Львівський боксер-професіонал Роман Джуман (21-3, 10 нокаутів) минулого тижня у Львові за одноголосним рішенням суддів переміг португальця Евгеніо Монтейро (14-9, 7 нокаутів) і став володарем титулу чемпіона світу за версією GBU в молодшій середній вазі (до 69,8 кг). Цей поєдинок видався для львів’янина нелегким. Насамперед через незручний стиль суперника та його постійні провокації. Інколи під час бою португалець більше скидався на представника одного з східних єдиноборств, аніж на боксера-професіонала. А у шостому раунді Монтейро відверто тікав у ринзі від львів’янина. Як підсумок, перемога – 117:110, 119:110 та 118:112. Після виграшного герцю Роман Джуман розповів про себе і про свій бій кореспонденту “Ратуші”.
– Які враження після бою залишив Евгеніо Монтейро? Який, на ваш погляд, його боксерський рівень?
– Це боксер середнього рівня, можливо, трохи вище середнього. Технічно слабкий. Але техніка – ще не все у професійному боксі. Він витривалий і завзятий, незручний суперник. Із ним важко боксувати, адже важко передбачити його дії: коли він викине удар, з якого положення. Це його постійний стиль. Загалом португалець проводив багато поєдинків, більшість виграв.
Я сподівався на таку манеру ведення бою. Знав, що Евгеніо декілька останніх боїв провів у Англії. Там завжди жорстко боксують усі 12 раундів. Я налаштувався на агресивний бій. За день до двобою я отримав касету з фрагментами останньої зустрічі португальця. Після перегляду ми повністю змінили тактику бою. Він боксував другим номером. Але з середини бою почав “гуляти”, напевне відчував, що “не витяне” всі 12 раундів.
– Чи стали для вас сюрпризом відверті провокаційні дії суперника?
– Це могло стати сюрпризом для тих, хто з такими боксерами ніколи не боксував. У мене є досвід. Евгеніо відчував, що практично з першого раунду програє. В атаці він багато завдавав ударів і водночас багато пропускав. Тоді вирішив спровокувати мене Аби я відкрився і пішов у „розмін”. Але я виконав завдання тренера: бути максимально стриманним і не піддаватися на провокації. Мені це вдалося і я переміг.
– Складалося враження, що ваш суперник був краще фізично підготовлений до поєдинку…
– У Монтейро функціональна підготовка була добра. Впродовж усіх 12 раундів він діяв активно. Але темношкірі боксери завжди виглядають атлетичніше. Він часто бив, але не було акцентованого удару. Атлетичність його нічого йому не дала.
– Прочитав в інтернеті, що після бою у вас велика гематома.
– Ні, це не правда. В мене не було гематоми. Почуваю себе нормально. Не маю жодних серйозних пошкоджень.
– Як плануєте відновлювати сили до 26 серпня, адже саме на цю дату запланований ваш бій із росіянином Зауром Байсангуровим за титул Інтерконтинентального чемпіона WBA або IBF?
– Остаточно ще не відомо, чи цей бій відбудеться саме 26-го серпня. Зараз тривають перемовини. Точно знаю, що як мінімум до липня відпочиватиму.
– На якій стадії переговори?
– Мені важко відповісти на це запитання. Організацією бою займається мій промоутер Сергій Янчишин (президент Львівської асоціації професіонального боксу – авт ). Менержери Байсангурова дуже хочуть провести цей бій, але я вимагатиму певних умов у контракті і певну суму. МИ розуміємо – це бій на виїзді, у Німеччині. Практично, у лавах суперника. В „Заурленді” (з цією німецькою промоутерською компанією співпрацює Байсангуров – авт.) так просто перемогу не дають, потрібно бути на дві-три голови кращим, ніж їхній боксер.
– Як озцінюєте свої шанси на перемогу у бою з росіянином?
– Завжди оцінюю свої шанси як 100 відсотків. Я не можу оцінювати нижче, тоді немає сенсу виходити в ринг. Але це бокс, шанси у будь-кого є. Навіть у набагато слабшого боксера, який одним ударом може поцілити і перемогти.
– Розкажіть як ви розпочинали свою боксерську кар’єру?
– Розпочинав і зараз тренуюся у клубі, який колись називався „Мужність”, тепер – „Гетьман”, що на Сихові. У школі набирали хлопців у секцію боксу. Мені було 11 років. Туди записалися однокласники і взяли мене з собою. Я, на відміну від інших, не знав з дитинства, що стану боксером. У бокс пішов з цікавості. Почав тренуватися, сподобалося. Відразу ж перемагав. Це мене заохотило. Можливо, якби програвав, то „закинув” би цей вид спорту. Завдяки старанню та і наполегливості досяг того рівня, на якому є нині.
Мій перший тренер Дмитро Сосновський зараз є старшим тренером збірної України.
Коли я прийшов у професійний бокс підписав контракт із одним із польських клубів у 2000 році. Тоді моїм тренером став Роман Семенишин, який тренує мене донині.
– Якщо не секрет, які гонорари отримують боксери-професіонали за такі бої, які відбуваються у нашому місті?
– Загалом секрет, про це знає тільки боксер і його промоутер. Але скажу, що це не настільки великі гроші, як уявляють собі глядачі і інші. Багато залежить від вагової категорії. Важковаговики отримують значно більше. Хоча порівнювати Україну з США чи Європою просто смішно. Там професійний бокс повністю фінансує телебаченням. У нас не так. Наш профбокс фінансують за спонсорські кошти і вони, звісно, не великі. Загалом хороші боксери проводять герці на батьківщині не для того, щоб заробити, а щоб вийти на високий рівень і мати змогу провести бій за межами держави. Загалом бокс – дуже важкий заробіток.
Ярослав Біляч, “Ратуша”
