної спроможності населення призвело до швидких темпів інфляції. Щоб це приборкати, уряд через зменшення митних зборів дав можливість допуску на внутрішній ринок імпортних споживчих товарів. Також було відрегульовано цю ситуацію через курс гривні до іноземних валют. Це про макропроцеси. Якщо говорити безпосередньо про ситуацію у Львові, то тут проходить перерозподіл об’ємів реалізації із дріднороздрібної торгівлі в супермаркети і в магазини середніх площ. Об’єми продаж у дрібних крамничках досить різко зменшуються. Супермаркети однозначно виграють завдяки ціновій пропозиції.

Думаю, процес ринкової торгівлі в тому форматі, що є сьогодні, буде відмирати. Це показує досвід країн Східної Європи. Тим людям, які нині торгують на відкритих ринках, треба орієнтуватися на те, що незабаром значну конкуренцію будуть складати криті ринки, мережа маленьких крамничок у великих мегамаркетах тощо. Їм сьогодні треба перепрофільовувати свою діяльність з урахуванням такої тенденції розвитку. Місто обов’язково повинне зберегти ринки для тих селян, які приїжджають зі своєю продукцією з-за меж Львова, і тих, які мають специфічну форму торгівлі, скажімо рибками, собачками.

Думаю, що такі ринки, як «Краківський», будуть тягнутися до рівня «Південного». А згодом ринки типу «Південного» будуть витісняти профільні магазини з набагато більшими площами, де накладні витрати на одиницю товару є набагато меншими. Така буде логіка розвитку. Не треба забувати про розвиток і появу не лише більшої кількості супермаркетів, але й маленьких магазинчиків, так званих бутіків. Франція, Італія, Німеччина пішли набагато дальше в диференціації. Польща, Угорщина рухаються в цьому ж напрямі, і ми йдемо тим самим кроком, тільки зі значно нижчими темпами».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.