Бойову медикиню Ірину Цибух посмертно нагородили відзнакою за жіноче лідерство

Нагороду під час восьмого Українського жіночого конгресу вручили мамі військовослужбовиці Оксані Цибух. Про це повідомили на сторінці конгресу.

Відзнаку прийняла мама військовослужбовиці Оксана Цибух. Вона процитувала роздуми доньки щодо української освіти, пам’яті та вшанування загиблих героїв, а також про те, яке майбутнє повинно бути у державі.

«З вами сьогодні тут мала бути Іринка. Вона була компетентна у багатьох сферах, але її життя, як і тисячі інших, забрала Росія. Як казала Іринка, смуток за людьми, яких ми втратили, накладає на нас відповідальність. Це відповідальність живих перед мертвими – свідчити про те, що трапилось, і про зло, з яким ми зіштовхнулись. Надскладне завдання для нас з вами – працювати за себе і за них», – сказала вона.

Оксана Цибух нагадала, що незадовго до загибелі Ірина Цибух розробила лекцію на тему важливості пам’яті та вшанування загиблих і активно адвокатувала цю тему.

Як повідомляв Львівський портал, Ірина (Чека) Цибух загинула 29 травня під час ротації на Харківщині. 1 червня їй мало б виповнитись 26 років.

Після загибелі рідні та друзі розповіли, що Ірина задумувалась про смерть, оскільки декілька разів опинялась на волосині від неї. Тому вона наперед склала прощальний лист та дала вказівки щодо того, яким має бути похорон.

Ірина Цибух хотіла, аби люди, які пройдуть на прощання, були одягнені у вишиванки, а не чорний одяг, військові – у форму. Всі присутні мали співати українських пісень, відповідний перелік вона теж заздалегідь зробила. Саме так парамедикиню в останню путь 2 червня проводжав Київ.

Біографічна довідка:

Ірина Цибух (Чека) (01.06.1998 – 29.05.2024) – доброволиця, бойова медикиня, медійниця, громадська діячка.

Народилась у Львові, вивчала журналістику у Львівській політехніці, з 2017 року приєдналась до команди телекомпанії «Суспільного». Там працювала над реформою Суспільного мовлення, готувала міжрегіональні спецефіри, знімала документальні фільми, очолювала регіональні філії суспільного мовника у різних областях.

Ірина завжди мала активну патріотичну та громадянську позиції – з 2015-го займалася волонтерською діяльністю. Також їздила з просвітницькими місіями, де розповідала про події Революції Гідності та російсько-українську війну у школах Донеччини. Навчалася медицини у медичного загону спецпризначення «Білі берети» та в американських медиків, де отримала базові навички. Більш ґрунтовну практику здобула в «Госпітальєрах».

З 2020 року навчалася у Київській школі економіки на програмі «Публічна політика та врядування». Але перервала навчання 24 лютого 2022 і повернулась до лав добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» як бойова медикиня, а згодом очолила 5-й екіпаж. Вона брала участь в операціях з оборони Київщини, Донецької області – від Вугледара до Лиману, Авдіївки, Мар’їнки, Бахмута, працювала в Серебрянському лісі та на Харківському напрямку.

Крім того, Ірина регулярно з’являлась у медіа, розповідала про роботу медиків у зоні бойових дій, інформувала про можливості навчання й підготовки добровольців. Вона пропагувала надання якісної домедичної допомоги вже на етапі евакуації.

У листопаді 2023-го отримала орден «За заслуги» III ступеня. У березні 2024 Ірина Цибух стала лауреаткою премії «УП 100. Сила жінок».

Ірина записувала подкасти, давала інтерв’ю, брала участь у різних заходах, щоб допомогти назбирати кошти на потреби армії. Вона боролась за те, щоб кожен та кожна, хто став на захист свободи своєї країни, мав право на гідне ставлення. З командою однодумців розвивала культуру вшанування пам’яті загиблих – незадовго до останньої ротації Ірина провела презентацію проєкту «Вшануй».

«Наші цінності перестали бути чимось словотвірним або символічним. Коли ми вимиваємо машину від крові пораненого, у мене відчуття, наче я можу потримати в руках свободу. Наша незалежність не безцінна, кожен, хто боронить нашу країну, розуміє її ціну. Найважливіші зміни настануть після перемоги, лише тоді ми зрозуміємо, чи дійсно такі життєствердні зрушення впливають на кожного чи лише на учасників подій», – із інтерв’ю з Іриною Цибух, 2023 рік.

У парамедикині залишилися бабуся, батьки та брат.